Пошились у дурні

Кукса (убік). О, зно­ву! Від ко­го б це він довідав­ся?..

Дранко. Чув я, що й вас кли­ка­ти­муть.

Кукса (убік). Що? Оцього я зовсім не роз­бе­ру! (До нього). До ко­го кли­ка­ти­муть? Чи ви спро­сон­ня, чи… Я чув, що ніби­то вас кли­ка­ти­муть, а не ме­не!

Дранко (убік). Що це він тов­че? Хто б йо­му це ска­зав?

Кукса (убік). Чи не пи­сар йо­му шеп­нув?

Дранко. Ну, ко­ли вже про це довіда­лись, то про­си­мо…

Кукса. Вас не ми­на­ти? Де ж та­ки, бо­ро­ни бо­же! Звісно, по сусідству пок­ли­че­мо й вас.

Дранко. Та ви це як?

Кукса. Навсп­равж­ки!

Дранко. Хто з нас спить?

Кукса. Не знаю.

Дранко. Хто з нас дур­ний?

Кукса. Не знаю! (Ре­го­че).

Дранко. Тьфу.

Кукса. А вам двічі тьфу! (Співа).

Що він затіває,

Що це він то­ро­че?

Дранко.

Ли­бонь, ви­пи­та­ти сусід ме­не хо­че.

Кукса.

Ви нав­мис­не чи у смішки?

Дран­ко.

По­шут­ку­вав з ва­ми трішки.

Разом.

Не та­кий я, не та­кий я, ви­ба­чай,

Щоб приз­на­тись на од­чай!

Кукса.

Хіба вже приз­на­тись,

Щоб не зволіка­тись?

Дранко.

Ач, ніби й не злиться,

Ой хит­ра ли­си­ця!

Кукса.

Що ви чу­ли, те прав­ди­во.

Дран­ко.

Завт­ра в ко­гось ву­де ди­ве.

Ра­зом.

Не та­кий я (т. д.)

Кукса.

Чо­го він сміється,

Баньки витріщає?

Дранко.

Не­на­че со­ро­ка в вічі заг­ля­дає.

Кукса.

А що, кор­тить? Приз­най­тесь!

Дран­ко.

По­жа­луй­ста, не в'їдай­тесь!

Ра­зом.

Не та­кий я і т. д.

Дранко. Кра­ще да­вай­те зню­хаємось та й піде­мо спо­чи­вать, а завт­ра, як бог дасть, діжде­мо.

За Кук­сою Ва­силь чхає.

Доброго здо­ров'ячка!

Кукса. Дя­кую! Тільки це не я чхнув, бо я ще й не до­ню­хав, то чо­го ж би чхав?

Дранко. Та нев­же? А мені зда­ло­ся…

Кукса. І завж­ди вам боз­на-що здається… Я іноді обидві ніздрі заб'ю, що аж не дих­ну, і тоді не чхаю… Так що, ка­же­те, завт­ра?

За Дран­ком Ан­тон чхає.

Доброго здо­ров'ячка!

Дранко. Ой, що це та­ке?

Кукса. Що?

Дранко. У ме­не за пле­чи­ма щось так чхну­ло, що аж не­на­че сімсот свічок в очах блис­ну­ло!..

Кукса. Бач­те, я ка­зав вам не раз, що це місце не­без­печ­не!

Дранко. Хто ж вам ка­зав?

Чутно свист, хрю­кан­ня, гав­кан­ня і гомін.

Кук­са. О! о! Чуєте?

Обоє з ля­ком втіка­ють. Тікай­мо!.. Ку­ди? Ту­ди?.. Сю­ди?..

ЯВА 10

Вибігають Антон, Ва­силь, Ориш­ка і Гор­пи­на.

Співають.

Отак ми їх на­ля­ка­ли, Що обоє повтіка­ли, Не вер­нуться вже сю­ди. Тепер ми зли­ши­лись біди. Ну ж бо ве­селіше Заспіваймо, що любіше. Ой дівчи­на-гор­ли­ця До ко­за­ка гор­неться, А ко­зак, як орел, Як по­ба­чив, так і вмер - Умер батько - бай­ду­же, Вмер­ла ма­ти - бай­ду­же, Умер ми­лий-чор­ноб­ри­вий - Жаль мені йо­го ду­же! І за батька оче­наш, І за матір оче­наш, За ми­ло­го ду­шу Тан­цю­ва­ти му­шу!..

Завіса

ДІЯ ТРЕТЯ

Обставини такі ж, як і в першій дії. День.

ЯВА 1

Дран­ко один.

Дранко (стоїть на ти­ну і ди­виться на го­ру, на шлях). Що во­но за знак, що й досі той же­них не їде? Вже й лю­ди по­ча­ли схо­ди­тись на весілля, а йо­го не­ма та й не­ма! О, щось за­куріло!.. Троє чи двоє ко­ней? Здається, троє? Так, троє… Ще й добрі коні… Еге, поспіша! Поспішай, поспішай! Прис­тяжні вскач біжать! Добрі ко­няч­ки! Здається, він у синьому жу­пані? Чи то, мо­же, сер­дук? А тільки у синьому! Ні, здається, у чорній бурці. Пев­но, бур­ку на­ки­нув, щоб не за­по­ро­ши­ло… Ач, не­на­че той азіят!.. О, вже ближ­че…

ЯВА 2

Кукса і Дран­ко.

Кукса (вий­шов з дво­ру і, не ба­ча­чи Дран­ка, ви­ла­зить на тин). І-і-і, біда! Вже гос­тей пов­но в подвір'ї і в хаті, а же­ни­ха й досі не вид­ко, не їде та й не їде! А хто їх нак­ли­кав, тих гос­тей? І сва­ти у третіх, і ку­ми мої, і ку­ми бра­тові, і сво­яки кумівські!.. Налізло та­ко­го, що й не пе­релічиш. Не­лов­ко спи­та­ти, хто їх сповістив… (Ди­виться на го­ру)...

Дранко. Чи не ди­во!.. То зовсім не коні, а щось ніби те­ля же­не…

Кукса (ди­виться). Щось сви­ню же­не, ма­буть, у ба­зар!.. (Пос­теріг Дран­ка). А чо­го то ви зоп'ялись на тина, як та про­ява?

Дранко. А ви чо­го там ма­ячи­те, як пу­га­ло?

Кукса. Та ска­за­ли діти, що десь по­же­жа!

Дранко. То ви вилізьте на ха­ту, відтіля видніш бу­де.

Кукса. А хоч би й на ди­мар виліз, вам що до то­го?

Дранко. Вилізьте, вилізьте, та візьміть ще й кле­па­ло в ру­ки… Скли­кай­те лю­дей на ґвалт!

Кукса. А ви візьміть віху та ма­хай­те!

Дранко. Не лізьте осою в вічі!

Кукса. Не чіпай­те ме­не!

Дранко. Який чорт вас зачіпає?

Кукса. Отой, що ба­ла­ка!

Дранко. Ви хоч би ли­си­ну прик­ри­ли: бли­щить на сонці, як бля­ха у соцько­го!..

Кукса. А ви б роз­че­са­ли свою кушт­рю, а то го­робці по­ду­ма­ють, що ку­де­ли­ця, і обс­ми­ка­ють на гнізда!