Частина друга

Натяг... дотик тятивою пдборддя... вдих... секундна затримка з прикидкою майбутньо трактор польоту... видих... Бзинь! стрла стрмко пшла вгору.

Тракторю розрахував чудово: наконечник увйшов прямо в яремну вену. Я бачив, як з горла заструменв темно-червоний потк.

Напарник бандита почув якийсь дивний звук за спиною неспшно обернувся. Зараз вн мав би впасти в легкий ступор вд побаченого. Таке бува навть з досвдченими бйцями. Розгубившись, цей чолов'яга не вдразу зможе збагнути, звдки стрляли й що йому дал робити. Отже в мене для наступного вистрлу лише клька секунд, - все це промайнуло в голов з швидкстю втру.

Бзинь! друга стрла помчала вперед. Пострл не був настльки вдалим, як попереднй. Я не встиг зробити поправку на втер, тому стрла увйшла в праве плече. Чолов'яга придушено скрикнув. А я тим часом схопив третю стрлу прицлився.

Поранений впав навзнак. Зараз вн нстинктивно спробу пдвестись. ось тод хай не скаржиться на свою недбалсть.

Так сталося. Я вдпустив тятиву третя стрла з свистом влучила трохи вище грудно кстки... в горлянку... Чолов'яга захрипв повльно звалився на бк.

Я свиснув свом товаришам, а сам стрмголов помчав нагору. Знадобилася хвилина, перш нж досяг майданчика. На наше щастя, нхто з вартових не намагався подати сигнал, бо вони обидва вже були мертв. За пару хвилин слдом пднялася моя команда.

– Бездоганна робота!
– зацокав язиком Першосвт.

Бернар присв бля тл та, як мен здалося, невдоволено промовив:

– Чим дал, тим спритнше ти становишся. Рука, як бачу, вже не тремтить.

– А що, ранше я виказував нервознсть?
– навмисно грубим тоном спитав я.

– Ми ж дйсно могли обйти цих вартових... Але ти виршив х вбити... чомусь... Навщо? Хочеш нам дещо продемонструвати?

– Хм! Якщо ти вважав мо д якимись ганебними... поганими... то мг би й спинити. Але цього не зробив. Лише спостергав за мною. Мен теж цкаво, чого ти так вчинив?

– А вам не здаться, - влз мж нами Першосвт, - що ми зараз чимось не тим займамось? Навщо ви знову починате сперечатися?

Ельф пдввся та пдйшов до краю майданчика. Звдси добре проглядалося поле, узлсся.

– Што далй?
– запитала Стояна.

Я пдйшов до тл висмикнув стрли. Наконечники залишилися в середин, але я тим не переймався, бо цього добра в будь-який кузн вистача. А ось рвних вдбалансованих глочок для стрл не завжди знайдеш.

– Спускамося, - заговорив я, розповдаючи наступн наш кроки, - та рушимо по слдах змни. Сподваюсь, вони приведуть нас до табору Дедяти...

– що ми будемо робити?
– спитав ельф. Вн навть не озирнувся.

– Буде видно, - розвв я руками.

Ми рушили вниз. Стояна шмигнула в кущ на пошуки слдв. Вона спочатку повела нас якимись хащами, а вже за клька хвилин, ми вибралися на край байраку.

Двчина раптом зробила знак мовчання ми вс завмерли на мсцях. Я напружив слух за секунду розрзнив серед лсових звукв чись голоси.

Ховатися було запзно. Мить на галявину перед нами вийшло вдразу четверо здоровенних мцних мужикв. Вони були одягнен в шкрян мисливськ куртки, з-пд яких визирала тонка кольчуга. З озброння я побачив лише меч.

Зустрч як для нас, так для них була абсолютно несподваною. Ми вс застигли, дивлячись один на одного.

Я гарячково прикидав варанти власних дй. як на зло, нчого в голову не лзло. А бйки, хоч як крути, не уникнути.

