Чтение онлайн

ЖАНРЫ

Мисливськi усмiшки (збiрка)
Шрифт:

Веселi часи настають, коли в песика зубки починають прорiзатися.

Тодi одного чудового ранку ви прокидаітесь, бо сильно скавучить собачка i сильно кричить дружина Люда:

– Модельнi! Боже мiй! кдинi модельнi черевики!

– В чiм рiч?
– запитуіте ви.

– Поїв модельнi черевики!

– Хто поїв модельнi черевики?

– Ваш Джек поїв модельнi черевики!

Тижнiв на два ви переходите з дружиною на "ви"...

А ще за кiлька часу з поважною вашою тещею припиняються всякi зносини i на "ти", i на "ви", бо од її улюблених нiчних шльопанцiв залишилися двi недогризенi

стельки.

Але то нiчого, - ви все рiвно Джека любите, вiн уже носить поноску, вiн шукаі речi, i ви самi бачили його першу стойку у дворi на сусiдчину рябеньку курку.

Ви ще й "пiль" йому не сказали, а вже в ротi в нього весь курчин хвiст, а курка сидить зверху на хлiвi й одчайдушно всiх запитуі:

– Куда-куда-куда?! Куда-куда-куда?!

Траплятимуться i такi випадки: ви прийдете додому, а з вами не балакаі навiть Юрко, ваш коханий синочок.

– Що таке?
– запитуіте ви.

Мовчання. Напружена тиша. Тiльки все посемейство суворо якось дихаі.

– Юрасику, що трапилось?

– Джек вiсiм котлет iз'їв.

А як перед рiздвом така в родинi буде ситуацiя, то почуіте:

– От iндика тiльки архирейський носик залишився!

– З шийки, значить, почав?
– проказуіте ви. А що ви бiльше скажете?

I так до перших роковин з дня уродин вашого хорошого песика.

Потiм непогано вiддати песика для науки досвiдченому ігеревi.

кгер - це людина, що вчить чистопорiдних мисливських собак. I зробить iз вашого Джекя одного в свiтi.

Але з ігерем ви вже самi майте справу.

Одно скажу: доки ваша собачка в ігеря, ви ходите в старому костюмi i в старих черевиках, а ваша дружина нiколи не придбаі собi модельних черевикiв.

I ви прекрасно знатимете, почiм тепер вiвсяна крупа i пшоно, i що ваш Джек за один мiсяць з'їдаі мiнiмум четверик коней.

I от, нарештi, Джек готовий.

Перше з ним самостiйне ваше полювання на бекасiв.

– Стойка!

– Пiль!

Джек кидаіться, i з-пiд нього вискакуі... здоровенна жаба.

А повернувшись колись iз полювання, ви розповiдаіте своїм приятелям:

– Посилаю Джека: "Побiжи, пошукай, чи нема на тiм болотi бекасiв". Джек побiг, метнувся сюди-туди по болоту, бiгав, нюхав, прибiгаі, висолопивши язика.

– Що, - питаю, - нема?

– Нема!
– каже.

А бекасiв, товаришi, треба смажити, не розчиняючи їх, з потрухами, з уздром.

Ах, яка це смачна, благородна, нiжна дичина!

1945

ВОВК

I

Мисливцевi, що йому вперше в життi доводиться їхати чи йти полювати вовка, раз i назавжди слiд обов'язково запам'ятати стару нашу народну приповiдку:

"Не бiйсь вовка, - сiдай у хатi".

Вовк-хижак i хижак лютий, кровожадливий, - проте боятися його нема чого.

Кiндрат Калистратович Моргниоко давнiй i досвiдчений убийвовк, - так вiн усiм розповiдав i всiх учив, що вовк - звiр надто полохливий i боязкий.

