Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

показати причини. Я покажу в «Етюдах про норови»

гру почуттів і перебіг життя. У «Філософських етюдах»

я покажу відкіля почуття, у чому життя, які боки, які

умови, поза яких не можуть існувати ні суспільство, ні

людина; і після того, як я окину поглядом суспільство,

щоб його описати, я займусь його оглядом, щоб винести

йому вирок. Пізніше, після наслідків і причин, прий-

де черга «Аналітичним етюдам» (в склад яких ввійде

«Фізіологія шлюбу»), тому що після наслідків і причин

повинно визначити початок речей. Норови — це виста-

ва, причини — це куліси і механізми сцени. Початок

речей — це автор. Таким чином, людина, суспільство,

людство будуть без повторення описані, розглянуті і

піддані аналізу. Після того, як я завершу поетичне

відтворення усієї системи буття, я займуся ї ї науко-

вим описом в «Досвіді про сили людські». І цей палац

я, дитина і сміхун, прикрашу величезною арабескою зі

«Ста забавних оповідань».

Починаючи з 30-х років у Бальзака склався неймо-

вірно напружений режим роботи, який буде для ньо-

го характерним протягом багатьох років. Звичайно він

пише вночі при затулених шторах і свічках. Лягає спа-

ти о шостій вечора, наказавши розбудити себе опівно-

чі, а потім працює дванадцять-чотирнадцять годин по-

спіль день по дню протягом місяців, підтримуючи сили

величезною кількістю міцної чорної кави. О п'ятій го-

183

дині вечора обідав і лягав спати. Потім він два-три тиж-

ні відпочивав, спілкуючись із друзями і виїжджаючи з

Парижа на природу. Особливо Бальзак любив бувати

в Саше біля Тура. Він писав: «Я завжди їду туди, коли

обдумую якийсь серйозний твір. Небо там чисте, дуби

такі прегарні, а тиша така повна». Після перерви, по-

вернувшись до Парижа, Бальзак знову починає тво-

рити, правити коректури, переробляти вже написане.

У 1834 році письменник почав писати роман «Бать-

ко Горіо», який повинен був стати одним із наріжних

каменів його майбутньої епопеї. «Це всім моїм книгам

книга!» — повідомляв він Ганській. На той час усе його

життя було підпорядковане одному — невпинній праці,

без усякого перепочинку. Закінчуючи роман, він про-

тягом місяця спав лише дві-три години на добу. «Бать-

ко Горіо» був закінчений у січні 1835 року. Читачі зу-

стріли роман із захопленням. Бальзак і сам знав, що ця

книга перевершує все написане ним раніше. Перше ви-

дання миттю розійшлося, ледве почався продаж. Про-

те критики докоряють письменнику в перебільшен-

нях, журналісти висміюють автора, дворянську частку

«де» перед його прізвищем, його потяг до розкоші, його

любовні зв'язки. Коли річ йдеться про геніальну люди-

ну, злість вже не дотримується правил пристойності.

Бальзак продовжував вперто працювати і не відпові-

дав на нападки: «Якими б шаленими не були нападки і

наклепи, я стою вище них. Я нічого не відповідаю.»

Хоча Бальзак теоретично був багачем, практично

йому ніяк не вдавалося зводити кінці з кінцями. У ньо-

го були великі борги. Свої гонорари він часом вкладав у

сумнівні підприємства і розорявся з такою ж швидкістю,

184

як і багатів. Новими боргами закінчилася спроба видава-

ти газету «Кронік де Парі». Виснажуюча праця і недо-

сипання, постійні турботи і тривоги підточували могут-

нє здоров'я письменника. Усе частіше скаржиться він

на втому і головні болі. У червні 1836 року під час про-

гулянки в парку кров раптово прилинула до його голови

і він упав. Перед цим він за кілька днів написав полови-

ну першої частини «Втрачених ілюзій», і це величезне

напруження стало причиною крововиливу. На другий

день він відчув себе краще.

27 липня 1836 року померла пані де Берні. Перед смер-

тю вона пречитувала роман Бальзака «Лілея роздолу».

Вона попросила свого сина Олександра спалити листи

письменника до неї. Відразу після її смерті син виконав

бажання матері. Бальзак не був на похованні, він у цей

час знаходився в Італії.

У 1838 році Бальзак придбав поблизу Парижа, в се-

лищі Жарді, невелику ділянку землі і почав будівницт-

во і благоустрій невеликого дому. Він мріяв про тишу і

спокій. Борги, які пов'язані з будівництвом і благоустро-

єм дому, склали у 1839 році 50 тисяч франків. Згодом,

переслідуємий кредиторами, він продав дім. Після про-

дажу дому Бальзак поселився в передмісті Парижа —

Пассі. У 1840 році загальна сума боргів досягла більше

260 тисяч франків. Сподіваючись вилізти з боргів, пись-

менник вирішує ще раз зайнятися практичною діяль-

ністю і починає видавати журнал «Ревю де Парі». Але

після виходу трьох номерів журнал припинив своє іс-

нування, збільшивши суму боргу. Письменника пере-

слідують кредитори, бульварні газети обливають його

брудом, осипають насмішками і наклепами.

185

У 1841 році Бальзак уклав договір з групою книгови-

давців (Дюбоше, Фюрн, Етцель і Полен) на публікацію

всіх своїх творів під назвою «Людська комедія». Пись-

менник пише нові романи і повісті, на його столі пач-

ки гранок перших томів «Людської комедії», яка по-

чала виходити у 1842 році. Раніше написані твори, які

Бальзак включив до «Людської комедії», він ретель-

но переглядає і переробляє. У 1842-1846 роках вийш-

ло 16 томів, а у 1848 році останній прижиттєвий том.

Гроші, способи їх здобування, гонитва за приданим, за