Вибрики Золотого Теляти

– Добре, добре, - вдсторонив його своми кремезними ручиськами Володька, - потм будемо цлуватися. Бачу, з тебе, друзяко, будуть люди.

– Завдяки тоб, Володю, завдяки тоб. Ти, я не знаю, ти просто, не знаю, як сказати. Ти, знаш, ти просто Бог.

– Добре, добре, - трохи аж наче няковючи, запишався Володька вд Славкових, хоч п'яних, але все ж таких примних слв.
– Добре. Якщо ми вже так добре порозумлися, розповм тоб для прикладу ще дещо. От у Радянському Союз медицина була безкоштовна, то вона зараз у нас безкоштовна.

– Та невже?

– Так, так, повр мен. Наша незалежна Укранська держава за Конституцю демократична, тобто народна, соцальна там, все таке, - пдняв до гори вказвного пальця Володька.
– в Конституц ж цй самй написано про те, що кожен громадянин нашо держави ма право на безкоштовне медичне обслуговування. Стаття така цла спецальна в Конституц - от. А що це означа? А це означа те, що з державного бюджету кожнй лкарн видляються кошти. Кошти ц видляються на зарплати, на харч, на лки, на обладнання все таке. якби ти тльки знав, скльки можна заробити на цьому. Тут всляк оборудки з усякими закупвлями, вдкати, фрми-прокладки, пдставн фрми, прокрутка грошей в банках, конвертацйн центри - та Господи Боже, тут так можливост, просто безмежн можливост! це ще не все, далеко не все, що вдкрива безмежн можливост перед нормальним пдпримливим господарником з бзнесового боку. А що б ти ще сказав про можливост, як вдкриваються перед тобою в медицин, як перед чоловком, тобто я маю на уваз, з боку задоволення твох статевих забаганок щодо жночо стат, просто кажучи, щодо задоволення твох сексуальних потреб. Тут перед тобою, знову ж таки, вдкривають просто неймоврн можливост. Ти, Славко, не ображайся, але з твою, м'яко кажучи, не надто вже видатною зовншнстю, ти навряд чи змг би коли-небудь розраховувати на такий вже успх у жночо стат. А в лкарн ти, як той султан у гарем. Тут тоб молоденьк лкарки, та й зрл вже замжн й досвдчен теж, заш, не промах, медсестрички, молоденьк практиканточки з усляких навчальних закладв. От хоч би взяти оцих останнх. Одну таку сторю про практиканточку мен особисто розповдав мй знайомий хрург. Практиканточки, вони що, м оцночку треба отримати за практику. А ти береш за ручку, заводиш до себе в кабнетик, от мовляв, тоб треба гарненьку оцночку - у мене х , але й ти ж, сама розумш, що ти не даром отримаш цю оцночку. береш тод так долонею проведеш по личку ц практиканточки, потм по ши, потм нирнеш за пазуху, а грудочки в не так тендтн, молоденьк, тугеньк, - Володька аж облизав сво масн губи ковтнув слину.

– А дал все нижче нижче. Дал погладиш нжки, прямо пд коротеньку суконьку - гульк. А вона що, вона сидить нчичирк - й же потрбна оцночка. А дал пшло й похало, ти так сяк, спереду й ззаду, в ус дрочки. Уявляш? Ти тльки уяви соб. А для медсестрички дати лкарю - так це просто святий обов'язок. Як тоб таке, друзяко?

– Ух ти, - Славков аж перехопило подих вд захвату, - як смачно ти розповдаш. Тепер я розумю вже повнстю, що таке медицина. Медицина - це Клондайк, це просто рай на земл. Та який там Клондайк, куди там тому недолугому хньому Клондайку. Який тай рай. Це просто рай серед раю, особливий невдомий ще навть самому Богу рай. Та-а-ак!... Медицина - це просто неймоврна штука! Розумю.

