Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
улюбленим автором жінок, йому пророкували величчя.
У 1832 році Бальзак пише повісті й оповідання, ак-
тивно співпрацює в газетах і журналах. В одному з ли-
стів до свого великого друга, пані Зюльми Карро, він
писав: «Я живу під ярмом самого нещадного деспотиз-
му — того, на який прирікаєш себе сам. Я працюю день
і ніч... Ніяких утіх... Я невільник пера і чорнил, справ-
жній торговець ідеями». Про це ж він писав і матері:
«Коли я буваю спроможний писати, то сиджу над ру-
кописами; коли
179
твори. І кожен раз, коли яка-небудь справа, зобов'я-
зання, прив'язанність не дають мені написати зайву
сторінку, для мене це просто погибель». Бальзаку по-
трібен був відпочинок, і в квітні-травні 1832 року пані
де Берні вдалося відвезти Бальзака в Сен-Фірмен. Там
він написав «Турського священника» і закінчив «Трид-
цятирічну жінку».
У 1832 році письменник написав, а у 1833 році надру-
кував «Біографічні нотатки про Луї Ламбера» — твір,
який, як він сподівався, дозволить йому зрівнятися з
Ґете і Байроном, творцями «Фауста» і «Манфреда».
Бальзак вважав «Луї Ламбера» своїм шедевром. Не-
людський геній, яким письменник наділив Луї Ламбе-
ра, був таким же, як його власний геній. Перебуваючи
в домі Зюльми Карро, він написав одну із самих чудо-
вих своїх новел — «Покинута жінка».
На початку 30-х років ім були задумані «Сто забав-
них оповідань», сповнених веселістю і життєрадіс-
ністю. Вони виходили «десятками». Перший десяток
вийшов у 1832 році, другий — у 1833 році і третій — у
1837 році. Усього було написано 33 оповідання. Ці жар-
тівливі та смішні мініатюри на зразок Рабле та інших
письменників Турені — данина глибокої пошани Баль-
зака до таланту Рабле84.
Літературний успіх повинен був принести Бальза-
ку фінансове благополуччя. Одначе його борги зросли
через те, що він абсолютно не вміє протистояти спо-
кусам. З юності Бальзак мріяв вести розкішний образ
життя. Тепер він хоче мрії перетворити в дійсність і
безглуздо витрачає гроші. Він веде легковажний об-
раз життя і додає до старих боргів нові. У нього дві ко-
180
ханки: Лора де Берні, яку
він іменує Бііесіа (коха-
на, обраниця), і герцоги-
ня Лора д'Абрантес. Його
квартира заставлена до-
рогими меблями, підло-
га
застелена
пухнасти-
ми килимами. У кабінеті
на верхній полиці етажер-
ки стоїть статуетка його
кумира — Наполеона І.
До піхов шпаги імперато-
ра прикріплений аркушик
паперу з надписом: «Того,
чого
він не довершив шпа- Евеліна Ганська (1800-гою, я здійсню пером. Оноре де 1882).
Бальзак».
У Бальзака була пристрасна вдача, у його житті
було багато любовних захоплень, але одне з них було
самим тривалим. У 1832 році поміж безлічі листів, які
він
одержу-
вав від жінок,
він
звернув
увагу на лист
з Одеси від
28 лютого за
підписом
—
« І н о з е м к а » .
Цей лист в
п о д а л ь ш о -
му
відіграв
велику роль
Маєток Ганських у селі
Верхівня.
181
у житті письменника. Як невдовзі з'ясувалося, лист
був від російської підданої графині Евеліни Ганської
з вельможного польського роду графів Ржевуських. Її
чоловік, Венцеслав Ганський, володів в Україні вели-
чезним маєтком Верхівня в шестидесяти кілометрах
від Бердичева, тепер Житомирської області. У нього
було 21 тисяча гектарів землі і понад 30 тисяч кріпос-
них. Між Бальзаком і Ганською виникло листування. З
початку 1833 року протягом п'ятнадцяти років Баль-
зак пише їй майже щоденно. Перша зустріч між ними
відбулася восени 1833 року в швейцарському містеч-
ку Невшатель.
У 1833 році Бальзак пише один із кращих своїх тво-
рів — роман «Євгенія Ґранде». Він багато працює, забу-
ті світські захоплення, він цілком поринув у творчість.
У листі до Зюльми Карро він писав: «Я весь заглибив-
ся в роботу і поглинувся задумами, ідеями, планами,
які безперервно виникають в моїй голові, стикаються,
вирують і доводять мене до божевілля». Ніхто не може
безкарно працювати день і ніч. На початку квітня він
відчув крайнє знесилення і всезростаючу млявість.
Улітку 1833 року Бальзак прийшов до думки об'єд-
нати в одній епопеї всі свої романи. Першим кроком на
шляху до здійснення цього задуму був початок видан-
ня у 1833 році «Етюдів про норови ХІХ століття», які
складаються із сцен приватного, провінціального і па-
ризького життя. У листопаді 1834 року він докладно
описав Ганській свій великий задум: «Етюди про но-
рови» будуть зображати усі соціальні явища, так що ні
одна життєва ситуація, ні одна фізіономія, ні один чо-
ловічий або жіночий характер, ні один життєвий побут,
182
ні одна професія, ні одна верства суспільства, ні одна
французька провінція, ніщо з того, що відноситься до
дитинства, старості або зрілого віку, до політики, пра-
восуддя, війни не буде забуте. Потім буде другий ярус —
«Філософські етюди», тому що після наслідків треба