"Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики. Том-1"
Шрифт:
Слєпкань З.І. [4] виділяє такі основні функції педагогічного контролю: діагностичну, навчаючу, розвиваючу та виховну. При цьому зазначено, що педагогічна діагностика – частина наукової системи контролю, яка безпосередньо пов’язана з процесом виявлення рівня знань, навичок та умінь, розвитку вихованості, оцінки реальної поведінки студентів.
Русанова Л.М. [3] виділяє наступні функції контролю знань студентів: контрольно-оціночну, керуючо-корегуючу, навчально-розвивальну і виховуючо-активізуючу. На думку цього ж автора, ці функції виконуються такими видами контролю, як попередній, поточний, підсумковий та заключний.
Серед найбільш поширених форм контролю знань у процесі вивчення курсу вищої математики в технічних вузах виділяють (згідно Крилової Т.В. [2])
Але необхідно зауважити, що вибір та використання тієї чи іншої форми контролю, повинні бути обумовлені принципами індивідуалізації та диференціації у навчанні. Ці дидактичні принципи диктують необхідність реалізації коригуючої функції контролю в повному обсязі, так як вона пов’язана з тим, що на підставі результатів контролю вносяться виправлення та уточнення у знання, уміння та навички студента з урахуванням особливостей розвитку його математичних здібностей.
Навчання у вузі повинно бути перебудовано у руслі особистісної орієнтації. Так як студент є повноправним суб’єктом навчального процесу, то його особисті погляди, відношення та принципи обов’язково повинні бути враховані при здійсненні тих чи інших змін методики навчання.
Ми провели опитування близько 300 студентів 1-го та 2-го курсів у декількох вузах м. Черкаси на предмет встановлення рівня ефективності проведення контролю та корекції при вивченні курсу вищої математики. У результаті анкетування були отримані наступні дані.
1. Близько 70% студентів самостійно можуть засвоїти не більше 25% матеріалу з курсу вищої математики. При цьому для 30% студентів цей показник становить тільки 5% і менше. Цікавим є і той факт, що 73% студентів встигають усвідомити на лекції з вищої математики не більше 50% інформації, все інше вони записують автоматично. На наш погляд це свідчить про те, що, по-перше, студенти молодших курсів ще не мають необхідних навичок самостійної роботи та не встигли звикнути до особливостей вузівської системи викладання, а, по-друге, про підвищену складність матеріалу з вказаної дисципліни (це підтверджує і той факт, що стосовно багатьох інших дисциплін студенти відмічали значно вищий показник). Звичайно, це не означає, що треба суттєво знизити рівень трудності при викладанні математики, але, не ігноруючи принципу науковості у навчанні, треба пам’ятати про те, що у технічних вузах математика має прикладне значення і головна увага при її вивченні повинна звертатися на засвоєння студентами загальних математичних прийомів та засобів [4].
2. Тільки 0,03% студентів відповіли, що ніколи не готуються до контрольної роботи, якщо про неї їх попередили раніше. Всі інші намагаються повторити той матеріал, який буде перевірятися (при цьому багато студентів, у разі виявлення прогалин і слабких місць у своїх знаннях, намагаються їх усунути, або на консультаціях з викладачем, або самостійно, за допомогою підручників, конспектів лекцій або на практичних заняттях). Отже, для переважної більшості студентів проведення контрольних робіт сприяє міцному засвоєнню знань, їх узагальненню, повторенню, уточненню та систематизації.
3. 58% студентів потребують консультації викладача після проведення контрольної роботи, так як самостійно не можуть працювати над своїми помилками. При цьому 22% студентів не задоволені якістю перевірки контрольних робіт, тому що помітки викладача або взагалі відсутні, або зроблені таким чином, що неможливо зрозуміти сутність помилки. Отже, стає очевидним необхідність проведення корекційної роботи після здійснення тематичного контролю, що дасть змогу значно підвищити його ефективність. При цьому зауважимо, що тільки 0,03% студентів не звертають увагу на результат контрольної роботи та не намагаються покращити його. Усі інші зацікавлені у своїх результатах та прагнуть їх покращити, і задача викладача в тому, що б надати можливість їм це зробити.
