Поэзия

ДО СІЯЧІВ Де ви, правди всенародної Та братерства сіячі? Де ви, мислі благородної Тверді духом діячі? Вийдіть купою, порайтеся, Гляньте: трупи та хрести; Всюди - бранці... не цурайтеся Їх великої мети. Розсівайте жменя жменею Чисто звіяне зерно: Вороги над Руссю-ненею…

V Годі ж нудитись, складаючи руки; Кличе робітників рідна земля... Віра, впотужнена словом науки, Хай нас міцніш окриля! Більше уваги до власного горя, Більше любові до люду свого! Близько - загибель... зника наша зоря... Чого ж нам ждати, чого? VI …

НА СЕЛІ Солом’яна стріха, убогі віконця, Оплетені з вулиці хмелем; Квіточки, обсипані променем сонця, Пташки з щебетанням веселим. До гаю йде полем вузесенька стежка, Там любо журбу розважати, А небо блакитне висить, як мережка, Хрести недалечко від хати. Під них поскладали…

ДО... Ярмо важуче - То твій вінець, Життя замуче Тебе вкінець. Всю сум обійме... З чола ж твого Сам кат не здійме Вінця того. Він сяти буде Зі споду тьми, Любов розбуде Межи людьми! СИРОТИ Дітки маленькі кликали маму: «Вставай, голубко,…

Моя маленькая мама Моя маленькая пчелка Я так сильно, Сильно так тебя люблю. Моя маленькая мама Я так сильно, Сильно так тебя боготворю. Мы так любим, очень-очень Я – тебя, а ты – меня. Мы не можем друг без друга, Мы как целое всегда. Если как-то неприглядно Поступаю я порой, То…

Іншою великою любов’ю Беккера була Еліса Ґільєн. За спогадами сучасників, це кохання мало для нього фатальні наслідки. На цьому я припиняю своє вторгнення в особисте життя поета. Сподіваюся на те, що читач цієї книжки визнає його цілковито вмотивованим хоча б з огляду на наявність віршів «До Касти» і…

кохання наше десь згубилось вже не повернеться воно. Не повернеться? Ні, не знаю бо якщо ти повернеш все, я ті чудові дні згадаю думки в минуле понесе. не зможу я сказати «ні» і цим здаюсь собі слабкою, але ж ніколи у житті я не була така – як із тобою. Була така…

5. Маються на увазі Григорій, полковник чернігівський, та Яків, полковник стародубський. Григорія після батькового падіння скарано на смерть, а Яків з батьком потрапив до Сибіру на заслання. 6. Під кінець правління І. Самойлович став пихатий, непомірно збагачував себе і свій рід, що викликало в оточення…

Мазепа Іван ДУМА Всі покою щиро прагнуть, А не в оден гуж всі тягнуть, Той направо, той наліво. А все браття: то-то диво! Не маш любви, не маш згоди, Од жовтої взявши води. През незгоду всі пропали. Самі себе звоювали. Гей, братове, пора знати, Що не всім нам панувати І речами…

В година илядо и шестстотин, в жарко лято Боже, долетя писмо от Ахметя в наше Запороже. «Аз, Султан, син на Мохамеда, внук на Бога Всемогъщи, брат на сестра–Луна бледа, и на Слънце брат същи, рицар славен и преславен, крале аз управлявам, воевода над Всемира, и царете направлявам,…

през мрежа от бръчки червена и ясна звезда.

три робини на брегът, де под було черни очи като въглени горят. – Махай се, злодеец гнусен, продавач на людска плът! – викна графът и намусен даде заповед за път. III И керванът запътува тихо край пустинний бряг, а търговецът отплува с живата си стока пак. …

Боровиковський Левко          УБІЙСТВО На заході раннє небо Мов кров’ю залито. Прийшли вісті до милої, Що милого вбито… Не на війні його вбито — Затягнено в жито, Червоною китайкою Рученьки прикрито, Зеленою оливою Очиці залито. Прилетіла зозуленька — На головку…

   Боровиковський Левко              ВОЛОХ За морем степ, край моря степ, В степах волох з шатрами ходить: Крива коса, зубчастий серп Волоха в поле не виводить. Волох не йде в полки служить, Волох живе — як набежить. Широкий степ — його постіль, Кругом стіна — із небом гори.…

Боровиковський Левко           ВИВІДКА               1 В чистім полі Дві тополі, Під топольми криниченька, В ній холодна водиченька. Там дівчина Чорнобрива З криниченьки воду брала, З козаченьком розмовляла: «Козаченьку, Бурлаченьку, Зелененький барвіноньку!…

     Боровиковський Левко                 ВІЩБА — Чомусь мій кінь вороненький Не пив у криниці, Чомсь брязнула на кілочку Шабля край полиці. — Вітер вінув проз віконце — Шабля забряжчала, Ніччю, синку, сніженьками Криниця припала. — Шибка, нене, не дзвонила, Криниця…