Роман про Батьківщину

бо можна людей рятувати книжками хоча такі книжки дуже рідко пишуться але це дуже

щедрий дар мені дивно що я навіть наважуюся про це думати але просто знаєш Господи

люди повинні рятувати одні одних можна це робити тим що ми говоримо тим що ми пишемо

навіть тим що ми думаємо хоча тільки від Тебе залежить чи щось із цього вийде

Наступного разу, коли підходжу до дверей, вони вже прочинені. Бог гукає до мене: заходь. Я

тихо переступаю поріг і бачу, що він пише, схилившися над столом. Мені стає цікаво, який у

Бога почерк, але не хочеться заглядати йому через плече, я тільки думаю, що, мабуть, літери

у нього не кучеряві й не дуже великі. Я запитую: Боже, ти дозволиш приводити із собою

собак у Твої сади і котів також? Тих, що бездомні, бо бездомним завжди найгірше. Бог киває

головою, відкладає ручку, повертається до мене і посміхається. Мені здається, що йому

шкода бездомних тварин, тільки він не може всіх їх прихистити, цю справу він доручає нам.

Я згадую одного професора мого університету в його однокімнатній квартирі жило багато

собак може семеро а може дев'ятеро вони жили в кухні у кімнаті у передпокої тому що їм

більше не було де жити вони жили у професора що займався філософією любові хоча любов

це не філософія любов це просто любов

коли надворі холодно не хочеться прокидатися виповзати з-під теплої ковдри хочеться

заснути надовго як засинають на зиму ведмеді смоктати папу і нічим не турбуватися просто

дивитися кольорові сни як кінофільми на кінофестивалі один за одним довго здається що їм

не буде кінця і чекати на весну

але вставати все одно треба холодно на руках і ногах гусяча шкіра тіло хоче щоб йому було

тепло воно скручується стискається воно хоче зменшитись я пробираюся навпомацки до

стільця на якому висить мій одяг я навіть боюся розплющити очі бо здається щойно

розплющу і в них натече холоду я одягаюся із заплющеними очима навпомацки пробираюсь

у ванну

гарячої води немає не було й не буде це аксіома коли прокидаєшся нічого не міняється все

так як і було вчора бо її немає відучора а може й від позавчора з цими днями ніколи нічого

не можна знати напевно все переплутується вмитися холодною а про серйозне купання

думатиму пізніше

визираю у вікно щоб подивитися на термометр що він там показує і щоб знати до чого

готуватися коли доведеться вийти надвір термометр показує плюс два це ще не так погано як

на пізню осінь але все одно значно менше ніж хотілося під моїм вікном двірник згрібає листя

скрізь величезні купи різнокольорового листя люди також мають одягатися в такі яскраві

кольори може тоді їм буде тепліше вони не втягуватимуть голову в плечі моєю вулицею

біжать безшиї жінки й чоловіки в чорних шкіряних куртках у темних плащах тільки в моїй

країні люди носять чорні шкіряні куртки по цьому їх можна впізнати

у мене холодні пальці я прикладаю їх тобі до чола щоб дізнатися чи в тебе є температура

напевно є і висока чому ти її не поміряєш ти зовсім не хочеш подбати про себе я зроблю тобі

чаю з цитриною і з медом тобі треба вигріватись і впріти губи у тебе засмажені губи у мене

печуть мені хочеться з тобою десь поїхати у гори чи на море зараз холодно їхати у гори чи на

море тоді ми можемо поїхати за місто до лісу по гриби якщо вони там ще залишились або

просто так розкласти вогнище і пекти в ньому мисливські ковбаски і картоплю запиваючи їх

густим червоним вином із пластикових скляночок мені часто сняться гриби і вогнище я дуже

хочу поїхати з тобою до лісу ми поїдемо правда тільки ходитимемо тримаючися за руки щоб

не загубитися бо якщо хтось із нас загубиться то інший також загубиться а ми не повинні

губитися ми повинні бути разом мені подобається тримати тебе за руку моя рука губиться у

твоїй руці твої руки тримають мене міцно я тебе дуже прошу поїдьмо до лісу я тільки мушу

тепло одягнутися бо надворі холодно я знаю що там тепер страшно холодно мені треба

знайти свою шапку і теплі колготи і вовняний светр той який колеться тоді мені не буде

холодно і ми зможемо дуже довго гуляти аж поки потомимось тільки ти триматимеш мене за

руку ми не можемо зараз нікуди піти бо ти хворий і в тебе гарячка у тебе висока температура

тобі треба її поміряти тільки я не можу знайти термометра де у тебе термометр і таблетки

щоб збити жар ти мені можеш сказати де у тебе зберігаються ліки може доведеться піти в

аптеку якщо в тебе тут нічого немає тільки не відпускай моєї руки мені дуже хочеться

смажених грибів ми збиратимемо гриби в кошик тільки не йди без мене бо я знаю ти можеш

піти сам а не треба щоб ти йшов сам ми повинні піти разом чому тут так пахне грибами може

ти приніс із собою гриби і не хочеш мені їх показати я дуже хочу подивитися на гриби і їх

понюхати навіть якщо вони пахнуть твоїми цигарками бо у тебе цигарки в усіх кишенях це

погано для грибів бо гриби мають пахнути грибами або рибами що живуть у морській

солоній воді нічим іншим вони пахнути не повинні

я нагадую собі великий клубок який котиться сам не знає куди з мене висмикуються нитки

тонші й товщі коли вони рвуться мені боляче часом хтось наступає на висмикнуту нитку

ногою це буває у переповнених вагонах метро на екскалаторах часом на вулицях мені й тоді

дуже боляче нитки брудняться перестають мені подобатись я думаю що треба себе випрати

добре вишурувати може навіть у пральній машинці бо що як інакше не вийде повідчищати

цих ниток а потім їх треба буде позаштовхувати назад це самотужки мабуть буде складно

зробити у майстерні повинні вміти краще це робити але я не хочу здавати себе в майстерню а

пообривати ці нитки не можу бо від цього боляче і клапті шкіри відриваються разом із

нитками а рани потім дуже довго заживають