Украина, чи навчають нас уроки истории?
Шрифт:
Виговський тим часом з свом вйськом наближався до Полтави, щоб у нй захопити й заатакувати Пушкаренка. Але той, зустрвши Виговського за рчкою Полтавською, розбив його вщент розсяв його на вс сторонни. Виговський, уткаючи в нестям, загубив Гетьманську свою булаву.
Татари Пушкаренка вбили м. Полтаву , без оборони зоставлена, пограбували й зруйнували.
Виговський, побачивши , нарешт, що йому збрати нову потугу , а й чого менше - втриматися силомиць на Гетьманському становищ - неспромога, утк з недобитками Польських вйськ до Польщ вже в Малорос не з*являвся; а жнку свою з родиною полишив у Чигирин напризволяще. так вн трагедю свою закнчив у повнй мр невдячност, пдлост та зврячо лютост.
Цар, довдавщись , що Виговський погромив вйська його та впровадив у Малоросю Полякв Татар
Ю.Хмельницький перебував на Сч Запорзькй, звдавши про вибори Гетьманськ, прислав вд себе на збори повреним Осавула Вйська Запрозького вана Брюховецького через нього писав, що вн дбав завше про тую ж отчизну. Але дбання його на користь народну , збурюване обманами Виговського та Полякв, завело його на путь перекрливу й слизьку, за чим вн вельми уболюва розкаються. Збори, дставши таку звстку вд Хмельницького, одноголосно присудили бути йому, як давнше, Гетьманом, приголосили його в такй гдност , оголосивши Брюховецькому, щоб вн викликав Хмельницького до Чигирина. Хмельницький прибув негайно вчинив присягу на сво Гетьманство; а сталося те року 1660-го Квтня 27 дня.
Коштелянт Польський умовляв його присягати, як колись, на злуку з Польщю. Гетьман Хмельницький оголосив усм посланцям, що ма намр перебувати нейтральним. А забаром вдкрив вн свою думку, що вн ма намр триматися союзу злуки з Царем Московським.
Гетьман Хмельницький почав правлння сво , вигнавши з Малорос Полякв, од Виговського наведених.
У результат сварки Хмельницького з Боярином Шереметевим, зганьблений та понижений, Хмельницький обернув всю злсть на Боярина Шереметева вирушив на Сч Запорзьку, проголосив себе союзником Полякв Кримських Татар. А рестров полки, довдавшись про т супротивн м всй нац вчинки й намри Хмельницького, оголосили, що правлння його в Малорос касуться, ухвалили провести вибори нового Гетьмана.
Наприкнц 1662 р. Хмельницький, збравшись з прихильниками до нього Запорожцями й охочекомними Козаками та волонтерами й найнявши до того 2 тис. 500 Донських Козакв,поднавшись з Кримським Ханом Татарами, вирушив берегом Днпра до р. Стир там злучився з Польською армю,що була пд командою самого Короля Казимира.
Армя Шереметева була розбита вддалася з усм вйськом на волю ворогв. Сам Шереметев з частиною урядникв з усма рядовими вояками дсталися голими на пай Татарам, як погнали х у Крим для викупу й на продаж; другу частину урядникв забрали Поляки.
Хмельницький, пдбадьорений мерзенними своми успхами, на бду власно втчизни облг мсто Чигирин , щоб його взятии зробити свою резиденцю. Одначе Козаки, що трималися сторонни Росйсько, до того його не допустили.
Князь Ромадановський напав на Хмельницького бля мста Крилова, де його розбили. Хмельницький, будучи обрзаний вд пристанища свого, Сч Запорзько, вд Криму, потягнув до м. Канева, там з*днався з сильним корпусом Польським. Допомога Польська, що саме вчасно Хмельницькому трапилася, подвигнула його ще один раз супроти отчизни. Але рушення те було вже останнм в його житт виршило його долю.
Князь Ромадановський, переслдуюч вйська Хмельницького, що вдступали до Канева, розбив його над Днпром навпроти Канева, де багато х потонуло в рчц, в т.ч. самих Донських Козакв перетопилося бльше як тисяча чоловк.
Хмельницький, кинувшись у човна на берез Днпра, врятувався ним на другий бк перейшов потайки в монастир Лубенський до друга свого, Архимандрита Амврося Тукальського, якому колись зробив багато добра.
