Украина, чи навчають нас уроки истории?
Шрифт:
Н Польща, н Литва не робили няких спроб боротьби з татарами та турками. Все це до краю виснажувало Украну. Сотн тисяч людей гинули в боротьб в полон. Татари забирали молодих, сильних чоловкв, жнок. Це татарське лихолття тривало клька столть залишило глибоке враження в свдомост народу. Вн бачив, що влада безсила йому допомогти, що треба рятувати себе власною силою. Такою силою стало козацтво.
1-го липня 1569 р. було укладено акт ун, згдно з яким Корона й Велике Князвство Литовське творили одну Рч Посполиту. Вони обирали спльно короля, якого проголошували Великим князем. Сойми мали бути тльки спльн.
Наслдки Люблинсько ун для Украни були величезн.
Украна булла розрвана: бльша частина перейшла до Польщ - Галичина,
Значна частина Украни опинилася пд владою Москви: все сточище Десни Сейму по Остер Гомель над Сожею, навть верхв*я Псла ,Ворскли Днця.
Литовське Князвство втратило не лише сво земл, а й державне значення.
Найбльше втратила Украна: нацональне життя нацональн традиц зазнали тяжких ударв. Польська шляхта згрдливо ставилася до всього чужого, перед укранцями постала дилемма: або зректися полтичного життя, або польонзуватися. Повол польське право, мова, католицизм ширилися так, як то було в Галичин.
Псля Люблнсько ун починаться широка роздача земл польським панам на Кивщин, Брацлавщин, на Заднпров*, що славилися родючим чорноземом. В Укран з*являються величезн латифунд польських магнатв".
1410 р.Кивське князвство було перетворено в литовську провнцю.
Так остаточно закнчилася укранська автономя.
Тим часом на Укран все бльше ставало ляхв та жидв, ксондзв монастирв католицьких. Польська шляхта без мри почала тснити народ православний: цл села поотдавали в аренду жидам, дтей козацьких у казанах варили, жнкам вирзали груди, засипали чоловкам порох у пазуху пдпалювали.
Шляхта досягла усього того, про що тльки мряла: заволодла усма землями краю, а крм того, козаччину повернула мало не всю у крпакв.
Народ укранський цлих 10 лт не ворушився.
За тих 10 рокв мало не вся шляхта сполячила разом з щиропольською шляхтою увесь народ повернула в крпацтво.
Народ мусив терпти, бо не мав за плечима няко сили, на яку б йому опертися. Народ виявля сво обурення , але мовчки тим, що кида рдн осел виселяться на нов ,далек мсця.Так тод оселилася Слобдська Украна (Харквська губ.), частина Курщини та Воронжчини.
Мало не вс князвськ вищ Укранськ родини перейшли на латинство зовсм одцурались свого народу, бо це м було вигднше.Багато тому допомагали зутськ школи ,де тльки й могли здобути соб освту дти вищих верств; дти звикали до звичав польських, зовсм забували свй край, рднилися з поляками, , таким чином, ставали чуж свойому народов."
6. Судьба Украины после смерти Богдана Хмельницкого.
Георгй Кониський "сторя Русв або Мало Рус":
"Поднання Малорос з Царством Московським занепоколо вс майже двори вропейськ. Царство Московське , хоча само по соб не мала ще у сусдв важливого значення, одначе заздрсть сусдв, як знали простору розлогсть поднувано з ним Малорос та волелюбство з таким хоробрим мужнм вонством, не залишалася без свох дй. Вс бажали краще мати справу с сею республкою, приреченою на повсякчасн видозмни,анж бачити в Рос державу абсолютну, раптово пднесену до рвня царств могутнх страшних, без всляких при тому втрат збиткв, немов би з небес таким безцнним даром збагачену. тому Гетьман Хмельницький з усх бокв атакований був нарканнями та погрозами за свою протекцю, од багатьох Дворв були вимоги, аби вернувся вн до попереднього нейтрального стану а з боку Турецького ,Польського Кримського оголошена вйна йому разом з Царством Московським, Хмельницький змушений був клька рокв проказувати з скорботою вдом слова царя Давида: "Тсно мен звдусюди!"
