Вигнання в рай

Симпатю Сергй вдчував вд не, вн навть бувало перекидався з нею деклькома словами, але не бльше. Чому? Хто зна, можливо сама доля прибергала х ближче знайомство до того саме визначеного часу. Хто зна?

Це сталося в кнц зими пд час одного з шкльних вечорв, як тод часто влаштовувалися в них для старшокласникв. Той саме вечр був влаштований, здаться, з приводу, як тод казали, чоловчого дня, тобто двадцять третього лютого, дня Радянсько Арм, саме так, з велико лтери, оскльки в наскрзь млтаризованй радянськй деолог, кожна чоловча одиниця розглядалася перш за все, як деклька зайвих десяткв клограмв гарматного м"яса. Та як би там не було, а Сергй, як вс його друз залюбки вдвдував ц вечори - юнсть, як завжди брала сво, не зважаючи на часи та деолог. Того саме вечора все, власне, було як завжди: псля належного в таких випадках офцозу з запопадливими промовами вчителв та активств, коли промовц запобгливо намагалися переконати всх у свому врнопдданому патротизм, так наче хтось ставив пд сумнв цей хнй безмежний патротизм, був улаштований силами шкльно самодяльност короткий концерт, у якому вже засобами мистецтва, доступними для самодяльност, намагалися довести безмежнсть того ж таки врнопдданого патротизму, псля чого, нарешт таки була влаштована дискотека, заради яко, власне, й приходили вс на так вечори. Деяк ж, найбльш смлив, пропускали вс офцозн заходи й приходили прямо на дискотеку. Одним з таких смливцв був Сергй - вн того вечора теж прийшов, як деклька його приятелв, вже пд самий кнець концерту, на дискотеку, хоча й знав, що йому, як його товаришам перепаде на горхи за таку явну зневагу до палких патротичних почуттв, у яких, можна сказати , спалювала себе найсвдомша частина найврнших синв та доньок Радянсько Втчизни.

Це була одна з перших дискотек, на яку Сергй прийшов по деякй зимовй перерв, адже вибитий з коловороту свох безкнечних закохувань зимовим розчаруванням, став трохи вдлюдькуватим т зими вддавав перевагу самотньому сиднню вдома за мольбертом чи над зошитом з вршами. Але пд кнець зими кольори ставали все бльше похмурими, а слова все бльше жалсливими й безнадйними, так що йому, власне не залишалось нчого ншого, як вирватися знову в звичну святково-дискотечну круговерть. Хоча й деклька дискотек, на яких вн встиг "вдтягнутися", не дали очкуваного вибуху вдродження гостроти вдчуття снування.

От на тй дискотец Сергй з самого початку здебльше бродив задуманою примарою помж купками знайомих малознайомих веселих хлопцв та двчат. Бродив, аж поки раптом його не пронизало струмом - н, вн не зачепив голою рукою оголений електричний кабель, вн, проходячи повз одну з веселих компанй почув знайомий голос, а повернувшись на цей голос, побачив знайому фгуру двчини, яка повернулась глянула на нього знайомими блакитними очима...

Це була вона, Олена, Олена Задорожна з паралельного класу. Давно знайома Оленка, з знайомою фгурою, обличчям, очима. Але все це, таке знайоме, чомусь стало для Сергя настльки неочкувано вражаючим, що його й справд неначе пронизало струмом, та ще струмом тако сили, що пришпилило до пдлоги, вн ще довгий час стовбичив н в сих н в тих, витрщившись на не до непристойност довго вдверто - його штовхали вс, кому вн заважав проходити й танцювати, вона вже деклька разв озиралася на нього, а вн все стояв дивився на двчину. Що це було, що примусило його прикипти? Постать? Обличчя? Оч? Можливо. Погляд? Так погляд - в ньому спвчуття розумння, яких вн так довго чекав? Можливо. А втм, нкому ще не вдалось до цього часу, та й навряд чи колись вдасться розгадати тамницю кохання, тамницю першого погляду, тамницю першого дотику.

