Факир
Шрифт:
– А може, - навпаки?
– запустив версю Лисиця.
– Прихав вдпочити вд них? На цьому остров це якраз можливо. Жнок тут небагато. Та й т майже вс "прилаштован".
– Може бути. Вд них справд треба вдпочивати. Хоча б нколи. Для здоров'я корисно.
Богдан знову згадав Регну. Невже привид усе життя ходитиме слдом сипатиме сль на постйно жив рани? Невже те розчарування в людях, яке час вд часу виника бажання погасити пстолетом, тепер на все життя? Ось як ще бува... Навщо все це? За що?
– А он ще один елегантний красень у бездоганному костюм, - "кивнув" очима Марк.
– Теж з акторською зовншнстю. Навть схожий на когось
– Помтив, - холодно вдповв поет.
– Але й вона йому вже бсикв напускала.
– що ж ми про нього можемо сказа...
Договорити Тейлор не змг. Його зупинила стрла. Точнснько така сама, як та, що попсувала валзу. Вона вп'ялася в рогату голову оленя на стн. Над головою "елегантного красеня". Дивовижа змусила замовкнути. Усх. Крм музики. У дверях з'явився справжнснький нданець. Богдан з Тейлором перезирнулись без слв зрозумли один одного.
Здивован погляди свердлили несподвану появу. Хлопець рокв п'ятнадцяти-шстнадцяти одягнений у ср шкрян штани й коротку курточку на голе тло. Боков шви прикрашено торочками. Голова увнчана довгим барвистим пр'ям. Обличчя - розфарбоване. За спиною - сагайдак з стрлами. У руках - лук. До розшитого черепашками пояса приладнано томагавк нж. На ногах - мокасини. Усе спорядження виконане бездоганно хлопцев пасувало.
Ресторан зацпенв. Та сама галюцинаця у всх? Не схоже. Значить, насправд?
"нданець" сперся на лук обдивлявся присутнх.
– Що потрбно блдолицим у мому вгвам?
– нарешт пролунав його войовничий гнвний голос.
– Мо оч говорять, що серед вас вороги, й друз. Ункас здатний бачити птаха, коли вн ховаться за хмарами. То невже ви думате, що серед вас, блдолиц, я не розгледжу лихих людей? Оч старого Чингачгука вже стар й засльозл вд прожитих рокв. не можуть вдрзнити слд оленя вд слду мокасин рокеза. Ви скористалися цим, його безмежною доврливстю, щоб потрапити сюди. Але обдурити Ункаса вам не пд силу. Я покликаний боротися з злом. Моя рука постйно шукатиме його горло, щоб безжалсно стиснути. Остергайтеся, дти зла. Я не залишу стежки вйни, поки не знищу вас усх. Або ви не знищите мене. лише коли я пду до вчного пристановища пращурв, тльки тод випущу з рук свого неспокйного томагавка...
Зацпенння тривало. Монолог "нданця" його посилив. Здавалося, що це справжнй Ункас. зовншнсть, слова хлопця переконували в цьому. Однак наступна думка руйнувала все. Зрозумло. Всього-на-всього - легкий жарт мстера Казандзакса.
Та ось "Ункас" зупинив погляд на Богданов й пдйшов до нього.
– ти теж тут, Соколине Око. Я давно на тебе чекав. Але чому ти в цй бридкй одеж блдолицих, а не зодягнений так, як належить справжньому синов прер? А, - перейшов вн на шепт, - ти у розвдц? Браво, у тебе добре виходить. Ззнаюсь, я навть не одразу впзнав тебе. Чудово! Удвох нам буде набагато легше!
Нова хвиля зацпенння укрила "глядачв". Ус, але, звсно, найбльше Богдан, сидли ошелешен. "Ункас" грав генально. Поза всяким сумнвом, цей хлопець мав неперевершений акторський талант.
Тим часом "голлвудський красень" пдйшов до оленячо голови , розхитавши, витяг з не стрлу. Оглянувши, голосно промовив:
– Лед джентльмени. Мушу повдомити, що якби оця "грашка" влучила в кого-небудь з нас, святковий обд перетворився б на панахиду.
