Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

збудника хвороби, що нагадував холерний вібріон,

який він назвав «вібріоном Мечникова». Його вакцина

проти цієї хвороби діяла бездоганно. Про свій винахід

Гамалія доповів Пастеру, який побажав своєму учневі

нових успіхів і запросив його до себе.

Дивитися експерименти Гамалії в Парижі прийшли

не лише працівники Пастерівського інституту, а й усі

великі вчені Франції і лікарі. Гамалія показав їм хо-

лерний вібріон і холерну вакцину. Вчені поздоровляли

Миколу Федоровича з новою перемогою, лікарі дяку-

401

вали за вакцину, яка була виготовлена хімічним спосо-

бом і була безпечною для людини. Микола Федорович

доклав багато зусиль, щоб зробити свій метод доступ-

ним для людей.

У 80-90-х роках Гамалія ще кілька разів відвідував

Париж. Працював в інституті Пастера і лабораторії

професора Страуса. У лабораторії Страуса він знай-

шов спосіб вирощування туберкульозних бактерій на

гліцериновому бульйоні. За цей винахід французь-

кий уряд нагородив Гамалію орденом і видав грошо-

ву премію, а Паризьке біологічне товариство прийняло

його у свої члени. У Парижі Гамалія довів, що багато

мікробів діють на організм не самі, а за допомогою от-

рут, які вони виділяють. Вчення про бактерійні отрути

було новим відкриттям українця. Дослідження з вак-

цинами токсинів привели його до висновку, що токси-

ни можуть виробити імунітет проти заразних хвороб.

Це відкриття допомогло людству перемогти ряд смер-

тоносних захворювань.

1899 року Гамалія в Одесі створив Бактеріологічний

інститут і був його директором до 1908 року. Крім на-

уково-практичної діяльності він проводив там велику

дослідницьку роботу, розробляв нові методи діагно-

стики багатьох інфекційних захворювань. У 1912-1928

роках був науковим керівником Інституту віспоще-

плення в Петербурзі, у 1930-1938 роках — Централь-

ного інституту епідеміології і бактеріології. З 1938 року

до кінця життя завідував кафедрою мікробіології 2-го

Московського медичного інституту.

Гамалія заклав основи вчення про бактеріофаг, від-

крив бактеріолізини — речовини, які руйнують бак-

402

терії, працював над проблемами імунітету, розробив

ряд санітарно-профілактичних заходів боротьби з чу-

мою, холерою, тифами, грипом та іншими хворобами.

За своє довголітнє життя написав близько чотирьох-

сот книг, статей та інших робіт. Помер Микола Федо-

рович 29 березня 1949 року в Москві, похований на Но-

водівочому кладовищі.

403

ВОЛОДИМИР ВЕРНАДСЬКИЙ

(1863 — 1945)

український природознавець

404

Безмежний

геній.

Шарль Бодлер

Володимир Іванович Ве-

р надський стоїть у пер-

ших рядах видатних філо-

софів-природознавців,

які

збагатили людську цивілі-

зацію розумінням процесів,

що відбуваються в природі.

Наукові дослідження вче-

ного охопили широке коло

проблем

природознавства.

Він став основоположником

геохімії, біогеохімії, радіо-

геології, вчення про біосфе-

ру та ноосферу. Його праці

визначили головні напрям-

ки розвитку сучасної геології, мінералогії, гідрогеоло-

гії. Вернадський досліджував природу, пов'язуючи її з

історією людського суспільства. Він створив всесвітньо

відомі школи мінералогів та геохіміків.

Володимир Вернадський народився 12 березня 1863

року в Петербурзі в родині професора Івана Васильо-

вича Вернадського (1821-1884). Своїм походженням він

пов'язаний з Україною, звідкіля йшли його родові ко-

405

рені і де проминуло його дитинство. Предок по батькові,

Василь Верна, був запорізьким козаком і брав участь у

Визвольній війні українського народу 1648-1654 років

під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Всі Вер-

ни служили в козацтві старшинами. Дворянство вислу-

жив дід Василь, який був записаний у книгу дворян Чер-

нігівської губернії під прізвищем Вернадський. Батько

закінчив Київський університет (1841) і у 1842-1849

роках викладав політичну економію в Київському, а у

1850-1856 роках в Московському університетах. Мати,

Ганна Петрівна, походила з українського старшинсь-

ко-дворянського роду Константиновичів. Родичем Вер-

надських був відомий письменник В.Г. Короленко.

З 1856 року родина Вернадських жила в Петербур-

зі, де Іван Васильович служив у Центральному ста-

тистичному комітеті Міністерства внутрішніх справ і

водночас викладав у вищих учбових закладах столи-

ці, активно працював у «Вольном экономическом об-

ществе»

(«Вільне економічне товариство»), видавав

журнали

«Экономический указатель»

(«Економічний

покажчик») та «Экономист» («Економіст»). При підго-

товці селянської реформи 1861 року виступав проти

кабальних умов звільнення селян. Був прихильником

розвитку великої капіталістичної промисловості в Ро-

сії. Підтримував зв'язки з Т.Г. Шевченком, М.О. Мак-

симовичем, Т.М. Грановським, М.О. Добролюбовим,

Л.М. Толстим та іншими діячами культури.

У 1868 році родина переїхала до Харкова, де Іван

Васильович став управляючим конторою

Державно-

го банку. Тут Володимир 1873 року вступає до кла-