Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

«Один з тих, хто загинув заради того, щоб жила Фран-

ція. Лейтенант Василь — Герой Червоної Армії!» пи-

сала: «Лейтенант Василь загинув. Василь — ім'я, яке

було у всіх на вустах, ім'я, яке ми всі вимовляємо з по-

вагою і захопленням... Василь боровся поруч із наши-

ми партизанами і франтирерами... Він був прикладом

самовідданості для франтирерів і партизанів, піонерів

нашого безсмертного народного повстання».

За героїзм і мужність, виявлені в боротьбі проти ні-

мецько-фашистських

загарбників у Фран-

ції, лейтенанту Васи-

лю Порику 21 липня

1964 року посмертно

було присвоєно звання

Героя Радянського Со-

юзу.

18 лютого 1968 року

на могилі Василя По-

рика було відкрито ве-

личний пам'ятник, який

створили

скульптори

В.Зноба і Г.Кальченко.

У цей день сотні жите-

лів Енен-Льєтара зібра- Скульптори В.Зноба і

лися на кладовищі. Від- Г.Кальченко.

Пам'ятник Василю Порику у

криваючи

пам'ятник, місті

мер міста Ф.Даршикур Енен-Льєтарі. 1968рік.

сказав, що жителі Енен-

Льєта-

ра свято бережуть пам'ять про подвиги Василя Порика,

491

Василя Колесника, Василя Доценка та інших радянсь-

ких людей, які окропили своєю кров'ю землю Франції.

На його думку, пам'ятати про подвиги героїв, які поляг-

ли за спільну справу, це значить,насамперед, берегти і

зміцнювати дружбу між нашими народами.

Слов'янський комітет Франції на честь представни-

ків слов'янських народів, що героїчно билися за визво-

лення Франції, випустив поштову листівку, де поруч

з Національним героєм французького народу Шар-

лем Дебаржем вміщені фото чеха Кунди, поляка Бур-

чинського, югослава Філіпіса і українця Порика.

На стіні фортеці міста Арраса серед імен борців

Руху Опору викарбовано ім'я Порика, а рідне село ге-

роя носить його прізвище.

492

МІШЕЛЬ РЕМІ

(р.н. 1937)

французький громадський діяч, гуманіст

Милосердя не буває надмірним.

Френсіс Бекон

Шлях до гуманізму — ототож-

нювання себе з нещасними.

Клод Гельвецій

26 квітня 1986 року на

Чорнобильській

атомній

електростанції (ЧАЕС), роз-

ташованій поблизу міста

Києва на річці Прип'ять,

сталася найбільша техно-

генно-екологічна катастро-

фа сучасності — вибухнув

реактор 4-го енергоблоку.

Вибух приніс незчисленні

біди українському народу.

Гуманітарну

допомогу

дітям,

які

постраждали

від

Чорнобильської

трагедії,

надають

багато

країн

сві-

ту, серед них і Франція — країна давніх гуманістич-

них традицій. Багато років безкорисливу допомогу в

493

оздоровленні дітей міста Києва надає Комітет дружби

і солідарності департаменту Арденни з країнами Сою-

494

Арден

ни

зу незалежних держав (СНД), створений у січні 1992

року вже після розпаду СРСР.

Велику і складну роботу з організації оздоровлен-

ня дітей проводить Президент Комітету «Арденни —

СНД» пан Мішель Ремі за підтримки мерії столиці де-

партаменту Арденни міста Шарлевіль-Мезьєр. У роботі

йому допомагають також мерії усіх комун департамен-

ту. Щороку в Арденни на оздоровлення приїздить до

20 дітей, яких на 15 днів приймають у свої сім'ї мешкан-

ці Шарлевіля-Мезьєр. За час перебування у Франції

діти відвідують парки й атракціони міста, здійснюють

екскурсії до Парижа, Реймса та інших міст, знайом-

ляться з побутом і культурою країни. Комітет постійно

допомагає дитячим закладам і лікарням Києва, Київ-

щини і Житомирщини медикаментами. Цю гуманітар-

ну місію мешканці Арденн вважають своєю національ-

ною філософією.

495

Кошти на гуманітарні акції надходять в основному від

продажу на виставках предметів українського приклад-

ного мистецтва. Ці виставки стали традиційними, вони

збирають багато людей і проходять з великим успіхом.

Велику роботу з організації груп, оформлення віз,

придбання речей для виставок, супроводження дітей

із Києва до Франції і назад з українського боку здійс-

нюють громадські діячки-гуманістки Зоя Лосєва251,

Аліна Суворова252 і Марія Цибуленко253, з якими у пана

Мішеля Ремі встановлені теплі і дружні стосунки.

Українці повинні знати про шляхетних французів

нашого часу, які віддають свою доброту і любов ді-

тям,постраждалим від Чорнобильської катастрофи.

Про себе пан Мішель Ремі розповідає так: «Народив-

ся я 5 вересня 1937 року в місті Седані. Батько був

військовослужбовцем. Мати працювала в текстиль-

ній промисловості. Перші мої спогади відносяться

до 1944-1945 років. Батько потрапив у полон до фа-