– Ось послухайте, - казав усiм Кiндрат Калистратович.
– Живу, як знаіте, я на хуторi i якраз на узлiссi. Кошара моя стрiхою аж на лiщину нiби налягаі. От вовк i нанюхав моїх овечок. Продер глупої ночi пiд стрiхою в

кошару дiрку та й уплигнув серед овечки. Ну, в кошарi, звiсно, гвалт, - вiвцi: "ме-е-е!" та й у хлiвi, - а хлiв поруч, - корова в рев! Я почув, вискочив з хати та прожогом у кошару. А воно щось сiре повз мене пiд стрiху-шелесть! Крiзь дiрку проскочити не встигло, як я його за хвiст, а воно, видите, вовк. Ну, лякливий же, я вам скажу, звiр! Така вже, звинiть, неприятнiсть! Хоч що ви менi тут кажiть, а вовк-звiр крiпко полохливий!

А на нашу думку, це ще не такий сильний аргумент за вовчу полохливiсть, бо хто знаі, яка б "неприятнiсть" вийшла, коли б вовк зненацька вхопив Кiндрата Калистратовича, ну, не за хвiст, а взагалi ззаду... А Кiндрата Калистратовича ми всi знали за хоробру i сильну духом людину.

Та хоч вовк, може, й не такий уже сильно полохливий, проте ще раз кажемо:

"Не бiйсь вовка!"

Полювати вовка - це для мисливця i честь, i обов'язок, бо хто ж таки не почервонiі й очей долу не спустить, коли йому скажуть:

– Сидите ви тут, сидите, охотниками прозиваітесь, а у Вербовому хуторi вчора вовки трьох овець зарiзали та телицi лiвий задок од'їли.

– А де це Вербовий хутiр?

– Од Зачепилiвки кiлометрiв не бiльш як п'ять буде. Як доїдете до могили, так дорога влiво пiде, тiію дорогою й їдьте. Ярок переїдете, берiть праворуч, та понад ярком, понад ярком, нiкуди не звертаючи, якраз у Вербовий хутiр i в'їдете...

– А вовки хiба в самому хуторi?

– Ну, на хуторi спитаіте кривого Степана, - вiн знаі, де вовки. Той усе на свiтi знаі. Давнiй охотник, тiльки правов не вибрав.

– Чи не в Перещепиному це лiсi?
– кидаі Кiндрат Калистратович.

– Та, мабуть, що в Перещепиному. Де ж їм бiльше бути, як не в Перещепиному... I лiсу чимало, i самi ж вам ярки та балки. Тiльки в Перещепиному. Вовка там, як хмари! Закурить нема?

– Закурюйте?

– Так почекайте, - устряв знову Кiндрат Калистратович.
– Як у Перещепиному, так чого ж нам тодi до Вербового хутора їхати? Перещепине - воно ж бiля Розлогого хутора, а Вербовий - так вiн же бiля Кучерявої балки... То, може ж, то вовки з Кучерявої балки?

– Мо'й так! Воно, конешно, вовк, конешно, звiр! Правильно! Тiльки в Кучерявiй! Густа балка i чималенька балка. Ох, i вовка там! Як завиють, - волосся дротом!

– Так тодi давайте до Вербового вдаримося! Це - в Кучерявiй!

– Так-таки до Вербового й прямуйте. То там спитаіте кривого Степана, - його всi там знають. Той вам i розкаже, й покаже. Вiн усе знаі, бо охотник давнiй, от тiльки що оце тепер правов не вибрав.

– Ну, поїхали! Прощавайте! Спасибi, що сказали!

– Щасливої! Пiдсипте ще махорочки! Запашна махорка!

– Закурюйте!

– Спасибi. Так, як ярок переїдете, берiть зразу понад ярком, i аж до самого Вербового. Три ж овечки й телиця, - государству ж збитки якi. Нiззя, треба винищити. Бувайте здоровi!

II

Ну, значить, переїхали ярок, взяли праворуч, та понад ярком, понад ярком, нiкуди не звертаючи, прямiсiнько у Вербовий хутiр.

– Тррр! Драстуйте, бабусю!

– Драстуйте!

– Де тут, скажiть будь ласка, кривий Степан живе?

Поделиться с друзьями: