Вибрики Золотого Теляти

Тод Славко спробував хоч якось розбагатти шляхом торгвельно дяльност, що, взагал-то, з точки зору комунстично деолог розглядалось як дяльнсть буржуазно-капталстична, тобто ворожа. "Треба просто щось купити дешевше, - метикував соб Славко, - продати це комусь дорожче, при цьому переконавши цього когось у тому, що вн теж купу дешевше". Славков таки вдалося провести перш торгвельн операц: вн обмняв гумку для стирання на напвсписаний олвець, потм цей олвець обмняв на авторучку без ампулки, потм провв ще деклька обмнв, в результат яких став власником великого гачка для рибно ловл. Гачок був справд великим, тобто риба, яку можна було б упймати на цей гачок, теж мала б бути великою, але Славко не тльки не вмв ловити рибу, вн навть не бажав вчитися ловити, оскльки, на вдмну вд бльшост хлопчикв, був не те, що байдужим, а навть ставився з вдразою до риболовл. Таким чином результат буремно торгвельно дяльност Славка навряд чи можна було б назвати вдалим.

Славко виршив вдатися до бльш вигдних торгвельних операцй. Якось вн чув по радо, як на ворожому капталстичному Заход на якихось там аукцонах продають всляк картини, каблучки, стародавн монети, шкатулки й усяк нш старовинност за величезн грош, за цл мльйони тих хнх доларв всляких там фунтв. Славко пшов на величезний смтник за селом, вдкопав там старий черепок, з давно, можливо, навть ще до революц, розбитого глечика; принс цей черепок до школи на однй з перерв запропонував купити цей черепок самому Сергв, синов голови колгоспу.

– Ось, це черепок з трипльського горщика, - протягнув Славко на долон черепок, пдйшовши до Сергя на перерв.
– Тут навть ще трохи видно малюнок, схожий на той, що в пдручнику стор, де написано про трипльську культуру. Я мг би продати тоб його за якихось...
– вн для годиться трохи задумався.
– За якихось сто карбованцв. Не дивуйся, що я прошу так дешево, просто мен зараз дуже потрбн грош.
– Трипльська культура, - додав вн на завершення тоном академка, аби ствердити неперехдну цннсть цього скарбу.
– В вроп я мг би продати його за мльйони доларв.

– Трипльський черепок?
– Сергй взяв двома пальцями протягнутий йому Славком скарб, потм пдкинув цей черепок догори, упймав його й кинув, поцливши прямо в смттвий бачок, який стояв досить таки на великй вдстан, пдтвердивши таким чином свою репутацю першокласного баскетболста.

Стосовно ж Славка, то щодо нього Сергй пдтвердив ще й свою репутацю непоганого футболста: розвернувши невдалого торговця антикваратом спиною до себе, Сергй дав Славков такого копняка, який не осоромив би самого Пеле. Пролетвши досить плавною тракторю довол велику вддаль, невдаха-антиквар перейшов у круте пке, але приземлився таки вдало, чого не скажеш про його репутацю комерсанта, котра врешт й закнчилася з цим ганебним паднням, яке вдбувалося привселюдно в школ на перерв в досить людному мсц.

Крм того, чутка про цей невдалий аукцон з продажу антикварату дйшла до вух не тльки педагогчного колективу школи, а й до вух всього партйно-господарського кервництва колгоспу. хоч соцалзм у т часи вже доживав свого вку, загниваючи в застйному болот безвиход, про це ще нхто не знав, бо жоден з генсекв про це ще не повдомив свй врнопдданий радянський народ, цей наскрзь прогнилий соцалзм все ще офцйно вважався розвинутим соцалзмом. А раз соцалзм - то вся ця комерцйна дяльнсть Славка була не просто неприйнятною, вона була просто таки смертельно ворожою для всього соцалстичного табору, немов би вилазка з табору ворожого капталстичного. Взагал то, це називалося тод спекуляцю було одним з найстрашнших злочинв проти радянсько влади, що пдривали сам основи комунстично деолог.

Не дивно ж, що Славкового батька Гервася псля цього випадку довго й ретельно псочили в правлнн колгоспу, в сльрад, в партком, в школ, куди його по черз викликали на килим. як муки довелося перетерпти Гервасв, може зрозумти лише, той хто зна, якою страшною незаживаючою раною жаху кривавилася в душ кожно радянсько людини пам"ять про мльйони безневинних жертв голодоморв, вйн репресй, яким комунстичн фюрери пддали безмовних рабв радянсько мпер, аби вбити в хн голови дик марксистсько-леннськ де. Так що, Гервасв, як кажуть, мало не видалось. Псля всх цих пристрасних партйно-деологчних катувань у Гервася додалась на його бднй голов не одна сива волосина.

