Бомба для голови

Берг віддав наказ не випускати із Західного Берліна жодної машини марки «мерседес» без попереднього поліцейського огляду. Цей наказ він віддав Гельтоффу. Йому ж він віддав і наказ негайно й негласно перевірити всі машини, які приходили в автосервіси після двадцять другого, скоріше всього вранці: ремонт простий і швидкий — автогенне підварювання рваного отвору дверей автомобіля, мабуть, правих задніх…

3

Бауер, вислухавши Айсмана, підвівся з маленького дерев’яного стільця. «Як у рейхсфюрера, — встиг подумати Айсман. — Той теж не терпів розкоші». Якусь мить він стояв нерухомо, а потім сказав:

— Ну що ж… Вітаю… Вітаю. Айсман.

— Це той випадок, який ніхто не міг передбачити…

— Передбачити цього ви не могли. Але треба було на другий день ранком хоч би поїхати туди, де проводилася операція, і старанно оглянути все довкола. Але часом провал можна обернути на перемогу. Так от зараз саме той випадок, коли ми маємо шанс обернути ваш провал на нашу перемогу. Велику перемогу… Дуже велику. Ви навіть не уявляєте, в яку величезну перемогу ми все це можемо обернути. Слухайте мене уважно і діяти починайте зразу ж, бо часу тепер у нас обмаль. Штірліц усе ще в полі вашого зору?

— Він утік, — похмуро відповів Айсман. — Штірліц є Штірліц.

— Нічого. Він незабаром з’явиться. Сьогодні чи завтра він прийде до Гельтоффа. Він не наша людина. У вас у розвідці він був агентом іноземної держави. Якої — не беруся судити! Схильний припускати, що не західної. Коли б американці зацікавилися Кочевим, вони пішли б офіційними каналами Гелена. А втім, я допускаю, що вони могли піти і в обхід Гелена: їм потрібні свої джерела в нас, бо ми активніше за всіх ведемо торгівлю зі Сходом, а це їх непокоїть, і вони не в усьому можуть покладатися на Гелена — майбутнє Європи залежить тепер не від них, а від нас. Я відійшов від теми, але це так, для поміток на полях. Мені не так важливо, хто такий Штірліц — росіянин чи американець. Він не наш. Він зв'язаний з Гельтоффом, і той, мабуть, відслужує йому борг за старі гріхи. Він зробив дурницю, змінивша прізвище й обійшовши денацифікацію, на цьому його легко взяти… Це ви недодумали… Так от, тепер ви накажете Гельтоффу підвести Штірліца до прокурора Берга. Гельтофф повинен звести Штірліца з Бергом — як, я не знаю, придумайте самі, треба примусити подумати й Гельтоффа. І стежте за Бергом. Не спускайте з нього очей з ранку й до вечора. Мені потрібно, щоб, як тільки Штірліц переступить поріг кабінету Берга, я знав про це. Машини з людьми БНД [7] будуть поряд. Ми накриваємо іноземного агента в прокурора. Це кінець Бергу і виграш усієї справи. — На мить Бауер, який ходив по кабінету, спинився. — Підкиньте Гельтоффу ось яку ідею: «Ти скомпрометований, ти на грані загибелі — в громадському, звичайно, розумінні. Ти впадеш так, що вже ніколи не встанеш. Згубити тебе може Штірліц. Якщо він примусив тебе служити, значить, у нього є на тебе компрометуючі матеріали, А коли ми скомпрометуємо Штірліца як іноземного агента, а Берга як людину, що пішла на контакт з ним, то всім дальшим показанням Штірліца гріш ціна: хто повірить шпигуну?» Більше тош, ми запитаємо уряд Південно-Африканської Республіки про видачу нашим властям Кочева, але Південно-Африканська Республіка відповість нам, що такого в них немає, хоча заява від нього надійшла. Отже, він фіктивна фігура, цей Кочев, і таким чином змова іноземної розвідки провалилась. Змова проти статусу Західного Берліна, проти нашого суверенітету. Чому змова? А тому, що ніякого Кочева взагалі не було. Була провокація проти Люса й Ленца. А Кочев сидить собі в Софії! І підніміть негайно все, що у вас є в старих матеріалах на Штірліца, нехай вичислять на наших ЕОМ, кому була вигідна його робота.

7

БНД (нім. Bundesnachrichtendienst, BND) — боннська політична розвідка.

Айсман замислено сказав:

— Ви справжній диявол… Якщо вже я крикну знову «хайль»; то це буде «хайль Бауер». Я обіцяю вам зробити все, що в моїх силах.

— Ні, «хайль Бауер» ви, бога ради, не кричіть. Краще чітко виконуйте те, що я задумую. Я завжди вам казав, що нацизм мені бридкий.

4

— Дорогий Холтофф, у мене дуже мало часу…

— У мене теж мало, я весь у повному розгоні, Айсман.

— Ну спасибі, що ти все-таки заїхав… Ти потім куди?

— В поліцію. Берг не дає мені спокою з цими таксі.