...Гетьман
Хмельницький,чуючи близьку кончину свою, скликав у Чигирин урядовцв урядв товариства, оголосив стан справ нац.Вн,вдчуваючи близьку смерть свою, радить м не занепадати в раз потреби, на мужност та подвигах вйськових, тримаючись завше одностайно згоди братерсько дружби, без чого няке суспльство стояти не може.
Вручив Гетьман синов свому Юрю клейноди вйськов.
Вдбувся ж здйснений був вибр свй у 7 день Серпня 1657 року.
Помер Хмельницький 15 серпня пополудн.
Псля скону Хмельницького Польський Уряд спльно з державами, що Полякам допомагали , не переставав домагатися у молодого Гетьмана згоди на злуку з Польщю.
Виговський (один з радникв опкунв молодого Гетьмана), бувши природним Поляком, заховав у соб характер нац сво у всй повнот з безмрного честолюбства свого, завше хотв соб уряду Гетьманського за всяку цну. Поляки, задобривши його великими подарунками, а найбльше значущими обцянками, прихилили на зраду вихованця його, молодого Хмельницького, вн вперше натякав йому ржними манвцями про згоду. Потм запевнив його цлковито. Що така злука корисна неминуща для задоволення вимог перших у свт кран будуть плюндрувати всю нацю намагатися позбавити його Гетьманства. Юрй Хмельницький, бувши збавлений застрашений умовляннями Виговського, прихилився на його контакти потайним чином року 1658, Квтня мсяця, узявши з скарбу Малоросйського мльйон талярв, похав до м. Заславля. У Заславл застав вн Конгрес з багатьох вельмож Польських,присланих од Короля Реч Посполито, мнстрв Цсарського Турецького. На ньому запропоновано Гетьманов договрн з Польщею статт, нбито батьком його укладен через уповноважених старшин Генеральних названих Гадяцькими статтями.
Ю.Хмельницький, зневажений Заславським Конгресом, з небагатьма прихильниками до нього охочекомними Козаками, змушений був уткати з Малорос на Сч Запорзьку там переховуватись. Козаки Запорзьк дуже невдоволен були з злучення з Росю.
Писар Виговський, як тльки випроводив Ю.Хмельницького на потамний Конгресс Заславський, негайно вислав од себе гнця до Москви з повдомленням Царев про зловмисн намри Гетьманск, вйська рестров на його боц йому вддан.. Цар на те повдомлення вирядив до Малорос Боярина Хитрова. Обдарований вд Виговського, Хитров доручив йому менем Царським Гетьманський титул оголосив усм наявним урядникам та Козакам признавати його за Гетьмана, настановленого з вол ласки Царсько.
Хитров поклав перший камнь до мжусобиць.
Новий гетьман Виговський, щоб ще бльше звабити царя вдалою свою до нього прихильнстю приспати Мнстерство його щодо справ Польських, доповдав Царев, що Поляки, по знищенню Ю.Хмельницького, м вельми противного, погодилися були признати його, Царя, Електором корони Польсько,а по смерт ниншнього хнього Короля ,посадити на Польський престол злучити Польське Королвство з Царством Московським.
Цар, улещений Виговським, вислав до Польщ пишне Посольство з багатьма дорогими подарунками, яке Поляки , що грали з Виговським одну роль, зустрли й проводили були до столиц з пишним трумфом.
Цар, упевнившись в обманах та пдступах Полякв Гетьмана свого Виговського, направив вйська в числ 30 тис. людей пд командою Князя Трубецького всупити в Малоросю у квтн 1659 року. Князев Трубецькому дано тамний наказ, зйшовшись з Виговським, заарештувати його з усма прихильниками до нього урядниками.
Виговський напав на ц вйська з двох бокв армю розбив ущент.
По довершенню Виговським з Поляками такого пдлого супроти Росян вчинку, публкував вн у Малорос про злуку свою з Польщю. Але вйсько народ Малоросйський, спротиввшись явно зловмисному намров Виговського ненавидячи Полякв, звернулися до Пушкаренка побльшали його сили. Виговський, не передбачаючи од свого рушення од полякв надйного успху в пдкоренн Малорос, найняв на пдмогу соб 10 тис. Кримських Татар.