Факир
Шрифт:
– А може, воно й краще, - уже серйозно мовив Тейлор, - накше наш обман не вдався б... Гаразд. Час. Я огляну реч, а ви - кмнату.
– Добре. Але спочатку ще раз обстежу трупа. Тепер освтлення у нас шикарне.
Тейлор заходився порядкувати бля шафи. Знайшов дв однаков чорн валзи та красивий Лукасв костюм, акуратно "розп'ятий" на вшалц. Огляд почав з нього. У кишенях - носова хустинка й товсте портмоне. Хустинка нчого цкавого не повдомила. В портмоне - грош. Американськ долари грецьк драхми. Все. Бльше нчого.
Подивився на Лисицю. Той клопотався бля трупа. Може, що та й знайде. Дав би
Продовжив огляд речей. Дстав ключ взявся вдмикати верхню валзу.
– Мстер Чуж Обличчя!
– вигукнув Богдан, ц злякан слова гахнули на всю кмнату громом серед ясного неба.
Тейлор пошепки запитав:
– Що ви сказали?
– Мстер Чуж Обличчя, - тихше повторив Богдан, дивлячись на поета широкими, до смерт наляканими очима. Потм непоквапом опустив погляд на трупа.
– Це такий жарт?
Тейлор невпевнено наблизився.
– Мстер Чуж Обличчя, - втрет повторив "нспектор нтерполу" кивнув на труп.
Тейлор поглянув на Лукаса. Богдан почав стягувати з його голови майстерно виготовлену маску.
– Шикарний жарт, мстере Лукас... чи пак мстере "Дволикий"...
– знайшов силу для рон поет. Вн оговтався першим.
– Не сподвалися зустрти вас саме тут в такй непривабливй рол... Закон карми. Спрацьову чтко. Завжди скрзь. Якою валютою платиш, такою решту отримуш. Справедливо.
– Так, - сказав Богдан.
– Але до вбивц мстера Лукаса це нас не наближа... Чи як там його насправд... Цього, мстера Чуж Обличчя... Тим бльше, коли ми вже пошилися в "професйн детективи", а наш можливост серйозно збльшились... Гаразд. Закнчуймо та забираймося геть. Не бажано, щоб убивця дзнався про наш вдвдини. Це може нашкодити.
"Слдчий" знову повернувся до шафи взявся до Лукасового багажу. Замки вдмкнулися легко. Верхня валза вщерть заповнена одежею: сорочки, спортивний костюм, близна. Нчого особливого. Усе, потрбне звичайнй людина для мандрвки. Чи - вдпочинку вд вирольоту життя.
Перейшов до друго.
– Ох ти ж, бсова личина, - вирвалося в поета, коли поглянув на вмст. Потм додав: - Ви тльки погляньте сюди, мстере Фокс.
Лисиця пдйшов з цкавстю зазирнув. Дв третх валзи займали прозор целофанов пакети з масками перуками, а також - рзномантн баночки-коробочки. Третину ж простору займала... збрка Марка Тейлора. "Ревю заплаканих небес". Оточена порожнечею.
Богдан подивився на приятеля. Той довго не роздумував. Нахилився й дстав книжку. Став гортати. Ого! Вирвана сторнка!!!
– Це вже зовсм цкаво. Але погляньте й на мою знахдку.
– вн пдвв поета до небжчика.
Тейлор важко проковтнув. Побачена картина вивергала моторош. Без маски мстер Лукас постав навдивовижу потворним. Потворнсть ця скорше набута, нж вроджена. Скидалося на те, що шкра на обличч серйозно обпечена.
– З такою "фзю", - зауважив мстер Тейлор нервово пригладив волосся, - шикарн-н-ний костюмчик вд Кардена не допоможе. Про успхи казанови й не мрй... Вртуоз гримування.
– Ваша правда, - погодився Богдан.
– Страшна картина, - мовив "слдчий Теодоракс" рушив до шафи, а вже там додав: - Фльм жахв.
За
клька хвилин закнчили. Замели слди й тихенько залишили кмнату, замкнувши ключем. знову м'яка килимова доржка приглушувала кроки нчних шукачв пригод. це добре. Тамниц люблять тамничсть.28 вересня 1993 року, острв Авг, 00 год. 57 хв.
Напруга сьогодншньо ноч спала лише тод, коли переступили порг Лисициного номера, який став "оперативним штабом". Тут "слдчий Теодоракс" та "нспектор нтерполу Фокс" почувалися захищеними. Тихо замкнувшись, "детективи", наче псля команди, втомлено попадали в крсла. Лисиця вдкинув голову назад заплющив оч. Тейлор же поспхом дстав сигарету , вже не питаючи дозволу, жадбно до не припав. Нби щойно пережив клнчну смерть вд тютюново спраги.
Так минуло клька хвилин. Для детективв вони лишились непомченими. Надто мало х навть для маленького вдпочинку. Псля тако роботи.
– Отже, мстер Чуж Обличчя...
Це "воскрес" Тейлор. Вн уже позбавив сигарету недавньо привабливост тепер нещадно розправлявся в попльничц з бдолашним недопалком.
– Не думав, що вн опиниться серед нас, - повв вн, свши рвно й поклавши руки на поручн.
– Гм, "Дволикий"...
Трохи помовчавши, продовжив:
– Дивна рч: коли чуш по радо або читаш у газет про жахливу подю, вона тоб здаться такою далекою...
Вн не договорив поглянув на Богдана. Той не змнював пози. Так . Узяв та й заснув. поет - сам соб слухач. Але - н. Лисиця, не розплющивши очей не поворухнувшись, теж "воскрес". Голосом:
– У всякому раз нам тепер зрозумло, чому його вбито.
– Коштовност мс Димитрадс?
– Поет розвернувся до Богдана.
– Безумовно.
– "нспектор" Фокс грався в "сонну голову, що вм говорити".
– Я теж так думаю... Навть бльше: цлком можливо, що разом з коштовностями зникла й зброя. Треба бути навною дитиною, аби думати, що така людина, як мстер Чуж Обличчя, не мала при соб "чогось". Згадайте газетну кримнальну хронку. Зрозумло, що того молодика вколошкав саме Лукас. Звдси - й кривавий напис на бруквц. Бдолашний хлопець, безперечно, знав про Лукасв маскарад. тому хоч так хотв спокутувати провину. тепер убивця озброний однозначно. Треба на це зважати.
Богдан розплющив оч:
– Так. Розуму цьому Лукасов не позичати... Знате, я все бльше схиляюсь до думки, що саме вн - автор натхненник всього зухвалого "проекту". А вбитий мстер Дайярмд, так, здаться, називала його газета, - лише покрний нструмент у руках цього вртуоза. от, убивши спвучасника, Лукас швидко де на Авг - цей маленький, загублений у морському безмежж острвець з його маловдомим пансонатом. Розрахунок простий: завмерти, перечекати метушню. Або навть сховати здобуте. Уявть соб: Лукас надйно хова "коштовност Пенелопи" на остров (благо, можливостей тут вистача), а потм, через певний час, знову навдуться сюди, забира "скарб" робить з ним усе, що забажа. Аж до меценатських вибрикв. Нхто й нщо не завадить.