Украина, чи навчають нас уроки истории?

"113 рокв вддляють смерть могутнього князя Ярослава Мудрого (1054), який завершив об*днання величезно Кивсько держави, вд смерт князя Ростислава 1-го, його правнука (1167) останнього авторитетного "патрарха" серед князв. За цей час оформився розклад Кивсько держави на ряд окремих земель. Принцип сепаратизму (видлено мною - з.в.м.) перемг прагнення творити дину державу з централзованою владою.

Послаблення Кивсько держави, природно, викликало зубожння: припинилися данини, що х одержувала вона з рзних частин, вйсько, яке держава могла виставити, залежало вже вд тих князвств, на як вона розпалася. А це вйско потрбно було й для пдтримки авторитету Великого князя, для захисту границь.

Водночас з послабленням держави загострювалися мжусобн вйни князв за великокнязвський стл мж окремими князвствами - за Кив та нш мста.

Протягом двох столть Кивська держава розпалася на 15 окремих земель, як заперечували права Кива на загальний провд, одн краще, нш грше органзовували сво власне життя як суверенн держави.

Як раз пд час ослаблення Кивсько держави на не чатував новий ворог - монгольськ орди, що дстали у нас назву татар. Ц орди довершили занепад Кивсько держави, на тл яко пднмалося Галицько-Волинське князвство, що продовжило на сто рокв снування Укрансько держави з новим полтичним осередком на заход, обднало всю Правобережну Украну зберегло сторичн традиц.

6 грудня 1240 р., псля жорстоко облоги татаро - монголи здобули Кив. Мсто зруйновано, спустошено, пограбовано.

Згодом татари перетворили Украну на провнцю, яка повинна була забезпечувати татар усм потрбним.

Об*днання укранських земель Галицько-Волинським князвством (1199- 1205) пд кервництвом князя Романа.

В особ Романа на галицькому престол з*явився правитель нового типу, який, прагнучи створити мцну державу, спирався на середн прошарки суспльства - на мщан. Це явище не нове, через нього пройшли вс держави Захдно вропи на шляху до створення держав з абсолютною владою. Лтописець пише, що Роман, не зважаючись на свою суворсть, мав дуже велику популярнсть в народ. Лтописець назива його "самовладцем, царем нашим вс Украни".

Роман став могутнм володарем величезно держави, до яко приднав вс укранськ земл на Правобережж - вд Карпат до Днпра. Галицько-Волинська держава стала спадкомицю Кивсько держави, з якою зв*язала не лише генеологя князв, але й нацональний склад населення, спльна сторична традиця.

Смерть Романа була величезною катастрофою для Украни. Почалася 40-рчна боротьба за престол, в якй сусди розрвали державу на шматки".

Из лекции российского философа, социолога, профессора Московского университета им. Ломоносова Александра Дугина "Геополитика монголосферы":

"...после вторжения монголов на Руси возникает раскол. Её западная часть, Галицкая Русь, во главе с Даниилом Галицким обращается за военной помощью в Ватикан, обещая папе Римскому принять католичество. Однако помощь не приходит и эта часть Руси становится данником монголов. В дальнейшем она продолжит сближение с Западом, чтобы отвоевать свою независимость. В этих условиях рождается западнический вектор русской геополитики.

Противоположный выбор сденлал Александр Невский в Новгороде. Главной опасностью для русских он считал немцев, которые существенным образом теснили Русь с Запада. При этом немецкая экспансия распространялась колониальным способом, насильственно обращая в католичество население захваченных территорий. Монголы же сохраняли уважение к идентичности захваченных территорий. Поэтому Невский выбирает Евразийство.

Таким образом, западная и восточная части Руси расходятся в разные стороны, хотя при этом обе они остаются данниками империи монголов.

Западная Русь интегрируется с Литвой и создаёт альянс с Польшей, становится Литовской Русью. При этом поляки постепенно подминают под себя её элиту и , насаждая католичество, укрепляют свою власть. Это приводит к тому, что русские , став заложниками выбора Данила Галицкого, постепенно растворяются под такой властью.

Таким образом, монголы фактически сохранили идентичность русским перед лицом экспансии католических держав на восток. Именно в этот момент формируется евразийская идентичность Руси, при этом начисто отсекается европейский геополитический маршрут. Западные русские стали рабами католических интервенций".

Велике Литовсько - Руське князвство.

(Снова Наталья Полонская - Василенко):

" У великому князвств Литовському було дев*яь десятих блорусько та укрансько людности, яка ввйшла до цього князвства здебльшого шляхом мирних переговорв. Руськ бояри йшли до литовського вйська, вступали на службу до нового уряду. Укранська культура, вища, нж литовська, перемагала в усх галузях литовську. Литовц переймали укранську вйськову органзацю, систему будування фортець, валв, переймали адмнстрацю, господарство; "Руська Правда" стала джерелом права.

Так творилася могутня Литовсько - Руська держава, яка орнтувалася на давнюю руську , але заразом на захдновропейську культуру. Ольгерд твердо врив, що "вся Русь мусить належати до Литви", в другй половин 14-го ст. розпочав "збирання".

Теперь несколько слов про Московское княжество из того же источника:

"Багато причин сприяло перетворенню малого мста Москви на столицю сильно держави. Одною з важливших причин було топографчне положення-на перехрест торговельнх шляхв з Поднпров*я до Володимира; з Кива та Чернгова -до Переяслава , Залеського та Ростова; з Новгорода-до Рязан. Москва рано стала вузлом торгвл збжжям. Московську область захищали вд ворогв сусдн земл, тому до Москви, як до "центрального водоймища,спливали води з усх частин Русько земл", - писав Ключевський.

Зростання Московського князвства стало великою загрозою для князвства Литовсько-Руського. Ще Ольгерд двч ходив на Москву, але не змг здобути.

Московське князвство особливо змцнло за Дмитря Донського (1350-1389), яки розбив великий татарський загн, що йшов на Москву. Новий хан Мамай уклав союз з Ягайлом 1380 року пшов на Москву, але зазнав величезно поразки у верхв*ях Дону, на Куликовому пол. Куликовська битва мала велике полтичне та нацональне значення для Московсько держави: вона пднесла авторитет Московського князя сприяла дальшому об*днанню земель довкола Москви.

У лютому 1386 р. вдбулися шлюб з королевою Польщ Марю та коронування Ягайла Велике Литовсько- Руське князвство увйшло до складу Польщ.

На сход швидким темпом шов процес об*днання земель пд владою Московського князя. Серед московських князв, духовенства, провдно елти змцнються переконання в тому, що Москва - спадкомиця Кива, а московськ княз нащадки Рюриковичив, Мономаха.

У1490-х р. переходять до Москви чернгвськ княз багато нших; московськ княз виступають "як борц за руську народнсть та православну вру", - писав В.Ключевський.

Вйни з Литовським князвством за ц земл в 1492-1494 та 1500- 1503 р. були для Москви успшн. ван 3-й заявив послам литовським ,що вважа свою "отчизною" всю землю Руську.

Так блоруська та укранська люднсть Великого Литовсько - Руського князвства опинилася у безвихдному становищ. З одного боку загрожували й латинзаця спольщення, а з другого - наступало православне Московське князвство, яке, поки що, заманювало пльгами в усякому раз - рвноправнстю.

Роки 1492-1497 були дуже тяжк для Украни. Татари плюндрували Кивщину, Подлля, Волинь,заходили навть на Чернгвщину.