Факир
Шрифт:
– Може бути, - промовив Богдан.
– Роблено все ж на око. Прилади за собою навряд чи возить. Та й хтось обов'язково побачить, коли довго вовтузишся. Хоч мсце й вддалене. Чи... Стривайте-стривайте, Казандзакс ходить у легких туфлях на низькй пдошв, а бга в кросвках. Я х щойно бачив. Там пдошва значно вища. Так-так. Тому поранення й вийшло серйозншим.
– Чудово, - зрадв поет.
– Це ще бльше пдтверджу, що Казандзакса вбивати не збиралися. Нацлилися б значно нижче та лвше - няких шансв. Фнта...
– Якщо все так, замах мав ншу мету. Тльки яку?
Тейлор
– Може, хтось (не виключено, що й мстер Брссон) просто захотв пдлякати Казандзакса. цим насолити. Та й причини . Або ж справжнй злочинець (а хто це - ми, може, навть не припускамо) хоче ТАК завести нас на манвц. Щоб збити з правильного шляху. Й заплутати слди. Пам'ятамо, що вн узяв час. До появи зв'язку з материком.
– А якщо все ж таки хотли вбити?
– Богдан почухав "думалку". Але швидкого результату це не дало.
– не вийшло. Що тод?
– Захочуть ви-и-и-правитися.
– Останн слово Тейлор вимовив повльно. Щоб зробити його "ключовим".
– , мабуть, якнайшвидше. Убивцю пдганятиме час. Та-а-ак... Чекамо нових подй. навряд чи примних.
– Казандзакса треба охороняти, - напружився Богдан.
– Доручимо це Феодоросов й Андреасу. Нехай чергують. Феодорос, до реч, щось не дуже поспша з ремонтом. Вам не здаться?
– Не знаю, - покрутив головою Марк.
– З тими баками одним махом не впорашся. Та й небезпечно це. Упореш дурницю - можеш перемогти в росйськй рулетц. Там спецальна технологя.
– А що коли вбивця - Феодорос?
– Лисиця, схоже, не дуже врив свом словам. Але "протестувати" х на приятелев - чом би й н?
– Сам зпсував баки. Сам не поспша ремонтувати. Тягне час. Вичку. Усе за планом. Його планом.
– Убивцею може бути хто завгодно.
– Поет хитро подивився на Богдана.
– навть я. Чи мен ви довряте?
Лисицю закинули в човна. Посеред рчки. З стрмкою течю та без весел. кричати "рятуйте" заборонили... А й справд?.. Що Богдан про Марка зна? Знайом лише клька днв. Ого-го!.. Та н. Це вже тягне на окреме лжко в психлкарн. щиру дружбу з Наполеоном, Калгулою та "дорогим" Леондом ллчем...
– Жартувати ви вмте непогано, - усмхнувся Богдан.
– Я помтив. Але зараз - усе серйозно. Кожен з нас пд прицлом. вбивця зупинятися, схоже, не збираться. Так що пожартумо ншим разом. Гадаю, вн буде. Обов'язково.
– Звсно, - погодився Марк. ншо думки вн не допускав.
– А я й дал думаю про Казандзакса. Навщо його вбивати?
– Той, хто хотв це зробити, точно зна вдповдь. Але навряд чи скаже. Принаймн поки.
– Лисиця говорив серйозно. Та зараз точно не до жартв.
– Н, справд, - не заспокоювався поет.
– Якщо з Лукасом хоч трошки щось ясно, то куля в Казандзакса... Не можу збагнути, навщо?
– Бо нема зачпок. Точнше, ми х не бачимо. Дивимося або не туди, або туди, але не так. Проблема.
– Так, проблема. Але ж ми не здамося?
– пдморгнув поет.
– Здаватися - "не мй профль", - наблизився до його обличчя Богдан.
– Не мй теж, - так само впевнено вдповв Тейлор.
28 вересня 1993 року, острв Авг, 11 год. 49 хв.
Рушили до пансонату. Йшли непоспхом.
Кожен думав про сво. Хоча те "сво" неодмнно перестрибувало у "спльне". Таке воно пустотливе. Непосидюче. прудке.Богдан зупинився сказав:
– А що, коли Казандзакс усе вдало змтував. Бдний та нещасний лежить стогне, переводячи стрлки на Альбера. Ми вримо в це, а Казандзакс тим часом святку перемогу. Пдозру вд себе вдвв. Рану його ми не бачили? Не бачили. А поврили забинтованому плечу та Казандзаксовй розповд. нших фактв нема.
– Стоп, - клацнув пальцями поет.
– справд. Образ Казандзакса як убивц вимальовуться все чткше. З кожною новою подю.
– А знате, що мен зараз спало на думку?
– засяяв Богдан.
– Не погано б поговорити з Казандзаксом-молодшим.
– Точно! як ми до цього ранше не додумались? З цього треба було починати... Проавили...
– Не страшно. Проколи бували в генв. А ми ж усього лиш - жовторот новачки. Хоча... Погодьтесь, успшн моменти в нашй "робот" .
Лисиця випнув груди. Задер носа. Виставив ногу вперед. Пишаються собою саме так. Учись, поете!
– , - погодився Марк.
– Але небагато... Та зараз це не так важливо... Часу ж зовсм мало. А в нас лише "а може?". Усього чотири дн. Чотири. нуль фактв. Абсолютний нуль.
– Правильно, - вдпустив у небо штучну пихатсть Богдан.
– Ходмо до "Ункаса".
Рушили центральною алею.
Назустрч повльно наближалася знайома пара "пд ручку": мстер Скарпсверд його незмнна пася, що знову одягнула нове. Мабуть, хоче увесь гардероб перевдягати. Навщо ж везла?
"Голубочки" усмхнено воркували. Наче навколо розкинувся едем. нема н смерт Лукаса, н поранення Казандзакса. Хоча... Життя у кожного сво. Та й одне - до того ж. кожен його витрача, як хоче. Ц хочуть так. Що ж, мають право.
Детективи чемно привтались. "Адам ва" шанобливо вдповли. маршрути повльно продовжились.
Коли трохи вдйшли, Богдан прошепотв кивнув услд парочц:
– Мстер Скарпсверд... Цього блондинистого казанову теж не треба спускати з ока. До реч, буквально його прзвище означа "гострий меч". хай Лукаса вбито не мечем...
– Ага, - знущально посмхнувся Тейлор.
– Чудовий метод. Ма шанси переплюнути будь-яку дедукцю...
– А ви не смйтесь, - весело парирував Лисиця.
– Назви колись вважалися рччю магчною. Тому просто так х не давали. Можливо, й наш мстер "Гострий Меч" теж названий невипадково. пдпрацьову вн тихенько соб клером "мжнародного масштабу". Ми ж про нього не знамо нчого.
– Усе може бути...
– мовив серйозно Тейлор.
– До реч, мо прзвище означа "той, хто ши одяг; кравець".
– Цка-а-а-во. Хтось з пращурв шив. А ви тепер з слв врш та поеми шите.
– Отже, до вбивств няким боком?
Богдан помовчав, а потм з усмшкою мовив:
– А в нас на сленз "пришити" означа "вбити". Ось так.
– Лукаса я не вбивав, - насторожено мовив поет.
– А кого?
– пдняв брови Лисиця.
– Ну-у-у-у, - зам'явся Марк, - нкого. Нкого й нколи. Хба на полюванн. Але ж там усе законно. Та й давно те було... Рокв з п'ятнадцять уже рушницю не брав...