Факир
Шрифт:
– Стривайте-стривайте, - випалив Тейлор, наче всередин у нього розправилась потужна пружина, яку до ц мит тримали надйн лещата.
– Але...
– Вн знову став попереднм.
– Точно. Тепер я не сумнваюсь, що вбивство Лукаса обдумане саме тут, на остров. По-перше, вбивцею не може бути людина, знайома йому, тим бльше - якй вдомо що-небудь про Лукасв проект. Упевнений, що сьогодн таких людей просто не сну. Свдки йому не потрбн. Адже зрвано солдний куш... Н. Усе зроблено чтко. Лукас почувався тут у цлковитй безпец. Однак...
– Поет на мить замовк, але одразу ж продовжив: - По-друге, вбивця дзнаться про вмст валзи вже псля цього замислю вбивство. тут виника питання: як же вн дзнався? Розпатякав сам Лукас? Абсурд. Не для того вн виконав таку велику роботу, щоб потм вдкритися в екстаз одкровення. Хтось сам потрапив до його номера? Теж малоймоврно. Двер незамкненими Лукас не лишав би. Тод виника
– у Казандзакса...
– Убивця - власник пансонату?
– Лисиця св рвнше.
– Гм... А як же тод Альбер? Докази ж проти нього!
– Так, проти нього.
– Марк задумався, потер пальцями скрон й мовив: - Не будемо виключати, що вони могли чудово порозумтися, розгравши цей спектакль так, щоб провина падала на Мартна. А потм Казандзакс тамно взявся за Альбера.
– Але ж батько... Вн же Мартнов батько!
– Облиште. Сяйво жовтого диявола кому завгодно заслпить оч. тод на все плюють. З високо дзвниц.
Богдан зввся, пдйшов до шафи, дстав з-за пояса пстолета знову поклав до валзи. Потм сказав:
– Тод киньмо Казандзаксов до нг солдний букет квтв. Його гра генальна. Та й розум неабиякий. Створив подвйне коло захисту, пустивши нас аж двома хибними шляхами - за "Ункасом" та Брссоном. А я й думаю, чому ж це вн так ставився до нас, хоч намагався це приховувати?
– До реч, з усх вн ма найбльше можливостей. Йому найлегше зробити все, що тут останнм часом вдбулося. Зна ходи-виходи. Ма вд усього ключ. До всього вдкритий доступ.
– Раптом Тейлор гнвно ударив кулаком по поручню: - Що ж ми наколи! Дилетанти! Налякати Казандзакса! Тепер вн дятиме в сто разв обережнше. вся наша робота не варта ламаного пенн. Оце так "лицар Ордену детективв"! Пуцьврнки жовторот!
Тейлор розйшовся не на жарт. Цю пожежу треба загасити. Богдан увмкнув брандспойта:
– Не треба так перейматися. Це всього лиш припущення. Доказв же нема... Ну, а якщо все й справд так, гадаю, ви перебльшуте його можливост. Та й невелика поразка в бою - ще не трагедя. Мусимо не програти битви. Виршально. Ось послухайте.
– Богдан, вдчуваючи, що легко доведе правоту, окрилено повв: - Ми приписумо соб поразку, припускаючи, що вбивця - Казандзакс. Може, це й правда. Але почнмо спочатку. Казандзакс (а вн, мабуть, уже здавна мав таку звичку, хоча це знову ж лише припущення) виршив понишпорити у валзах ново групи вдпочивальникв. Коли це найзручнше зробити? Коли зголоднл гост розпочнуть святкову трапезу, про яку так люб'язно потурбувався власник "Прер". Ключ у нього . Але, звсно, нишпоритиме вн лише в тих, хто "виклика довру". Ну, як же тут обминути Лукаса? Ус рушають донизу, в ресторан, задоволено наминають. А Казандзакс тим часом ревзорить. в номер Лукаса надибу "коштовност Пенелопи". Такий куш запаморочить будь-який розум. Водночас вн розум: помтивши пропажу, Лукас не сидтиме склавши руки. Тому виршу його прибрати. Вн розробля страхтливий план: убити Лукаса пдозру перекинути на синов плеч. А потм - на плеч Альбера. тут я пдхожу до дуже цкаво реч. я зрозумв зовсм недавно, псля Андреасових слв, коли вн сказав, що заснув. Пам'ятате, вчора я не змг зграти в тенс, бо зле почувався, а потм швидко заснув? Подбне сталося з Лукасом. Чому? А тому, що Казандзакс, бачивши, як мстер Чуж Обличчя смаку морозивом, додав до нього снодйного. Розрахунок точний: Лукас з'сть засне в номер. Не бда, якщо дехто з вдпочивальникв теж задрма. нш ж будуть на корт. Шлях вдкритий. Заховати "Ункасову" пр'ну в кущ проти вкна двст сьомого номера - не проблема взагал... Дал: коли вс збираються на корт, вн непомтно заходить у Лукасове помешкання й заколю його стрлою. Причому тю, що Лукас витяг з голови оленя в ресторан. На стрл я виявив клька шерстинок. Але пдемо дал.
– Лисиця знову св у крсло. Так набагато зручнше.
– Псля вбивства Казандзакс мту "пострл через вкно". Розслдування неминуче пде Мартновим слдом. Але потм, очевидно, план трошки пдправив. Адже приде полця, почне допитувати-розпитувати... Тому слд виграти час: деяк докази знищаться сам, деяк - знищить вн. Для кримналств горшок стане твердшим, нж тод, коли б вони прибули вдразу. Вн шаманить бля катера й радостанц. Коштовност ж хова в надйному мсц.