– Взагал, щодо тепершнього стану медицини, якщо коротко, - Володька трохи подумав, - мулька така, що бдн у нас не хворють. Бдн у нас можуть бути або здоровими, або мертвими. А яке ти маш право хворти, якщо в тебе нема грошей на лкування? Якщо ж у тебе нема грошей ти захворв, то й хворй соб на здоров'я, аж до переможного гаплика. Бдний - або здоровий, або мертвий. Що ж до багатих, то багат у нас в свою чергу, не можуть бути здоровими. Бо якщо ти накопичив грошенят, то куди ж х ще й витрачати, як не на покращення свого здоров'я. якщо вже якийсь багатй потрапить якось нам до рук, ми вже нколи його без дагнозу не випустимо. Ми в нього знайдемо сто, двст, тисячу болячок! Тльки лкуйся, лкуйся лкарев плати - а як же, лкарев ж треба на щось жити, щоб тебе лкувати. Одне слово, доки в тебе грош, доти тебе й будемо лкувати. А закнчилися в тебе грош, то ти вже не багатий, ти - бдний. А бдн у нас, що? Бдн у нас або здоров, або мертв. Все, до побачення! Ха-ха-ха!... Бдн у нас завжди здоров, а багат у нас завжди хвор. Хба ж це не справедливсть, не просто справедливсть, а найвища Божа справедливсть. А ще справедливша ця найвища Божа справедливсть вд того, що ми лкар вд цього всього завжди мамо хлб до хлба. Бог за нас. Я ж тоб казав, що ми, лкар, насправд Бож люди, ми з Богом друзяки, бзнеспартнери, ми з ним на ти. Ми з Богом не те що на однй ноз, не те що тримамо його за бороду, ми з Богом ходимо просто в обнмку. Ось. А тому й користумося, як т султани, улюбленц Бож, всма вигодами, користями насолодами свту божого.

– От тльки, ти знаш , Володю, - стишив Славко голос перейшов на таку соб конфденцйншу, навть, можна сказати, нтимншу нотку, - я оце слухаю, слухаю тебе, ти все оце якось про Бога, та про Бога якось. Та я няк не втямлю, це ти так, для красного слвця, чи воно й справд, кажуть, що Комунзма знову на Бога замнили, чи що? Н, н, ти не подумай, я, звичайно ж в це не врю! Який там ще Бог може бути, Бога ж не сну. Я розумю. Але подейкують...

– Ха-ха-ха!..
– лунко розсмявся Володька.
– От село, от село! Темнота селюцька. Ха, Бога не сну! Та ти зовсм уже те то як його, - покрутив вн вказвним пальцем бля скрон.
– Бога не сну. Та ти сам то себе чуш, що ти зморозив. Бога не сну. Темнота селюцька забита. Це комунзма вже якраз не сну. А от Бог якраз вже й сну. Бог тепер тльки й сну вже, зрозумв?

– Та якось воно, - розпачливо знизав плечима Славко.

– Добре, слухай сюди, малий, - Володька налив соб чарку, забувши про Славка, вдразу ж цю чарку перехилив, не закусивши, витер рота долонею, й вдразу продовжив.
– Що таке комунзм, що таке Бог? Що таке комунзм супроти Бога? Комунзм, вн що, комунзм, вн н те , н се. Комунзм - це так, грантна скеля, порядок, абстракця, у комунзма нема н почуттв, н жалост, н спвчуття. Комунзма ти хоч проси, хоч не проси - вн пдвв тебе до стнки, ствол тоб до потилиц притиснув, на курок натиснув, бац, до побачення. Хоч тебе одного, хоч з твоми родичами й сусдами разом, хоч вас десяток, хоч сотня, хоч цлий народ, хоч мльйон мльйонв вас, комунзмов однаково - вн пдвв цей мльйон до стнки, натиснув на гашетку, все, до побачення. Хоч на гашетку натиснув, хоч голодом заморив, хоч заживо спалив - йому все одно, в нього там в циркуляр записано "вороги народу", все, до побачення. нчим ти цього комунзма не вблагаш, нчим, нчим не розжалобиш, бо комунзм - це стихя, потоп, голод, пожежа, вйна. Розумш? А от Бог, Бог - це зовсм, зовсм нше. Бог, вн як людина, тльки набагато, набагато ого-го, - Володька розвв руки в сторони, показуючи розмри Бога, як рибалка показу розмр сво здобич.
– Зрозумв? Без Бога, як то кажуть, не до порога, зрозумв? Бог, вн завжди вислуха, допоможе, пробачить. Зараз без Бога нкуди. Зараз кругом тльки з Богом.

