Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

99

іншого. Потім знищити і того, що лишиться в бо-

ротьбі, наслідок якої не підлягатиме жодним сум-

нівам, бо Росія тоді безроздільно володітиме цілим

Сходом і великою частиною Європи.

10. В тім разі, що, зрештою, не є правдоподібним,

коли б вони обоє відмовилися від російської пропозиції,

то треба зробити так, щоб між ними виникли свар-

ки й вони вичерпали себе взаємно у боротьбі. Тоді в рі-

шучу хвилину Росія навалиться на Німеччину зі сво-

їм військом, яке приготує заздалегідь. У той же час у

Росії будуть два сильні воєнні флоти Чорного і Бал-

тійського морів. Просуваючись Середземним морем і

океаном, ті орди заллють Францію з одного боку, а Ні-

меччину з другого. А як ті дві країни будуть перемо-

жені, то решта Європи піде під ярмо легко і без опору.

У той спосіб можна і належить підкорити Європу».

На початку 40-х років Франція на деякий час від-

мовилася від активної антиросійської політики і Гри-

гор присвятив себе військовій службі. З 1742 року брав

участь у війні за австрійську спадщину (1740-1748)36.

Коли він перебував в армії, 26 травня 1742 року в Яссах

помер Пилип Орлик, який був для нього не тільки бать-

ком, а й другом, порадником і керманичем. Молдавсь-

кий господар Костянтин Маврокордато, який високо

шанував гетьмана, влаштував йому пишний похорон.

Наприкінці 1743 року Григор приїхав із діючої ар-

мії і почав шукати архіви батька, які мали першочер-

гове значення для України і Франції, але знайшов не

всі документи, частина їх зникла назавжди.

У 1744-1747 роках Орлик брав участь у захопленні

Вайсенбурґа, воював під Пафойфеном, Монсом і Шар-

100

леруа, був при облозі Намюра й Року, брав участь у

битві під Лявфельдом.

За великі заслуги перед Францією в жовтні 1744

року Людовік XV нагородив Орлика орденом Святого

Людовіка і щорічною пенсією 800 ліврів.

3 грудня 1747 року у Версалі в присутності короля й дво-

ру граф Григор Орлик одружився з панною Луїзою-Оле-

ною ле Брюн де Дентевіль, що походила із стародавнього

французького шляхетного роду, який був посвоячений з

родинами Куртенуа та Рошешуар, свояками короля.

Придане дружини дало змогу Орлику екіпірувати

драгунський полк «Royal su`edois» («Королівські шве-

ди»), командиром якого він став. Полк стояв у Лотарингії

в Комерсі поблизу замку Дентевіль. Один півескадрон

полку був із запорожців. У полку служили племінники

Григора, діти його сестри Анастасії і шведського гене-

рала Штайнфліхта, Карл і Пилип Штайнфліхти.

Замок Дентевіль.

90

Тоді ж він зустрічався з Вольтером, який жив неда-

леко від Орликів у замку Сіре, що належав маркізі де

Шатле. Орлик і Вольтер мали велику симпатію один

до одного. Вольтер подарував Орлику розкішний ав-

торський примірник «Історії Карла ХІІ, короля Шве-

ції», який зник після Великої французької революції.

З початком 50-х років Григор знову підняв у фран-

цузькій політиці українське питання. Він увійшов до

складу особистої таємної дипломатичної служби ко-

роля Людовіка XV «Secret du roi» («Секрет короля»),

де керував «Українським відділом». Головним завдан-

ням «Secret du roi» був підрив могутності Росії і недо-

пущення її експансії в Східній Європі. При вирішен-

ні цього завдання провідна роль відводилася Україні.

У 1755 році «Secret du roi» і сам Людовік XV висуну-

ли кандидатуру Орлика на посаду французького ам-

басадора в Стамбулі, але Росія і Австрія були проти

цього і Григор відмовився від цієї посади, порадивши

її великому прихильнику незалежності України Шар-

лю де Вержену.

Коли почалася Семилітня війна (1756-1763)37, Ор-

лик виїхав до театру військових дій і брав участь у

битві під Росбахом у Саксонії, був у боях при Цімдер-

гафені й Лютцельберзі.

1 січня 1759 року французькі війська окупували

Франкфурт-на-Майні, тоді вільне місто. На чолі оку-

паційної армії стояв маршал Віктор Франсуа де Бро-

льо, одним із його помічників був Григор Орлик. 13

квітня 1759 року війська прусського короля Фридри-

ха Великого (1712-1786) підійшли до містечка Берґе-

на (дві милі від Франкфурта-на-Майні). Від битви під

102

Берґеном залежала доля

Франконії. Битва почала-

ся о восьмій годині ранку

13

квітня. Лівим крилом

французької армії коман-

дував Орлик. Французи

отримали блискучу

пере-

могу, то була перша ве-

лика перемога в цій війні.

У своїй реляції до коро-

ля Людовіка XV маршал

де Брольо підкреслив, що

долю битви вирішив

Ор-

лик. У цій битві Орлик був

тяжко поранений кулею в

Маршал Віктор Франсуа

шию. 25 квітня посланець

де Брольо (1718-1804).

привіз із Версалю нагороди. Найвища була для Орли-

ка,

король зробив його генерал-поручиком. Попере-

ду був маршальський жезл. Але не судилося. 1 серпня