Потм з динамка залунала мелодя повльного танку й Сергй, наче сомнамбула, пдйшов запросив - вона погодилась. Намагаючись якнайцнотливше обйняти задерев"янлими руками, пересуваючи в такт музики ватян, наче чуж ноги, вн хотв ще й щось промимрити належне в таких випадках, але неслухняний онмлий язик не погоджувався йому служити, очевидно, в цьому випадку не бажаючи знову повторювати т банальност, що завжди безвдмовно служили при знайомствах.

– Як це ти сьогодн таки вибрався на люди, - чи то вгадавши його стан, чи то просто побачивши розгубленсть на його обличч, промовила Оленка до нього першою.
– А то ти останнм часом став зовсм вдлюдником, останнм часом в тоб зовсм не можна було вгадати того життрадсного хлопця, яким тебе вс звикли бачити.

– А як ти помтила? Тоб це було чомусь цкаво?
– Сергй вдчув, як вд цих слв його вдпустило зацпенння, вн уже почав вести в танку вльнше, впевненше.

Вона ж на ц його слова лише, якось загадково посмхаючись, подивилась глибоким, нжним поглядом опустила оч, псля чого Сергв стало якось зовсм легко на серц, так легко, як не було вже дуже давно, легко й окрилено.

Потм вони ще й ще розмовляли. Оленка була трохи нижчою за Сергя - десь йому до пдборддя, й кожного разу, щоб вдповсти на його питання, або щоб запитати, вона пдймала голову й зводила на нього сво щиро блакитн, глибок оч - вд того погляду його кидало в жар, аж вн починав часто й глибоко дихати в намаганн вгамувати вибух почуттв. Потм вона замряно опускала оч й голову, наче схиляючись доврливо йому на груди - вн знову дивився зачудовано на природно-бляве волосся, що вльно падало й на плеч вдихав на повн груди чи то аромат якихось невдомих парфумв, чи то аромат чисто щиро душ, що нагадував йому аромат минулорчного серпня.

Потм вони танцювали ще й ще: то вони весело танцювали швидкий танок, пд час якого Сергй раптом вдчував у соб дос не вдомий для нього самого талант танцвника, то вони знову кружляли в танку повльному - вн, знову вдихаючи той незрвнянний аромат спалахуючи пд поглядами, вдчував пд свою рукою шовковистий чарвний вигин тал. Вони й незчулися, як дискотека закнчилась.

Потм Сергй провв додому. Вони постояли бля пд"зду будинку, посидли на лав, потм пройшлись вулицею в один бк, потм в нший, потм постояли бля пд"зду - все це незважаючи на досить вдчутну в той час холоднечу. м було про що поговорити.

Виявилося, що Оленка, як Сергй, захоплювалась поезю, навть сама писала врш, також вона любила взагал лтературу та нш гумантарн дисциплни, не чуже було для не й образотворче мистецтво, а по закнченн школи вона збиралася вступати до одного з ВУЗв на гумантарний факультет. В особ Олени Сергй знайшов надзвичайно зацкавленого слухача, коли утамничив в сво глибоке захоплення мфологю. Це все, звичайно, сприяло хньому зближенню, але, ясна рч, не було причиною того вибуху кохання, що кинув хн юн серця й тла в обйми.