Тейлор увесь час уважно слухав, а коли Богдан закнчив, з роню сказав:
– От розкрито кривавий злочин... Н, мстере Фокс. Надто все гладко, щоби бути правдою. Жодно зачпки, крм другого ключа. вся ваша верся виросла саме
з нього. Так можна запдозрити кожного: тих, хто мешка в сусднх кмнатах, персонал. Н. Доки не матимемо серйозних фактв, усе скидатиметься на сон рябо кобили. Хай навть кольоровий... А от Альбер... Тут набагато теплше.– Не все так просто, друже, не все, - похитав головою Лисиця встав. Вн знову пдйшов до шафи, вдкрив валзу, що нагадала чарвну скриньку факра, з яко за його бажанням з'являються то штучн квти, то стрчки, то голуби.
– Ось почитайте ще раз пригадайте.
Богдан подав записку з "друкованим" вд руки текстом.
Поет пробг очима.
– Ну ?
– не розумючи, запитав вн.
– Анонмна записка, яка показу мстера Брссона як розгнваного рогоносця, що, на вдмну вд Отелло, зрива лють не на дружин, а на можливому суперников. Гадаю, правильним може бути одне з двох: або Брссон сам написав пдкинув ту записку, аби сховати справжню причину вбивства, або хтось хоче остаточно заплутати нас. Пдсовуючи цього Альбера. Щиро кажучи, я втомився вд цих "або".
– Думаю, таке "або" може бути ще одне.
– Останн Богданове речення Тейлор пропустив повз вуха.
– Альбер - справд вбивця. саме з ревнощв, але хтось хоче виказати його, аби повести нас хибним шляхом. Я про "коштовност Пенелопи", про як Брссон н сном н духом. Хоча... Пригадую, нби Альбер увесь час вештався на корт. Коли мг уколошкати Лукаса - не розумю...
– У словах поета звучали щирсть розгубленсть. Останньо значно бльше.
– Хоча тепер можу сказати одне: я остаточно заплутався. Проти Казандзакса практично нема доказв, але вн найбльше пдходить. Проти Альбера факти , але суперечлив... Глуха стна. Непрохдна... Але правда ваша. Втома даться взнаки. А зранку голова варить краще. Дасть Бог ранок, дасть розум. Пду я.
Поет знехотя пдввся й рушив до дверей.
– На добранч, - прошепотв вн, переступаючи порг.
– Солодких снв.
Лисиця замкнув подався чистити зуби.
За клька хвилин застрибнув до лжка й почав мркувати, "що ж таке щастя", пов'язуючи вдповдь з найсолодшою у свт рччю. Але так не зробив цього. Бо заснув.
Глава V. "Швець" "гострий меч"
28 вересня 1993 року, острв Авг, 10 год. 27 хв.
Ранок для Лисиц почався пзно. Бездушний годинник сповстив: сьогодн ти, друже, прокинувся на дв години пзнше, нж завжди. Але Богдана це аж няк не бентежило...
Н, що не кажть, а нчний сон найпримнший, наймцнший, найздоровший. Переврено. Й не раз.
Холодний душ привв до тями. Можна й обдати, бо снданок вс нормальн люди вже давно закнчили. починали задумуватися про обд. "Детективи" й так учора-позавчора приповзали якраз пд завсу. Зате сьогодн найпершими пообдають!
Смакуючи цю думку, Богдан, одягнений для снданку-обду, постукав у Тейлоров двер. Поет вдчинив за хвилину. У халат й заспаний, вн часто клпав.
– Що трапилося?
– Переляканий голос додавав Марков комчност.
– Воскрес мстер Чуж Обличчя? Чи знайдено ще чийсь труп?
Вн, схоже, жив тльки думками про розслдування. накше, мабуть, не могло й бути. Вн же тепер цлий "слдчий"!
– Нби поки нчого такого, - невпевнено вдповв Лисиця, бо н про як новини ще не знав.
– Просто я подумав, що вже пора чого-небудь пожувати. Природа вимага.
– Це точно... Та ви проходьте, - тручи руками оч, запросив поет.
– Знате, я ще нколи, здаться, так мцно не спав, як ц ноч. Як упав, так оце й прокинувся вд вашого стуку. Наче вимкнули - н тоб снв не бачив, н жодного разу на нший бк не перекинувся. Взити, як учора, непогано дружать з мом сном.
– Не збиратесь же ви щоноч навдувати мстера Лукаса?
– поцкавився Лисиця.
– А раптом йому надокучить? Чи - навпаки. Сподобаться. нкуди вже не вдпустить.
Тейлор лише усмхнувся й пшов умиватися. За мить уже лунав життрадсний плюскт води й задоволене форкання в супровод заразливо бадьоро псеньки.
Тим часом Богдан увмкнув телевзор. Помандрувавши каналами, знову спинився на Б-Б-С. Першим шов сюжет про авакатастрофу бля австралйського узбережжя. Розбитий лтак. Тла, упакован в целофан. Убит горем, заплакан рдн. Дал розповдали про боротьбу з наркотиками. На екран чергувалися кадри: то англйський полсмен з спецально натренованою собакою вишукували х на торгвельному судн, то працвники митниц демонстрували майстерно замаскован пд цукерки парт герону. На десерт показали наркоманв. Жахливо. Нещасн, втрачен люди. Не хотв х бачити. Швидше перемкнути на спортивний канал. Та голос чарвно ведучо зупинив.