Частина друга

– Угууу, - його голос гулко задрботв пустими коридорами.
– Хто у нас тут сьогодн?

Це не було питання, скорш просторкування вголос. Полум'я численних свчок раптом затремтло, потягнулося доверху. Гоблн торкнувся до мого обличчя, а в наступну мить я опинився на його шершавй долон.

О, Сарне! Як це можливе?
– промайнула перелякана думка. Стй! Та це ж Ввтар воскресння...

Розумння того, що я знаходжусь в Храм Тенсеса, призвела мою свдомсть в повний ступор. Гоблн дивився на свою долонь, в якй тупцювалася моя скра.

– Це тиии, - видихнув слуга Тенсеса.
– Хочеш запалииити свчкууу? Залишитись тут? Чиии оплатиш сво грхиии?
– гоблн трусонув залзною чашею, в якй дзвнко загримли монети.

Вн поставив на ввтар ту саму товстеньку свчку, яку принс з собою, а поряд - мнсть для збору "святого мита"...

Мен стало раптом холодно. Звдкись потягнуло вогким втерцем... запахло могильною сирстю. Свчки навколо вмить погасли тьма знову огорнула мене...

Вдкриваючи оч, я на мить втратив орнтацю. Мене морозило... навть трусило... Прямо над самим вухом хтось невпинно бубонв. Я хотв було зробити зауваження, але рот лише беззвучно вдкривався, не в змоз вимовити ан слова. Раптом щось холодне торкнулося губ, тод, здаться, я важко зтхнув.

– ... приходзць у сяб, - долинув до мого слуху м'який голос Стояни.

– Точно... нби стогне.., - пробасив Першосвт.
– Взагал немислима рч! См ран... см ран! А вн ще диха...

– Та тихо ви, розкудкудакались, як кури!
– почувся невдоволений голос Бернара. Я ледь мг роздивитися його обличчя. Здаться, ельф нахилився над мною.
– Боре! Боре! Ти тримайся, друже... Борись! Чуш? Борись!

знову тьма, знову свчки... слуга Тенсеса...

– Так записувати тебеее в книгууу?
– голос гоблна став трскучим, наче хтось ламав купу глок.
– А, свррееее?

Вн весело пдморгнув, а мй втомлений розум мж тим занурився в птьму безпам'ятства...