– А як же райкоми, обкоми парт, Центральний Комтет парт , врешт-решт?

– А от вони то якраз зараз найближче до Бога, не враховуючи, звичайно, попв, як зрештою теж при комунзм пд парткомами ходили в КДБ служили, й офцерськ звання мали, але не про них зараз мова. Все оце радянське партйне начальство, воно ж найперше якраз перекинулося вд комунзму до Бога. А ти як хотв? Вони ж уже стльки вслякого народного добра в цього свого комунзма натирили, що по саме нкуди вже. ти що, думаш комунзм м пробачив би колись це? Дзузьки! У комунзма ж тльки "Кримнальний кодекс" революцйна доцльнсть, все - дул вн тоб що пробачить. А в Бога любов, милсть, милосердя, всепрощення. Зрозумв? Накрав там загальнонародного добра на мльйони, прихватизував заводв, фабрик пароходв, пшов псля цього в храм Божий, вдстебнув Господу нашому якусь дещицю там, припустмо якийсь процент там вд прибутку - все, вважай себе вльним вд вдповдальност, як кажуть, совсть чиста, в кишен повно, вс задоволен, вовки сит ввц цл, все таке нше. Та це зараз кругом так, не тльки серед колишнього партйного начальства, а серед усх, в кого щось у кишен й кому що втрачати, серед усх, так би мовити, длових людей. Та хоч би й узяти тих же самих браткв-рекетирв, до яких ти збирався, або й ншу бандоту, хоч би взяти, наприклад, тих же кллерв...

– Кого, кого?
– не зрозумв Славко

– Кллерв. Кллер, - пояснив Володька, - це така тепер популярна модна, дуже затребувана професя. Кллер - це по-англйському. Звичайно, на нашу мову воно не дуже добре перекладаться, бо по-нашому кллер - це вбивця. Але не в назв ж справа, справа в корист й потрбност профес. А без кллера зараз нкуди, дуже корисне й поважне заняття, я тоб скажу, а тому й не назива х нхто вбивцями, а тльки по англйському кллерами - звучить красиво, присмаку кров някого, романтично навть якось звучить. Та Бог з ним, ми не про назву, а про справу. От треба, наприклад, кллеру виконати якесь солдне замовлення на лквдацю якогось конкурента: пшов вн завалив когось, тобто я хотв сказати, виконав свою роботу, а потм не кудись там де, а тльки до храму Божого, вдстебне там вд сво оплати якусь дещицю Богу - все, до побачення, вн чистий спокйний, з чистою, так би мовити, совстю може насолоджуватися своми грошима. сус Христос, вн же теж пробачав там, навть уже на хрест коли висв, якомусь злочинцю, чи то вбивц, чи то грабжнику.

– Та я розумю, що з свою власною совстю кожен може завжди сам порозумтися, - не вгавав Славко, - хоч з допомогою Бога, хоч без тако допомоги - це його власна справа, чиста в нього совсть, чи не дуже. Розумю, що з допомогою Бога воно, може, й легше порозумтися з власною совстю, але ж як це може допомогти порозумтися з законом з "Кримнальним кодексом"?

