Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

чів культури інших країн, зокрема російський пись-

менник Іван Тургенєв (1818-1883), який навесні 1865

року познайомив Етцеля з українською письменницею

Марком Вовчком (1833-1907).

Для Марка Вовчка, яка у 1860 році оселилася в Па-

рижі, єдиним джерелом існування були літератур-

ні заробітки. Під час знайомства письменниці з Ет-

целем її твори в Росії майже не виходили. Причиною

цього була заборона у 1862 році українського журна-

лу «Основа», в якому друкувалися оповідання і пові-

сті письменниці; фактична заборона української літе-

ратури в Росії циркуляром міністра внутрішніх справ

від 8 липня 1863 року; розгул реакції після придушен-

ня польського повстання 1863-1864 років; утиски ді-

яльності прогресивних російських журналів «Совре-

менник» і «Русское слово», які публікували її твори.

223

У цих умовах треба було шукати перекладацьку робо-

ту в Парижі.

Етцель був зацікавлений видавати твори французь-

ких письменників в Росії, і Тургенєв порадив йому до-

ручити Марку Вовчку перекладати їх російською мо-

вою для видавничої фірми М.О. Вольфа106 у Петербурзі.

Від Тургенєва він знав про великий талант Марка Вовч-

ка як письменниці і про її славу в українській та ро-

сійській літературах. Вже перше знайомство з Марією

Олександрівною справило на нього сильне враження:

йому імпонували передові погляди й широкий круго-

зір письменниці. Він докладно розпитав про її життєві

умови, гарантував постійний заробіток перекладами із

французької російською, обґрунтував можливість пу-

блікації її власних творів у його видавництві.

На прохання Етцеля Марко Вовчок підготувала спи-

сок своїх творів для дітей, на що він у своєму листі від

9 липня 1865 року писав їй: «Мадам!...Повідомлення,

зроблене Вами про Ваші рукописи, переконало мене, що

Ви можете бути у Франції письменником такого ж ран-

гу, до якого Ви, безперечно, належите у себе в Росії».

У списку постійних авторів на титульному арку-

ші «Журналу виховання й розваги» ім'я Marco Wovz-

og почало друкуватися з вересневого випуску за 1865

рік і друкувалося протягом сорока років, поки вихо-

див журнал (припинив існування у 1905 році). Так по-

чалось ділове співробітництво Етцеля і Марка Вовчка,

яке перейшло в дружбу і тривало понад двадцять ро-

ків аж до смерті Етцеля.

Перший твір Марка Вовчка в журналі — казка

«Melassia» («Мелася» — французький варіант казки

224

«Ведмідь») — з'явився у березні 1866 року, друга каз-

ка «Dure Epine et Bonne Rose» («Зла Колючка і Добра

Троянда») була надрукована через кілька місяців.

На початку лютого 1867 року Марко Вовчок повер-

нулася з Парижа в Петербурґ, але співробітництво з

Етцелем продовжувалося. У 1867-1871 роках на сто-

рінках журналу було опубліковано французькою мо-

вою ще п'ять казок і оповідань для дітей. У 1871 році

в журналі була надрукована повість Марка Вовчка і

Етцеля для юнацтва «Le chemin glissant» («Слизький

шлях»), яка витримала у Франції кілька видань. Ство-

рений П.Ж. Сталем (Етцелем) французький варіант

повісті Марка Вовчка «Маруся» був надрукований у

газеті «Le Temps»(1875), а потім у «Журналі вихован-

ня й розваги» (1877), а через рік — окремою книжкою.

У центрі твору — героїчний образ української дівчи-

ни-патріотки, «української Жанни д'Арк», як нази-

вав Етцель Марусю. Повість про патріотичний подвиг

української дівчини, що пожертвувала своїм життям

у грізну годину ворожої навали, сподобалась юним

французьким читачам. «Маруся» вважається у Фран-

ції класичним твором дитячої літератури. Французька

академія107

удостоїла «Марусю» Монтіонівської пре-

мії, відзначивши виховне значення книжки, гуман-

ні й патріотичні почуття, які вона викликає у читача.

За життя Етцеля повість витримала двадцять видань і

була перекладена німецькою, італійською та англійсь-

кою мовами. Соте видання «Марусі» вийшло друком у

1968 році і було широко розрекламоване.

За дорученням Етцеля Марко Вовчок перекладає

твори багатьох французьких письменників. Завдя-

225

ки їй в російську літературу ввійшли Гектор Мало,

Еркман-Шатріан, Люсьєн Біар, Альфред де Мюссе,

П. Ж. Сталь, Жан Масе, М. де Шервіль, А.Бреа, Ка-

міль Фламмаріон, Жуль Сандо, Е.Ш. Кандез. Найбіль-

шу популярність як перекладачці принесли їй романи

Жуля Верна, п'ятнадцять романів якого вона вперше

переклала російською мовою.

З 1869 року Марко Вовчок виступає в ролі пред-

ставника фірми «Книговидавництво Ж.Етцель і К°» в

Петербурзі. Вона поширює «Журнал виховання й роз-

ваги» в Росії і продаж етцелівських видань в перекла-

дах російською мовою. У справах книговидавництва

письменниця часто буває в Парижі. У серії «Альбоми

П.Ж. Сталя» Етцель окремими книжечками видає опо-

відання Марка Вовчка для дітей молодшого віку —

«Прудконогий олень» та «Сибірський ведмідь». Згодом

обидві книжки під зміненими назвами були перевида-

ні Етцелем у серії «Ілюстрована бібліотека панночки

Лілі та її кузена Люсьєна».

У 1871-1872 роках Марко Вовчок видавала журнал

«Переводы лучших иностранных писателей»,

навко-

ло якого об'єднала значну групу жінок-перекладачів.

Крім французьких письменників, що друкувалися ви-

давництвом Етцеля, в журналі публікувалися також

німецькі та англійські автори.