Доля Ю.Хмельницького химерна, дивовижна перевершу вс несподванки: два рази обраний був вн на Гетьмана цлою нацю признаний нею, що гдний того, але два ж таки раз и позбавлено його то гдност з нтересв то ж нац.Наостанку ще два рази пднесений був на той ступнь двома монархами,але жодною хньою могутнстю затверджений утриманий на тому ступен не був. так життя його не що нше,
як тльки грашка фортуни змнливо.Псля повторного позбавлення зркся самого свту в Жовтн р. 1663-го посвятився у ченц в тому Лубенському монастир, де знайшов сво пристанище. Затався вн там вельми тамно в лсах байраках, але й тут лиха доля гнати його не вгавала. Пд час страшних псля його Гетьманування в Малорос заколотв та змагань ,забрав його силомиць у монастирськй пустин Польськй Король Ян Казимир , по згод та розршенн вд чернецтва Митрополитом Кивським Йосипом Тукальським , проголосив Гетьманом, щоб утихомирити зворохоблений народ; одначе народ той прийнявши його за Гетьмана, вимагав з*днатися з партю, що трималася сторонни Росйсько. коли вн на те пристав звернувся до мнстерства Росйського, то, на донос наказного Гетьмана Заднпровського Тетер, пдхоплений був знову в Польщу враз з Митрополитом Тукальським висланий в остроги та лси Жмудськ.Нарешт,коли триваючи незгода й заколоти у Малорос розпалюван були через призд з Москви вовод супротивн тому парт шукали протекц у Порти Османсько, то Султан Турецький Солман 3-й зажадав од Польщ Хмельницького , на пдстав статей Гадяцьких, Портою та ншими державами гарантованих, проголосив його Князем Сарматським Гетьманом Козацьким з допомогою Паш Слстрйського та Хана Кримського увв його в Малоросю .
Народ вйська тутешн , прийнявши з охотою Хмельницького, як свого Гетьмана, умоляли його поновит из Царем Московським договори його батька, перебувати у злуц з Росю.
Хмельницький, догождаючи народов не жалуючи самого себе, прихилився й на т його бажання, але Наказний ГетьманДорошенко ,що прагнув, як багато нших, справжньго соб Гетьмана ,схопивши Хмельницького, вддали Ханов Кримському, який заслав його до м. Белгорода, потм ув*язнено в дикул, або Семибаштовому замку, де утримано 14 рокв, псля чого заслано на один Грецький острв, де вн помер паламарем в Грецькому монастир. так, коли признавати, що в людств пану щастя нещастя, то вони обо найвищою мрою шарпали бдолашного Хмельницького увесь його безталанний вк , зробивши найбдншим вд усх рв на свт, повергли с тим у безодню лих без воротя".
Известно, что после таких правителей и их предательств интересов народа и созданного Б.Хмельницким государства, Украина превратилась в руину.
Жадность, личный интерес, отсутствие патриотизма, аморальность - вот характеристика большинства украинской элиты того времени. Видимо, эти черты заложены в генах, в менталитете украинцев. Абсолютно подобное мы наблюдаем на протяжении всей истории и до сегодняшнего дня.
Н.В.Гоголь в повести "Тарас Бульба" словами Тараса Бульбы дал всему этому такую характеристику: "Знаю, подло завелось теперь на земле нашей: думают только, чтобы при них были хлебные стоги,скирды, да конные табуны их, да были бы целы в погребах запечатанные меды их. Перенимают, чёрт знает какие бусурманские обычаи, гнушаются языком своим, свой со своим не хочет говорить, свой своего продаёт, как продают бездушную тварь на торговом рынке".
Бытует такой анекдот:
Одного хохла питають: у тебе радаця ?
Хохол дума: скажи,що , скажуть дай,- жалко; скажи, що нема, скажуть:який же ти хохол, у хохла все .
Ще подумав каже: . В кнц огорода, трошки тльки для себе".
7.Московский период (1687- 1764).
6 мая 1686 г. был подписан "Вечный мир" между Россией и Польшей. Укрина была поделена между Россией, Польшей и Турцией.
В 1687 г. Гетманом Украины стал Иван Мазепа.
Я не буду подробно описывать его деятельности на должности Гетмана, а сошлюсь на статью профессоров, докторов исторических наук Е.Ф.Безродного, Т.Д.Бондара, доцентов, кандидатов исторических наук В.Ю.Николаенко и М.А.Рябухина. Статья называется "Зрадники в образ нацональних геров".
"ван Мазепа - неперевершений авантюрист зрадник укранцв, росян , полякв, туркв шведв.
Маючи належну освту, володючи клькома ноземними мовами, особисту привабливсть, умння при потреб сподобатися, володючи красномовнстю, вн активно явно зраджував Дорошенков, Самойловичу, Семену Палю, Князю Василю Галцину, Соф нарешт Петру 1-му.