Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

світі. Він був урочисто від-

критий 30 жовтня 1904 року

у центрі Львова і став ху-

дожньою прикрасою одно-

го з найдавніших і найкра-

сивіших міст України.

Скульптор М. Паращук.

Пам'ятник Адаму

Паращук усе життя

Міцкевичу у

присвятив служінню рід-

Львові. Відкритий 30

ному народу. Ще 1898 року

жовтня

1904 року.

355

Українсько-французькі зв'язки

в особах, подіях та легендах

у Львові став активним учасником таємної організації,

що ставила собі за мету визволення України і Польщі

від влади Російської та Австро-Угорської імперій. Його

рука однаково впевнено тримала різець і рушницю.

У революційні дні 1905 року він на варшавських бари-

кадах. Поранений, Паращук змушений був емігрувати

до Австрії. У період революції 1905 — 1907 років в Росії

356

він створює скульптурний цикл «Поневолені». Страж-

дання трудящих скульптор показав у двох компози-

ціях: «Український робітник» і «Жінка-трудівниця».

Третя скульптурна група цього циклу, «Народні тан-

ці», втілює його думку про тріумф звільненого народу.

Про свій цикл «Поневолені» Паращук сказав: «Як не є

і як би там не було, а ще буде колись жити український

народ вільним, а тому «вдарим лихом об землю, співай-

мо і веселімося...» У 1906 році він створює портрети Ва-

силя Стефаника203 і Станіслава Людкевича204.

Повернувшись із еміграції, Паращук плідно працює,

у нього багато нових задумів. І в цей час йому пропо-

нують поїхати на рік-два в художню столицю світу —

Париж, повчитися у відомих скульпторів Франції.

Одержавши стипендію Українського національно-

го музею та одного з його засновників митрополита

Андрія Шептицького205, Паращук вже сформованим

скульптором приїхав у Париж.

В Парижі він навчався в приватній школі мистецтв,

так званій академії Рудольфа Жульєна. Його диплом-

ною роботою в академії Жульєна було погруддя «Ді-

дусь». Паращук виставив роботу в Салоні 1910 року.

Роден, який прийшов на відкриття вернісажу, відіз-

вався про «Дідуся» як про найкращу роботу. Паращук

одержав за «Дідуся» золоту медаль і став знаменитим.

Роден запросив його працювати до своєї майстерні.

Український скульптор навчався у нього безкоштов-

но, оскільки стипендії ледве вистачало, щоб оплатити

житло та харчування. А Роден брав за уроки або дуже

дорого, або нічого, якщо учень йому подобався.

Великий Роден повчав своїх учнів: «Правду — ось

357

що треба шукати в мистецтві. А для цього скульптор

повинен перебувати у повсякденному спілкуванні з

природою, повинен уподібнюватись їй, повинен бути

самою природою, щоб ліпити в свою чергу твори, які

дихали б життям». І далі казав: «Коли художник. за-

кохається в природу і знайде способи втілити її в гли-

ні, камені або на полотні, не відступаючи від неї, але

уміючи її зрозуміти, тоді тільки він буде великим май-

стром». А красу мистецтва розумів так: «Краса в ми-

стецтві — це правдива передача життя, природи, а не

прикрашення її. Вдаючись до прикрас, ми цим її тільки

псуємо». Роден вважав, що успіх художника визначає

систематична, щоденна праця. Він завжди обурював-

ся обивательським розумінням натхнення. Казав, що

натхнення взагалі не існує, а існує тільки чесна пра-

ця і що «тільки генії народжуються. раз у століття, а

таланти розвиваються внаслідок упертої праці і тер-

піння». Роден високо цінував самостійність і винахід-

ливість молодих скульпторів, вимагав від своїх учнів

до всього доходити власним досвідом.

Роден передав Паращуку свої погляди на мистецт-

во, своє захоплене ставлення до природи. Паращук на-

стільки перейнявся стилем вчителя, що той довіряв

йому завершувати свої задуми, чого не дозволяв роби-

ти нікому іншому.

У 1911 році Паращук повертається в Україну. Він

приїздить до Києва, де живе до 1914 року. Тут бере

участь у міжнародному конкурсі на кращий

про-

ект

пам'ятника Тарасу Шевченку, багато працює,

бере участь у виставках. У 1912 році створює портрет

Т.Шевченка206, у 1913 — І.Франка207 та М.Лисенка208.

358

1914 року розпочалась Перша світова війна (1914-

1918), у 1917-1920 роках в Україні відбулася револю-

ція, в ході якої була створена Центральна Рада, потім

Українська Народна Республіка (УНР), Українська

Держава і знову УНР. Українська революція завер-

шилась

національною катастрофою. Україна втратила

незалежність, в ній до 24 серпня 1991 року запанував

тоталітарний радянський режим.

У бурхливих подіях Української революції воле-

любний і надзвичайно діяльний Паращук брав актив-

ну участь. Він працював у дипломатичних місіях УНР

в Естонії і Латвії. Колишній дипломат УНР після лікві-

дації української державності не повернувся на Бать-

ківщину, бо його негайно було б репресовано як «укра-

їнського буржуазного націоналіста» і петлюрівця. 1921

року він оселився в Софії (Болгарія), де жив до кінця

життя.

У Болгарії Паращук плідно працює. Він увічнює об-

рази видатних діячів болгарського народу: воєводи

Стефана Караджі, голови першого парламенту Бол-

гарії Йордана Пекарева, поета і революціонера Хри-