— А коли ж ти встигнеш заїхати на зустріч із Штірліцом?

Холтофф відкинувся на спинку крісла, як від удару. Поруч з Айсманом сиділи два зв’язкові — Курт і Вальтер.

— Ти йому виклав про нас усе? — так само спокійно й неголосно провадив далі Айсман.

— Я не розумію… Про що ти?

— Не роби дурниць. Деякі ваші розмови ми записали, а про те, що записати не змогли, ти скажеш сам. Ти знаєш, як ми вміємо працювати. Ти справжній німецький батько й дід і повинен розуміти, що коли мовчатимеш, то твою родину сьогодні ж, точніше, зараз же буде вирізано… — Айсман закурив і повторив люто: — Вирізано! Ну? Ти йому виклав усе?

— Так, — відповів Холтофф.

— На чому він тебе взяв?

— На минулому… На Рунге. На Мюллері.

— Добре. До цього ми потім повернемося, Холтофф, ти нам потрібен на тому посту, де зараз стоїш. На твоєму шляху одна перепона — Штірліц… Ти нам потрібен на цьому посту, хоч ти й зрадив нас, і ти залишишся на цьому посту, бо так треба для діла. А залишитися ти зможеш, коли зведеш Берга із Штірліцом.

— Як?

— Подумай. За нашими відомостями, Штірліц не є громадянином ФРН… Розумієш?

— Я взагалі вже нічого не розумію, — тихо відповів Холтофф. — Краще мені піти, тоді хоч сім’я збережеться… Не буде ганьби…

— Пояснюю: уяви собі, поліція бере агента іноземної держави в Берга… Зрозумів? Хто повірить показанням шпигуна? Нація не повірить зрадникові, навіть коли він німець, а вже іноземцеві — тим паче. Нехай він тоді каже про себе що завгодно. Шпигуну віри нема.

— У тебе є щось від серця?

— Випий холодної води. Ти зрозумів? Я граю з тобою відкрито, я кажу тобі те, чого не мав права говорити… Ти схибив, але ти був моїм другом, і ти мій товариш по партії…

— Я зрозумів, — сказав Холтофф і несподівано для самого себе заплакав. — Я зрозумів, що я осел, я повинен був зразу ж прийти до тебе… Я не повірив у дружбу. Я раніше вірив тільки одній людині, а потім я перестав вірити всім на цій землі… Я осел, і мені немає прощення…

Діждавшись, поки Холтофф заспокоїться, Айсман продовжив:

— Розмову з Штірліцом побудуй приблизно таким чином… Скажи йому, що всі нитки справи Кочева — в мене в руках. Скажи йому — не бійся валити на мене, — що я знаю все. Поскаржся йому, що я вимагаю неможливого — затягувати експертизу з автомобілями. Попроси, щоб він негайно пішов до Берга і відкрив ті карти, які ти йому передаси. Ось пакет — тут багато компрометуючих документів на твого бідолашного Айсмана… Ти зрозумів? Бий у лоб правдою. Не бреши. Ти знаєш Штірліца: його на полові не обдуриш… Скажи йому, що, коли він прибере мене з дороги за допомогою Берга, тоді ти виведеш його на людину, яка їхала в «мерседесі» й стріляла через дверцята…

5

— Пробач, я запізнився, Штірліц…

— Я вже став тривожитись… Здрастуй, Холтофф.

— Мене викликав Айсман.

— Що трапилось?

— Він підставляє мене під удар, сволота… Він вимагає, щоб я спочатку затягнув справу з перевіркою «мерседесів», а потім опротестував дані моєї ж експертизи… В тебе немає чогось від серця?

— Випий коньяку, я ж казав тобі…

— Ні, зараз мені зовсім погано…

— На… Поклади під язик. Це нітрогліцерин.

— Спасибі. Він одразу ж розтанув — це нічого?

— Так і повинно бути…

— Що робити з Айсманом?

— Складне питання. Ти що пропонуєш?

Холтофф витяг з кишені пакет і передав його Штірліцу:

— Сховай це. Тут дещо на Айсмана. Тут досить матеріалів, щоб утопити його. Не треба тут дивитися! Навіщо ти тут дивишся?

Штірліц здивувався:

— А раптом ти підсовуєш мені якийсь державний «топ-секрет»? Мене візьмуть з ним і посадять на десять років, і ти будеш щасливий. Хіба не так?

Холтофф заціпенів. Він дивився Штірліцу в очі, обрамлені дрібною сіткою зморщок, які здавалися під скельцями окулярів дуже глибокими.

— Піди до лікаря, — порадив Максим Максимович. — Не грайся з серцем, старина, з ним жарти кепські…

І заглибився у вивчення матеріалів на Айсмана. Він довго розглядав фотографії, на яких Айсмана зафіксували, коли він розстрілював жінок в Освенцімі; було там кілька фотокопій постанов на ліквідацію в’язнів із санкцією Айсмана; було свідчення старої єврейки про те, як Айсман особисто вбив двох її малолітніх онучок…