Здаться, вояки напроти побачили в нас легку здобич. Це було помтно по виразу хнх облич. Ще б пак! От хто м зараз уявляться? Паладин, двчинка-пдлток... Мабуть, вважають, що з цими вони легко впораються. Повозяться лише з ггантом з старим мечем в руках. А що до мене, що до лучника, то вдстань мж нами занадто мало, щоб я встиг в когось влучити.

Ось так мркують незнайомц, в тому я був впевнений. Зараз кинуться на нас з рзних бокв... роздлять та хутко переб'ють.

Як очкувалося, бандити почали нас оточувати. Оголивши меч, вони хутко ринулися в бйку. Я кинув лук, потягнувся було до сакса та фальшона, як раптом повтря здригнулося в страшному гуркот. А в наступну секунду по всм чотирьом нападникам вдарили слпуч блискавки.

Нас всх розкидало в сторони. Стояна навть покотилася.

– Псяче хутро!
– я вскочив на ноги та озирнувся.
– Що то було?

Двчина пдвелась та неголосно вибачилася. обличчя натягнуло маску розгубленост.

– Я... я... я... спалохалася, што йани... нас... цяпр.., - двчинка порачкувала назад, лякаючись власного вчинку.

– Поган справи!
– сказав Бернар. Вн отряхнувся вд бруду та розгублено озирнувся.
– Зараз сюди вс збжаться!

– Нумо, звдси!
– гаркнув я.
– Спускайтеся в байрак! Хутко, Нхаз вас бодай!

Першосвт схватив Стояну за руку та з силою потягнув за собою. Слдом рушив ельф. Я ж на якусь мить забарився, потм обережно наблизився до одного з нерухомих тл, вд якого сильно тхнуло паленим волоссям. Здаться, чолов'яга ще дихав. Вн жалбно простогнав розплющив обпекли оч. В них не було зниць... лише бла-бла пелена... наче зварене яйце.

– Мужи-и-ик, памаг умрть!
– почулося мен.

Обличчя, шия, долон - все це було пронизано дивною синюшною мережею. Здаться, у пораненого запеклася вся кров у венах - вд голови до п'ят. Я нервово здригнувся, проте витягнув сакс та нахилився.

– Памаг--, - з важкстю вичавив з себе чолов'яга.

– Гаразд, - якомога спокйнше промовив я у вдповдь, заносячи руку для точного удару...

15

...-Вось х табор, - тихо промовила Стояна. Вона вже трохи отямилася, хоча я вдчував, як мандражу тло.

Двчина явно не хотла нкого навмисно вбивати. я в тому розумю. Одна справа, коли б'шся з тролем, а друга - з подбними до себе. Стояна просто перелякалася це посилило здбност. Одномоментно, звичайно, проте посилило. Мабуть лише хотла оглушити нападникв, але вийшло зовсм накше. Схоже двчинка ще не вмла керувати прихованою в нй силою.

Я не осуджував. Бернар з Першосвтом також не показували того. мж тим Стояна все ще нервувала, хоча намагалася цього не демонструвати.

Взагал, вона досить загадкова особистсть. Я зловив себе на тому, що ми вс не знамо н минулого, н справжньо натури. Ми бачимо лише пдлтка, сповненого страхв, переживань та типово для вку невпевненост, хоч вона все це намагалася приховати.

Наш загн хутко спустився в байрак. Ми засли в кущах, проте нхто так не з'явився. Мабуть не почули, або сприйняли той гуркт грому за природне явище.

Це ж треба, - мркував я, оглядаючись навсбч, - вмти лупити когось блискавкою. Цкаво, як це взагал можливо?

До реч, я ж мж ншим мало чого знаю про себе. Як Стояна - керувати блискавками, чи як Бернар, котрий чаклував з силою Свтла - не вмю. Але б'юсь на мечах, влучно стрляю... А ще можу зачаровувати стрли...

– Знайшов час про це питати!
– вдмахнувся ельф, ледь я тльки почав у нього випитувати про реч, що пов'язан з магю.