"нданець" рвучко обернувся на слова.
– Мерзенний сине койота,
затям назавше: Ункас стрля влучно. якщо вн у когось поцлить, та людина не гдна жити."На сцен" з'явилась ще одна дйова особа - одягнена по-дловому молода двчина з товстою довгою косою - кинулася до "Ункаса".
– Мартне, ходмо звдси, - почала вона вмовляти хлопця, тягнучи його за руку, - у нас ще багато роботи. обов'язково треба виконати сьогодн.
– Ункасове мсце зараз тут, а його робота - боротьба з дтьми зла, котрих я помтив серед оцього гурту блдолицих. Слухай-но, лено, - перейшов на шепт "Ункас", прихилившись до двчини, - я вдкрию тоб велику тамницю. До нас прибув великий мисливець розвдник. Соколине Око. Ти ж мен про нього читала. Вн зараз тут, помж блдолицих. Замаскований. Але я його впзнав одразу.
– хлопець показав на Богдана, вд чого той зняковв.
– Тепер ти теж вдчуш, як мен полегша. Ми будемо боротися разом.
Поява двчини зруйнувала здогад про розграш. Вона явно не вписувалася в дйство. Завершив усе мстер Казандзакс. Вн з'явився у дверях саме тод, коли лена дотягувала "Ункаса", хоч як той не пручався, до виходу. Елегантний порть показав, що вн може бути суворим. навть - жорстким.
– Мс Стефанопулос, - звернувся вн до двчини, кожне слово, здавалося, мало по два власних мцних кулаки, - доки ви порушуватимете мй наказ? Мартн не повинен надокучати нашим клнтам взагал - якомога менше потрапляти м на оч. Чи ви забули про це? Не можете знайти для нього цкавого заняття? Адже серед ваших обов'язкв - це, здаться, чтко обумовлено в контракт - найголовнший - золяця Мартна вд клнтв. це ви мусите робити, не завдаючи його хворобливй психц жодно шкоди. Урешт, згадайте про розмр вашо зарплати. А потм уявть, що одного чудового дня мен набридне платити.
Прозвучало це настльки рзко й образливо, що не обуритися, бодай у душ, неможливо. Мабуть, ус так зробили.
– Але, мстере Казандзакс, що я могла вдяти?
– сказала бльше з страхом, анж з образою двчина.
– Мартн прив'язав мене до дерева в парку, оголосивши полонянкою, а сам утк. Ви ж знате, який вн сильний. Тльки-но я змогла виплутатись, одразу ж прибгла.
Усе яснше блого дня: двчина побоювалася власника "Прер". , мабуть, лише одне втримувало тут. Грош. Саме заради них терпла вона батька, сина. Зрештою, через це проходять ус, хто хоч колись працював на когось.
– А ти, Мартне, - звернувся до хлопця розгнваний порть, - припиняй так жарти. Ти вже дорослий, мусиш слухатися мс Стефанопулос. По-мому, ми з тобою про це говорили. Й не раз. Чи я помиляюсь?
– Я някий не Мартн, - майже стерично вигукнув "нданець" звльнився вд рук лени.
– тоб, мй старий батьку Чингачгуче, не палить вогонь сорому щоки вд того, що ти називаш свого сина, молодого вождя, могканина Ункаса, м'ям, гдним облзло росомахи? Чи, може, тво оч зраджують тебе, а вуха вже не доносять слв правди? Перед тобою - Ункас, старий воне, будь певен!
– Добре-добре, "Ункасе", - пом'якшав мстер Казандзакс, - я помилявся. Пробач тлесну немчнсть слпоту духу старому кволому мисливцев.
– Порть почав переконливо пдгравати.
– Але зараз, хоробрий "Ункасе", ти мусиш пти разом з свою полонянкою виконувати вс прохання, - провадив дал мстер Казандзакс, однак, побачивши, що хлопцев це не до душ, додав: - Я тебе дуже прошу, хоробрий воне.
Почувши це, "Ункас" покрливо сказав:
– Я шаную твою сивину, старий вождю, корюся твом не зовсм примним для мене словам.