Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

ний. На життя потрібні були гроші, їх можна було за-

робити, створюючи романи для «легкого читання». Такі

романи мали попит, і видавці-книготорговці шукали

авторів, здатних швидко їх писати. Спочатку Бальзак

пише такі твори в співавторстві з досвідченим літера-

турним ділком Оґюстом Ле Пуатвеном, а потім — са-

мостійно. За п'ять років (1821-1825) він створює близь-

ко десятка таких романів: «Спадкоємиця Біразького

замку», «Жан-Луї, або Знайдена дочка», «Клотільда

Лузіньянська» та інші.

У кінці 1820 року Бальзак переїхав до батьків у

Вільпарізі. Тут він у 1821 році познайомився з Ло-

рою де Берні, молодшим дітям якої він давав уроки. Їй

на той час було 44 роки. Лора стала першою любов'ю

Бальзака. Вона оцінила талант молодого письменни-

ка, з розумінням поставилася до його мрій і планів, ви-

ховала його смак, наповнила його надією і бадьорістю,

176

допомагала в тяжкі часи, була відданим і щиросердеч-

ним другом. Після її смерті у 1836 році Бальзак писав:

«Жінка, яку я втратив, була для мене більше ніж мати,

більше ніж подруга, більше всього, чим одна люди-

на може бути для другої... Під час великих бурь вона

підтримувала мене словом і ділом і своєю відданістю.

Якщо я живу, то завдяки їй; вона була для мене усім».

Намагаючись добитися фінансової незалежності,

Бальзак вирішує стати видавцем. У 1825 році він ство-

рює компанію для видання однотомників класиків лі-

тератури: Лафонтена, Мольєра та інших. Але видав-

ництво зазнало краху. Бальзак робить чергову спробу

комерційної діяльності. Позичивши гроші у батька і

Лори де Берні, він купує друкарню, а потім словолит-

ню. Друкує книги, довідники, каталоги торговельних

фірм та іншу друкарську продукцію, але підприємство

зазнає збитки. Через три роки Бальзак продав його. За-

лишився борг більше 50 тисяч франків, який став по-

чатком багаторічного боргу. Цей борг, безперервно зро-

стаючи, висів над письменником до кінця його життя.

Але Бальзак не здається. Незважаючи на невдачі,

він наполегливо просувається уперед, до літератур-

ної слави. Улітку 1828 року починає писати роман з

історії французької революції 18-го століття — «Шу-

ани». Весною 1829 року роман вийшов у світ. Це був

його перший роман, підписаний ім'ям Оноре Бальзак.

До цього він підписував свої твори псевдонімом Орас

де Сент-Обен, бакалавр красного письменства. Крити-

ка зустріла роман стримано, проте читачам він сподо-

бався. Це був перший успіх письменника після десяти

років наполегливої праці і розчарувань. Ім'я Бальза-

177

ка стає відомим у літературних колах. Він буває в домі

Віктора Гюґо, в салоні журналіста Еміля Жирардена,

у художника Франсуа Жерара. Успіх окрилює пись-

менника. У нього багато задумів, натхнення, фантазії.

У грудні 1829 року з'явилась його «Фізіологія шлю-

бу». Ця книга свідчила про його чудове знання жінок.

У повістях і оповіданнях із циклу «Сцени приватного

життя» Бальзак малює правдиву картину норовів, яку

добропорядні родини намагаються заховати від сто-

роннього погляду. Незнайомі жінки пишуть Бальзаку

листи, вони впізнають себе в його героїнях. У читаль-

них залах нетерпляче чекають його нових книг. Ви-

давці полюють за ним.

Бальзак виявляє великий інтерес до сучасного

життя, тому веде активну журналістську діяльність.

Він співпрацює в різних щотижневиках («Силует»,

«Мода» та інші), в яких друкує нариси, сценки з жит-

тя Парижа, жартівливі побутові замальовки. Журна-

лістська діяльність збагачує Бальзака знанням фак-

тів, характерів, різних боків громадського життя. Чим

більше він спостерігає життя, тим більше перекону-

ється, що гроші — «тепер єдине божество», рушійна

сила сучасного йому суспільства. Ні один художник

не відбив з такою силою панування грошей, як Баль-

зак. Його дратувало тупе самовдоволення розбагатів-

ших буржуа, він писав, що «могутність грошей веде до

виникнення самої сумної аристократії — аристократії

грошового мішка». Будь-які проявлення святенництва

обурюють його. Праця в журналістиці, правка корек-

тур забирала увесь його час: «Дні бігуть, вони тануть у

мене в руках, як крига на сонці. Я не живу, я жахливо

178

розтрачую сили, но яка різниця вмерти від праці або

від чогось».

У 1830 році у Бальзака появився задум написати фі-

лософський роман, який він назвав «Шагренева шкі-

ра». В основу сюжету автор поклав легенду про таліс-

ман — шагреневу шкіру. Усі бажання його володаря

виконуються, але при кожному здійсненому бажанні

шкіра зменшується. Коли від неї нічого не залишить-

ся, її власник помре. Життя зменшується в прямій

залежності від сили бажань. Звідси висновок — по-

рівнюй свої бажання з терміном свого життя. У серп-

ні 1831 року твір побачив світ. Автор, як і його герой,

хоче всього: слави, багатства, жінок. Він знає, що воло-

діє талісманом, який принесе йому все, і що цей таліс-

ман — його талант. Він знає також, що розтрачує свої

життєві сили і що закінчиться це погано.

«Шагренева шкіра» зробила Бальзака знаменитим

письменником. Книгу не можна було дістати. У читаль-

них залах на неї записувалися в чергу. Прийшов бли-

скучий успіх, слава, початок якому положили «Фізі-

ологія шлюбу» і «Сцени приватного життя». Він став