Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

званного, який за народною легендою освятив у 1-му

столітті київські гори і пророкував виникнення Києва.

Статую княгині Ольги та групу «Кирило і Мефодій»

373

ліпив Кавалерідзе, фігуру Андрія Первозванного ви-

конав Сніткін. Пам'ятник був з білого портландського

цементу, мармурового дрібка та річкового піску. Піс-

ля відкриття пам'ятника ім'я митця стало широко ві-

домим.

Однак довго стояти цьому чудовому монументу не

судилося. У 1923 році за наказом комуністичної влади

він був зруйнований. Його відновили аж у травні 1996

року. Постаті монументальної композиції цього разу

виконали із білого каррарського мармуру, який при-

везли з Італії, і встановили на постамент із сірого гра-

ніту. Сподіваємось, що творіння розуму та рук Івана

Кавалерідзе, яке символізує гармонію княжої влади,

слова Божого й слова науки, буде стояти завжди.

Після роботи над пам'ятником княгині Ользі Кава-

лерідзе захопився кінематографом. У 1911-1915 роках

він працює художником-декоратором на московсь-

кій кінофабриці, де спільно з режисерами Я.Протаза-

новим та В.Гардіним бере участь у створенні фільмів

«Російської золотої серії»: «Відхід великого старця»,

«Ноктюрн Шопена», «Крейцерова соната», «Анна Ка-

реніна», «Сильна, мов смерть», «Війна і мир» та інших.

Для цих фільмів він виконував інтер'єри, скульптур-

ні портрети, декоративні композиції, експерементував

із світлом.

Водночас митець працював над скульптурою малих

форм і виконав серію портретів видатних діячів куль-

тури: статуетки «Борис Годунов з привидом», «Хо-

кеїст», «Ярослав Мудрий з папірусом», «Святослав

у бою» та інші; портрети Я.Протазанова, Ф.Волкова,

О.Пушкіна, М.Гоголя, М.Мусоргського. Його статует-

374

ки мали великий успіх, їх відливали із срібла на юве-

лірній фабриці в багатьох примірниках. У 1912 році

митець бере участь у конкурсі на проект пам'ятника

Т.Шевченку в Києві і одержує заохочувальну премію.

У 1915-1917 роках Кавалерідзе служив в армії, а з

1918 по 1928 рік жив у Ромнах, де працював у відділі

народної освіти, викладачем малювання в школах, ре-

жисером у міському театрі. Тоді ж він створює пам'ят-

ники Т.Шевченку і Героям революції в Ромнах, Г.Сково-

роді в Лохвиці, Артему в Бахмуті (тепер Артемівську)

і Святогорську (тепер Слов'яногорську), Т.Шевченку в

Полтаві і Сумах. Для цього періоду творчості Кавале-

рідзе характерні твори монументальної скульптури,

375

Українсько-французькі зв'язки _______________________________________________________________________________

в особах, подіях та легендах

зокрема

пам'ятники

Т.Шевченку в Ром-

нах (1918), Г.Сково-

роді в Лохвиці (1922) і

Артему в Святогорсь-

ку (1927). Ці пам'ят-

ники виконані з бето-

ну і залізобетону. Про

пам'ятник

Т.Шевчен-

ку Кавалерідзе писав:

«Я прагнув передати

незбориму внутрішню

силу поета, його не-

розривний зв'язок з

рідною землею». І ми-

тець зумів це переда-

376

Скульптор І. Кавалерідзе. Пам'ятник ти. Статую Гглігоглл

Григорію Сковороді у Києві. 1977рік. Сковороди скульптор

377

поставив на низькому постаменті, що символізує близь-

кість філософа до землі і народу. Сковорода зображе-

ний босоніж, з торбою із книгами та свиткою, переки-

нутою через плече, з ціпком в руці — так, як він ходив

по Україні. Пам'ятник Артему у Святогорську вражає

своєю надзвичайною монументальністю: його висота

28 метрів. Постаментом йому служать високі крейдяні

гори над Сіверським Донцем, постать Артема видно за

десятки кілометрів.

У 1928-1933 роках Кавалерідзе працює режисером на

Одеській кінофабриці, у 1934-1941 роках — на Київській

кіностудії «Українфільм». У ці роки він створює філь-

ми: «Злива» (1929), «Перекоп» (1930), «Штурмові ночі»

(1931), «Коліївщина» (1933), «Прометей» (1935), «Натал-

ка Полтавка» (1936), «Українські пісні на екрані» (1936),

«Запорожець за Дунаєм» (1938), «Стожари» (1939).

У 1944-1948 роках Кавалерідзе був старшим нау-

ковим співробітником відділу монументальної скульп-

тури Академії архітектури України і виконав скульп-

турні портрети Григорія Сковороди, Виборного за

мотивами п'єси І.Котляревського «Наталка

Полтав-

ка», Святослава, Б.Хмельницького та інші.

У 1949-1957 роках скульптор активно працював

над невеличкими статуетками і станковими портрета-

ми діячів науки і видатних майстрів театрального ми-

стецтва: О.Горького, Ф.Шаляпіна в ролях Дон-Кіхота

(опера «Дон-Кіхот») та Івана Грозного (опера «Пскови-

тянка»); Ф.Шаляпіна і О.Горького, О.Пушкіна і М.Го-

голя, Л.Толстого і О.Горького, О.Толстого, І.Павлова,

А.Бучми в ролі Миколи Задорожного (п'єса «Украде-

не щастя»), М.Стражеска, І.Паторжинського в ролі Ка-

378

рася і М.Литвиненко-Вольгемут у ролі Одарки (опера

«Запорожець за Дунаєм») та інші.

У 1957-1962 роках Кавалерідзе працював режисе-

ром Київської кіностудії імені О.Довженка. На студії

він здійснив зйомку біографічної кінострічки «Гри-