В свою чергу Славков перепало на горхи вд самого Гервася, котрий, взагал то, був людиною добросердою рдко вдавався у справ виховання свох дтей навть до звичайних ляпасв, але того разу таки вдався аж до такого радикального засобу, як батьквський ремнь.

Але таке остаточне завершення кар"ри комерсанта для Славка було результатом не лише цих буремних подй, але ще й результатом його власних спостережень. Славко бачив, що в радянськй пустоприлавковй, дефцитнй дйсност, коли всяку необхдну дрбницю доводилося дставати з великим труднощами у тих же нелегальних торговцв, спекулянтв, або, як х ще називали, фарцовщикв, - ця пдпльна комерцйна дяльнсть була дуже вигдною й приносила величезн прибутки. Але наскльки ця дяльнсть була вигдною, настльки ж вона була й ризикованою. Адже, безжальна до таких проявв ворожо для радянсько людини буржуазно деолог наживи, державна комунстично-радянська машина не тльки засуджувала спекулянтв на велик термни вдсидки за ратами, а ще конфсковувала все хн майно. Принаймн таке вдбувалося з тими, в кого не було "даху", тобто покровителя серед радянського партйно-державного кервництва. навть наявнсть такого "даху" не завжди рятувала, особливо коли такий покровитель був не досить високопоставленим кервником.

що особливо примтив для себе Славко, сам ц представники радянсько влади, котр були покровителями не тльки для нелегальних спекулянтв, а й для всляких нших законних, напвзаконних зовсм незаконних оборудок мали вд цього великий зиск, - нколи, на вдмну вд рядових виконавцв, до вдповдальност не притягались, завжди виходячи сухими з води. Адже ця радянська партйно-державна бюрократя, або ж номенклатура, мала повну, абсолютну, неподльну владу, бо не мала няко конкуренц, тобто опозиц, адже сама думка про опозицю до кервно комунстично парт розглядалась як кримнальний злочин каралася з усю суворстю. А тому радянська номенклатура не тльки безкарно мала зиск з усх незаконних оборудок, а ще й користувалась цлим рядом, так би мовити, "законних" привлев: особлив номенклатурн магазини, що ломилися вд всякого дефциту, номенклатурн лкарн, санатор все таке нше. Адже вся власнсть радянсько держави вважалася загальнонародною, але розпоряджалися нею тльки начальники, тобто все нажите, придбане, збудоване, створене багатьма поколннями безправних рабв радянсько мпер було повною, абсолютною й беззаперечною власнстю ц радянсько партйно-державно бюрократ.

Може, й без точних полтологчних визначень, але всю цю суть радянсько державно машини Славко зрозумв свом досить метким селянським розумом ще з початкових шкльних класв. що ж дивного в тому, що Славко виршив таки, що найкращим способом найлегшого й найбезпечншого надбання найбльшо клькост вслякого добра було долучення до ц всевладно, недоторканно радянсько номенклатури, або ж просто до начальства, як це називалося в народ: " Якщо в тебе нема родича в обком парт, - думав Славко, - то все, що тоб залишаться - це тльки бажання мати такого родича".

Звичайно, Славко прекрасно бачив розумв те, що влада ця вже досить сильно закостенла за часи свого правлння, стала вже майже спадковою: дти й онуки радянських чиновникв завжди йшли стопами свох батькв, вливаючись у всемогутню управлнську систему радянсько мпер. Проте, щоб не закостенти нанвець, вливання деяко "живо кров" в державний органзм радянська управлнська система не лише дозволяла, але й заохочувала, щоб хоч позрно виявляти сув"язь з народом, та й щоб мати хоч деякий приплив ефективних "мозкв" до апарату управлння, бо ж дти й онуки високопоставлених кервникв йшли до цього апарату лише задля безперешкодного доступу до житниць радянсько батьквщини, й вд цього апарат управлння лише безмрно розбухав, як на држджах. Одню з краплинок тако "живо кров" виршив стати Славко.

А для цього треба було з самого дитинства виокремитися, вдзначитися й просунутися, як у навчанн, так в громадськй дяльност. Славко почав самозречено гризти грант науки безжально розштовхувати полтичних конкурентв уже з "жовтенятських" рокв, ставши вже в п"ятому клас вдмнником ланковим; а з вступом у комсомол почав успшне просування до вершин комсомольського активу школи. Ставши ж старшокласником, Славко мав уже стовдсоткову впевненсть в тому, що по закнченн школи вн отрима "золоту медаль" характеристику, з якою можна смливо йти влаштовуватися не тльки в який завгодно партком, але навть, наприклад, в КДБ. А те, що для успшного просування службовими сходами радянсько державно прамди ще треба було здобути вищу освту, Славко жодним чином не вважав для себе проблемою.