– Ха-ха-ха...
– знову не змг Володька втриматися вд смху.
– Я ж кажу, село, забите село. Бог, вн же не лише всеблагий всепрощаючий, вн ще ж всемогутнй. якщо ти не вриш у всемогутнсть Бога, то не можеш взагал врити в його снування. Бог, вн же д кругом, в усьому, в тих же правоохоронних органах, правоохоронн органи, вони ж теж, врешт, пд Богом ходять, за твом проханням молитвою Бог обов'язково пом'якшить позицю цих самих правоохоронних органв щодо тебе. Тим паче, що жертвувати Богу ти можеш, взагал то, тльки за чийогось посередницва, чи то за посередництва священникв у храм Божому, а чи то й за посередництва того ж самого чиновника, службовця, чи працвника правоохоронних органв. От, наприклад, не заплатив ти там податок, причому не заплатив ти навть не через свою там жадбнсть , чи ще щось таке, а через те, що за тепершнми законами заплатити вс податки в тебе просто не вистачить всх твох прибуткв. От, значить, не змг ти, не заплатив всх податкв, приходить до тебе податквець, а ти через посередництво цього податквця береш передаш Богу певну суму грошей...

– Тобто даш хабара, - вставив Славко.

– Якого ще хабара?
– обурився Володька.
– Якого ще такого хабара? Я ж тоб кажу, що ми вс пд Богом ходимо, вс зрештою служимо Богу, особливо ж чиновники, адже вони все ж таки слуги народу, а значить слуги Бож, а отримують вони за сво труди копйчану зарплату, за яку неможливо прожити навть самому, а в нього ж ще й см'я, дружина, дти, все таке, от ти й жертвуш через посередництво цього чиновника Богу, водночас допомагаючи й самому цьому чиновнику - як не крути, а це таки богоугодна справа. Бог тоб за цю твою пожертву, ясний хрн, обов'язково вддячить, пом'якшивши серце податквця, який допоможе тоб впоратися з непосильним тягарем податкв. Зрозумв таки нарешт?

– Та начебто так, - не дуже впевнено вдповв Славко.
– А ти от що скажи, що тепер всх Ленних з п'десталв поскидали, вс вулиц й площ мен Ленних поперейменовували, раз вже така бодяга з Богом пшла? А в нас чомусь поки що нчого такого, вс Ленни на свох мсцях.

– правильно вони на свох мсцях. Вони кругом на свох мсцях. Це ж наша сторя. А як же?

– Так а як же? Ленн Бог, комунсти церква - це ж найбльш вороги, це ж у комунств церква - опум для народу. Це ж Ленн писав, що чим бльше ми попв та монахв розстрлямо, тим краще, це ж комунсти стльки розстрляли священикв, стльки церков знищили, а тепер що, поряд стоятимуть церква, в якй служать Богу, пам'ятник Ленну?
– все бльше дивувася Славко.

– Так, звичайно, - нтрохи не збентежившись, вдповв на це Володька, - стоятимуть поруч, а що ж тут такого. Стоятимуть поруч, та ще й не просто так стоятимуть поруч, а стоятимуть поруч на площ Ленна, головнй площ мста, отак. Що ж поробиш, така вже в нас, бач, сторя, нчого не поробиш. з псн, як то кажуть, слв не викинеш.

– все ж таки, - няк не мг втямити Славко, - як же це все ж таки можна поднати? Взагал то хоч хтось, хоч якось поясню, як все це можна поднати?

– Дуже просто, - так же спокйно вдповдав Володька, - все дуже просто. Ти знаш, хто насправд був першим у свт комунстом? Ти нколи не дотумкаш до такого своми дрмучими селюцькими мзками. Наш колишн вдповдальн радянськ й партйн працвники, тобто колишн комунсти, тепершн, так би мовити, неофти, тобто, щоб ти знав, це новонавернен християни, так вони тепер стверджують, що найпершим комунстом був сус Христос!
– вн зробив багатозначну паузу, аби дати Славков час усвдомити таку неймоврнсть.