Книги из серии "Українська класика"

– Ану, киш мені звідси, гайдуряки, варакути! Як ви мені вбрунькались! Після зміни й відпочити не дають. Сьогодні розжене тих брунькачів, а завтра вони знов тут, знов бренькають, регочуть під вікнами, ніби навмисне випробовуючи Іванів терпець та оту його «дикість», коли від найменшого доторку чоловік…

Не раз, прокинувшись уночі, серед ворожої тиші, він тремтів, сповнений жахом. Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна. Тепер він вже мав обов'язки - його посилали пасти корови. Гнав в ліс своїх жовтаню та голубаню, і коли вони потопали в хвилях лісових трав та молодих смеречок…

Я чую твердiсть i форму затоплених на днi чорної пiтьми меблiв i скрип помосту пiд їх вагою. Ну що ж, стiйте собi на мiсцi, спочивайте спокiйно. Я не хочу про вас думати. Я краще ляжу. Погашу лампу i сам потону у чорнiй пiтьмi. Може, i я обернусь тодi у бездушний предмет, який нiчого не почуває, в "нiщо".…

На зріст він був високий, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі. Молоді м'які волосинки, неголені вже тиждень, надавали йому неохайного вигляду. Але брови мав густі, очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі. Темне волосся він одкидав назад, як багато хто з селюків і дехто тепер з поетів. Степан…

Але для цих чотирьох чоловіків, які щодня спускалися з гір, де був їхній санаторій, важило, власне, й не саме вікно, і не оте дивно широке скло, і не викувана з чорного заліза рама, якою могли б пишатися на будь-якому європейському курорті. Важило навіть не море, оте море, що заливало все вікно від краю…

- Втечу! Втечу! Хоч і ланцюгом прикуйте! В очах директора, де перед цим була привітність, враз похолоднішало: - Тільки ти, будь ласка, не лементуй! І руки - з кишень, бо кишені позашиваємо. І в очі мені дивись. Нема ще в школі таких апаратів, щоб психіку новачка наскрізь просвітлювати, тож тільки…

ПОДРАЖАНІЄ ІЄЗЕКІЇЛЮ ( ОСІЇ. ПОДРАЖАНІЄ СЕРБСЬКОМУ МОЛИТВА ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ ГІМН ЧЕРНИЧИЙ ЛИКЕРІ Н. Я. МАКАРОВУ Л. САУЛ ТИТАРІВНА Н. Т. ІНШІ РЕДАКЦІЇ ТАРАСОВА НІЧ (ДРУГА РЕДАКЦІЯ) ГАМАЛІЯ (ДРУГА РЕДАКЦІЯ) ЛІЧУ В НЕВОЛІ ДНІ І НОЧІ (ДРУГА РЕДАКЦІЯ) DUBIA (авторство не доведене)…

Холод впіймав себе на таких думках, зітхнув. Це вже, мабуть, роки. Раніше він думав інакше. Простіше: операція. Смерть. Виграв чи програв. Хоч гіркоту в душі ніс таку саму. Прокопу Гордійовичу гризота ще й тому, що мимоволі сказав хлопцеві неправду. Йому довелося робити по швидкій допомозі іншу операцію,…

Тепер він знову з нею. Цвіте душа! – так могла б назвати те почуття, що має в собі до нього. Ось він тут. Нечутно можна підкрастися до нього з-за спини і обійняти, вщипнути за вухо, скубнути за чуб… Проте ні, цього не можна, зараз він весь у роботі, в напрузі – штурмує середні віки. Можна тільки паперову…

– Де ж він тенор? – Був, та нема. Ви не бійтесь. – Наче й не з полохливого десятка, однак… – Знаю! – І справа ж не тільки в моїй особі… – Розумію і це. Перед усіма небезпеками ви тепер ніби наш повпред… – О, яка атестація!.. – Так от, і не хвилюйтесь, товаришу повпред… – І під щокою дівчини…