Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

ні Яна Станіславського, який народився і довгі роки

жив в Україні, добре знав і палко любив українську

природу. Прихильник французьких пейзажистів бар-

бізонської школи й імпресіоністів, Станіславський ве-

лику увагу приділяв роботі на пленері. Чотири рази на

рік він зі своїми учнями на місяць виїжджав на етюди,

на основі яких вони у майстерні створювали пейзаж-

ні композиції. У 1907 році Станіславський раптово по-

330

мер і майстерню очолив вихованець А.Куїнджі171 Фер-

дінанд Рущиць, який прагнув познайомити студентів

із досягненнями визначних майстрів російського пей-

зажного живопису.

У 1910 році Бурачек закінчив Краківську академію і

поїхав до Парижа удосконалювати свою майстерність.

Спочатку він навчався у майстерні лідера фовістів

Анрі Матісса172, але невдовзі покинув її. Характерне

для фовізму спрощене декоративно-площинне зобра-

ження природи було неприйнятним для художника по-

етичної і делікатної манери, яким був Бурачек. Від Ма-

тісса він перейшов до приватної студії живопису — в

академію Рансома, де навчався під керівництвом Морі-

са Дені173, який перебував під впливом творчості Поля

Ґоґена174. Для Бурачека академія Рансома з її символі-

стичними175 тенденціями не була тим, до чого він праг-

нув. Благоговіючи перед природою, він прагнув безпо-

середності і правдивості. Тому в основному навчався у

«барбізонців» К.Коро176, Н.Діаза177, Ш.Добіньї, а також

у імпресіоністів К.Моне178, А.Сіслея179, О.Ренуара180.

Чим більше Бурачек знайомився з найновітнішими

течіями у французькому мистецтві, тим більше його

художні симпатії схилялися до класики. Його улюбле-

ним художником став Д.Веласкес181. У своїх спогадах

«Моє життя» (1937) митець писав: «Я вибрав своїми,

так би мовити, вчителями Веласкеса із старих май-

стрів, а з нових — Коро, «барбізонців». Великий вплив

на його творчість справили також імпресіоністи. Дво-

річне перебування в Парижі підняло майстерність і

збагатило палітру художника, його живопис став гнуч-

кішим і точнішим.

331

Наприкінці 1912 року Бурачек повернувся в Укра-

їну, оселився в Києві і одразу ввійшов до числа про-

відних українських пейзажистів. Однак матеріально

йому жилося дуже важко. Згадуючи ці роки, Бурачек

писав: «Місцеві художники зустріли мене тепло, але

«слава» серед художників матеріально мене не влаш-

товувала. Так звані «меценати» ставилися до мене зви-

сока, а подекуди й просто образливо. Таке було життя,

часом навіть голодне, але пензля я не міг кинути і не

міг халтурити».

Із Франції Бурачек привіз картини, пройняті соняч-

ним світлом, проміння якого надає весняного настрою

навіть зимовим і осіннім пейзажам: «Міст Сольфері-

но в Парижі», «Ставок біля Ейфелевої вежі в Парижі»,

«Дахи Парижа», «Собор Паризької богоматері», «Рю

де л'Авр». Цим картинам властива витончена мане-

ра живопису. Участь у київських виставках 1912-1914

років утвердила авторитет митця серед українських

пейзажистів. У 1914 році Бурачек докладає багато зу-

силь для створення в Києві Салону постійної вистав-

ки українських, польських, російських і західноєвро-

пейських художників.

У київський період (1912-1921) Бурачек написав бага-

то творів. Вони, як і більшість його робіт, співучі, ліричні,

м'які за живописом і настроєм, у багатьох з них відчу-

вається епічність і монументальність. Він захоплюється

темою Дніпра і міськими мотивами. Серед картин цього

періоду: «Дніпро здалеку», «Дніпро восени», «Порцеля-

нова осінь», «Березень», «Наприкінці літа. Соняшник»,

«Двір узимку», «Міський пейзаж», «Напровесні», «Не-

красовська вулиця. Київ», «Гілки в інеї».

332

У цей же період Бурачек займався театрально-де-

коративним живописом. У 1918 році він оригінально

оформив виставу за п'єсою О.Олеся182 «По дорозі в каз-

ку», а 1919 року — п'єсу «Утоплена» за мотивами поезій

Т.Шевченка. Бурачек брав участь і в монументально-де-

коративних роботах. Під його керівництвом група сту-

дентів розписала у 1920 році Будинок селянина в Києві.

Після проголошення Центральною Радою Укра-

їнської Народної Республіки (20.11.1917) Бурачек бере

активну участь у її культурній розбудові. Він один із

засновників і перших професорів Української акаде-

мії мистецтв (22.11.1917). З приходом до влади тоталі-

тарного комуністичного режиму один за одним гинули

його однодумці і колеги, які будували українську націо-

нальну

культуру:

Г.Нарбут183 (19 2 0),

М.Леонтович184

(1921),

К.Стецен-

ко185 (19 2 2). Щоб

уникнути

ареш-

ту, Бурачек у

1921 році виїж-

джає з Києва і до

1925 року живе в

селах

Кашперів-

ці, Дзюнкові, По- Фундатори Української академії

гребищі. Він пра- мистецт-

цює

режисером ва. Стоять (зліва направо): Георгій

Нар-

і актором в ама- бут, Василь Кричевський, Михайло

торських театрах, Бойчук.

вчителем малю-

Сидять: Абрам Маневич, Олександр

Му-

рашко, Федір Кричевський, Михайло

Гру-

шевський, Іван Стешенко, Микола

333

Бурачек.

1917рік.

вання в школах. Життя його в цей період було важ-

ким, але плідним. Тут він створив картини «Вечір на