Архе

похвальною регулярністю йде по вулиці Чупринки. Але перед тим він подумки

окреслює

214

215

f

Об'єкт №6. ПРИРОДНИЙ ТЕАТР

Шекспірова сентенція про те, що світ - Театр, всяке прийдешнє покоління

тлумачить по-своєму: чи то як прісний зразок поетичної метафори, чи як

скрушну констатацію людської дволикості, чи як буквальну вказівку для і на

Гравця. Той Театр, про який піде мова, багатий на декорації, костюми і

музичне аранжування, однак його репертуар за останні п'ять тисяч років

збагатився всього на дві чи три п'єси.

Щоб ці міркування не видавалися надто невизначеними, звернімо наші погляди у

бік Львова та його мешканців. Припустімо, що це місто є нічим іншим, як

великим конгломератом певних структур... вихорів... Чогось такого, до чого

пасувала б назва «природні театри». Надалі цим терміном будемо позначати

певні території - тінистий бік вулиці N, чи столик біля вікна в кав'ярні NN, чи під'їзд будинку номер * по вулиці *** - з постійними типами життєвих

ситуацій. Інакше кажучи, з притаманним лише їм сталим репертуаром - набором

певних слів та обставин, які мають тенденцію повторюватися у цьому локусі

знову і знову. Виконавці ролей змінюються, випадкові «глядачі» щораз інші

(про «відмінність» між глядачем та актором природного Театру можна писати

тільки з використанням лапок). Структурно ж п'єса залишається тою самою.

Так-от, маестро подумки звертається до глядача. Коли Ви ходили до Театру

востаннє?

п'єси, що йдуть зараз у Львові:

Скрупульозне дослідження театрального репертуару міста в цілому ще знайде

свого шекспіра. Наведімо для прикладу найцікавіші з виявлених п'єс.

Користуючись ними як ключем, вільний поціновувач зможе самостійно

класифікувати й відкривати нові грані Мельпомени. Кожен гість міста Лева при

бажанні й мінімальному запасі терпіння зможе спостерегти п'єси у вказаних

місцинах самотужки.

216

1. БОЖЕВІЛЬНА ЦЬОЦЯ (Високий Замок; тло -комунальна сансара пенсіонера).

Головна героїня - божевільна алкоголічка похилого віку. Часто з'являється з

незапаленою сиґаретою і розпочинає дію з того, що перепитує, чи нема, бува, вогню. Не виключено, що в руці вона триматиме неадекватний моментові.предмет.

З власного досвіду скажу, що раз бачив, як Цьоця стискала плоскогубці, ще раз

– порожню пластикову пляшку, а втретє - старий чоловічий мешт у полотняній

сумці. У захоплюючій, експресивній манері Цьоця (актриса розмовляє колоритним

суржиком, тому більш коректно називати її «Сумасшедшей Тьотєнькай») переповідає свою біографію: переїзд у молодості звідкись зі сходу України

(також: Молдавії, Кубані тощо), невдалий шлюб і - хвала Театрові] - вроки, які на неї кинула свекруха.

П'єса йде переважно під вечір і триває від 10 до ЗО хвилин. Існує також менш

ефектний римейк, де головну роль виконує старий п'яниця-чоловік.

2. СЕСТРИЧКИ-ІСТЕРИЧКИ (р-н синагоги «Золота Роза»; п'єса розрахована на

любителів grind-core-психо-логізму). Типаж - дві жінки віком від тридцяти до

п'ятдесяти. Одна з них п'яна в дим, і їй начебто соромно. Інша вичитує п'яній

супутниці моралі, вибачається перед перехожими за нетактовність подруги і

сама раз по раз шаріється. При нагоді зверніть увагу на ґрим п'яної - джерело

відчаю і духовної кризи, яку несуть ці двоє.

Залишається відкритим до з'ясування тип зв'язку між ними: сестри? сусідки?

шкільні подруги? Кожен варіант відкриває специфічні, дедалі тонші грані

рольової гри.

3. МОНСТР! МОНСТР! (р-н вулиці Сахарова). Дуже якісний зразок інтерактивної

п'єси, де глядач в залежності від настрою може бачити хід подій у щораз

несподіванішому ракурсі.

Підіймаючись вздовж трамвайних торів по вул. Сахарова, ви спостерігаєте перед

собою пристойну, інтелігентної тілобудови жінку похилого віку. В якийсь

момент жінка

обертається через плече, зауважує вас і помітно і іришвидшує крок. Ще один

погляд (на лиці непідробний переляк міщанки) - і вона вже втікає від вас

серйозно й без жартів. Вона зникає за рогом, і ви готуєтеся почути її крики

на поміч. Йдіть за нею. Жінка, вже, було, сповільнивши ходу, знову зауважує

вас і кидається навтьоки. У вас з-за спини чути дзеленькання трамвая. Той

під'їжджає до зупинки, і жінка в останню секунду заскакує у відчинені двері.

4. ГРА В ТРАМВАЙ (р-н вул. Городоцької навпроти костелу св. Ольги; п'єса-

забавка). Ще одна п'єса, де вдало обігрується тема львівських трамваїв. Двоє

хлопчаків стоять на хіднику навпроти і чекають трамвая. Коли трамвай починає

наближатися, перший хапає другого за руку і не дає вирватися. Другий у той

час повинен видерти долоню з пальців товариша і встигнути перебігти на

протилежний бік дороги перед самісіньким носом транспорту.

5. НОЇВ КОВЧЕГ (Високий Замок р-ну Замарстинова; соціальна містерія). П'єса

має глибоко алегоричний зміст, тому слід велику увагу приділити знакам: кольорам, числам тощо. Двоє молодих закоханих з'являються на краю Високого

Замку, відразу над обривом. Кілька хвилин вони дивляться зворушено на коробки

бетону й рури труб. Цілуються. Підтримуючись навзаєм, спускаються вниз - із

гори у місто.

Ця вистава мала альтернативне прочитання у вигляді загибелі пароплава

«Титанік», де алюзії на Ноїв ковчег обігрувалися з притаманним тій порі

пафосом есхатологічної антиутопії. Така собі демонстрація, що могло спіткати

людство, якби у прірву за бортом ковчега не ступили Закохані. Однак це, повторюсь, є відхиленням від апокрифічного варіанту; у Льовові п'єса йде в

оригінальній режисурі.

6. МОЙСЕЙ (вул. Дорошенка, час-пік). У момент найбільшого руху по вулиці (це, як правило, післяобідень) на сцені з'являється богомільна, проте п'яна в дим