4. 54% студентів вважають
за необхідне проведення одного консультаційного заняття на тиждень. Така кількість консультацій відповідає кількості практичних та лекційних занять з вищої математики для більшості спеціальностей. 30% студентів потребують консультацій, тому що не встигають усвідомити все, що необхідно, на практичних заняттях. 23% стверджують, що домашні та тематичні завдання є більш складними, ніж ті, що розв’язуються на практичних заняттях, отже самостійно студенти їх виконати не можуть. Внаслідок цього, вони вимушені звертатися за допомогою до викладача. Отже, рівень складності завдань, які розв’язуються на практичних заняттях, потрібно узгоджувати з рівнем складності завдань, що даються для самостійного виконання.5. Основною перевагою тематичних завдань є те, що кожен студент групи отримує свій індивідуальний варіант для самостійного розв’язування. Тільки 0,05% студентів відповіли, що ніколи не виконують тематичні завдання самостійно. Отже, більшості студентам виконання тематичних завдань допомагає узагальнити, систематизувати набуті знання з пройденого матеріалу та, у разі виявлення слабких місць, своєчасно усунути недоліки.
Дослідження вказують на те, що складання тематичних завдань, які даються для самостійного виконання, повинно здійснюватися згідно з принципом диференціації (те саме, на наш погляд, повинно стосуватися і домашніх завдань). Система таких диференційованих завдань повинна бути поділена на два блоки: першій блок – завдання алгоритмічного характеру, які є обов’язковими для всіх студентів, другий блок – завдання підвищеної складності, виконання яких потребують більш високого рівня розвитку математичних здібностей. Такий підхід дає змогу підвищити ефективність даної форми контролю. При цьому слабкі студенти будуть мати реальний шанс виконати самостійно ту частину завдань, яка їм під силу, а студенти, які мають більш високі успіхи при вивченні математики, будуть мати можливість продемонструвати свої знання в повному обсязі.
6. На питання: “Що, на Ваш погляд, заважає деяким студентам Вашої групи успішно здати екзамен з вищої математики?” 46% відповіли, що причиною є відсутність у даних студентів бажання вчитися взагалі. Але 39% стверджують, що більш за все на це впливає надмірна складність матеріалу, який викладається з цієї дисципліни. При цьому, деякі студенти, конкретизуючи свої відповіді, назвали однією з причин, яка призводить до неспроможності засвоїти необхідний перелік знань, умінь та навичок, низький рівень математичної підготовки за середню школу. Тому цілком доцільним постає питання про необхідність проведення корекції вхідних знань за результатами попереднього контролю для студентів першого курсу. Питання пошуку доцільних форм та засобів здійснення вхідної корекції залишається поки що відкритим.
За результатами опитування, тільки 49% студентів вважають, що їх знання об’єктивно оцінюються на екзамені. Тільки 38% впевнені в тому, що матеріал, який виноситься на екзамен з вищої математики можна вивчити. 43% стверджують, що почувалися б на екзамені набагато зручніше, якби мали змогу при підготовці, у разі потреби, декілька хвилин продивитися список основних формул.
А, взагалі, треба зауважити, що екзамен, особливо для студентів-першокурсників, є важким випробуванням. Про це завжди слід пам’ятати і намагатися робити все можливе, щоб екзамен служив дійсно для об’єктивної перевірки та оцінювання знань студента, а не перетворювався у випробування на стійкість психіки людини.
1. Бабанский Ю. К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса: Методические основы. – М.: Просвещение, 1982. – 192 с.
2. Крилова Т.В. Наукові основи навчання математики студентів нематематичних спеціальностей (на базі металургійних, енергетичних, електромеханічних спеціальностей вищого закладу технічної освіти): Дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.02. – К.., 1999. – 473 с.
3. Русанова Л.М. Пути повышения эффективности контроля учебно-воспитательной деятельности студентов: Автореферат дис. … канд. пед. наук: 13 .00.01. – К., 1989. – 16 с.