Вже псля того першого вечора, коли вн провв додому, Сергй не змг заснути вноч. природно бляве волосся, яке вона звичайно носила в школ заплетеним в косу, а того вечора було розпущеним, всю нч, щойно вн заплющував оч, майорло перед Сергм полярним сяйвом фантастичних мрй та сподвань. велик блакитн глибок оч, що так доврливо, з такою щемливою соромливстю мружились, при цьому в кутиках очей з"являлись малесеньк зморщечки, коли вона говорила про якусь свою заповтну думку чи переконання, неначе вона невльно вибачалась за те, що й доводилось цю небесну нтимну музику сво душ втлювати у грубу плоть звичайних заяложених слв. Бездоганний овал обличчя, правильний, наче виточений носик, нздр якого, немов прозор кришталев крильця метелика, трпотли, коли вона вдихала на повн груди морозне лютневе повтря, злегка припухл губки, як зазвичай поети називають кораловими... А ц ямочки на щоках, коли вона посмхалася! А цей духмяний медвяно-солодкий аромат минулого серпня посеред зими, що огортав ! Хба можна було псля всього цього заснути?

Це був справд вибух. Вибух кохання. Вибух в стонадцять мегатон щастя. Ромео з Джульттою вдпочивали. Вн був першим чоловком. Вона була його першою жнкою. Вони були юними Адамом вою. Вони пзнавали одне одного не поступово раз по раз, не частинками, а вдразу ставши одню душею та одним тлом, кинувшись стрмголов у вир днання. Вн взяв повнстю всю соб й вддав себе всього й, як вона вддала йому себе без вагань. Вони зустрчались на квартир в Сергя, ткаючи з урокв, поки Сергва мама була на робот, зустрчались на квартирах свох друзв, вдома в Олени, коли батьки здили на дачу, цлувались в кнотеатрах, в скверах парках - м все було мало обймв цлункв, вони мряли про вчне щастя разом...

Тод була якраз весна, точнше починалась весна, закнчувалась зима. Весна була рання й тепла, швидко танули снги, скресала на Днпр крига. Вже в березн вс ходили простоволосими. Нколи, нколи в житт вн не змг би забути цю весну. Весну кохання, справжнього кохання. На цьому рзкому, майже миттвому переход вд зимового чорно-блого холоду до веселкового весняного тепла Сергй , переповнений жаром кохання псля довго чорно-бло самотност, так виразно й повно вдчув мць всемогутнсть Ярила, цього прадавнього свавльного й невблаганного бога дикого весняного пробудження. Бо лише пристрасть першого кохання зна, яка то мць потрбна, щоб раз назавжди насмерть заперечити всевладдя холоду, але ще бльша мць потрбна, щоб пд час, коли з попелу морозв снгв знов воскреса фенкс сонця, раз назавжди приборкати розгнузданого жару диксть, коли, вдчувши пд серцем холоду тепло невдворотного кнця невилковно хвороби весняного пробудження, вмираюча зима з останньо сво лют у муках сплоджу свою погибель власну - новонароджене чудовисько тепла, що наче роз"ярлий бик в могутньому порив зародження нового життя нещадно б" гартованими жароти рогами у льодян ворота холоду трощить кригу заборола зими: хрустко розриваться стражденна плоть зими, прохромлена рогами теплоти - зрина на рчках ламкого льоду хд. танучи, снги, - померло зими холодний блий череп, - всихаючи щомит, безнадйно пустими чорними очницями таловин, неначе чорними очима смерт, вдивляються в грайливу глибочнь небес. Схарапуджен ж передсмертним хрипом зими, оскаженл березнев ноч, мов очманл кобилиц, мчать з пною весняного шаленства на розжеврлих грудях ранкв, - яка потрбна мць, щоб диксть х приборкати лиш розпач першо утрати зна, - Кохання ма мць таку, Кохання приборку: прикривши долонями пухких хмарок вуглинку зор, роздмуху подувом теплого втру тихе жеврння в полум"я сходу весняного сонця, обережно кнчиком притлумленого березня стира з змарнлого чола земл холодн сльози останнх снгв у зморшках вибалкв, наостанок запуска м"якеньку розчепрену вдлигою розлогу п"ятрню тепла в холодн кучер дерев, - куйовдячи х, лагдно втша, - адже плодючу зав"язь може дати лише суцвття перемоги над безсиллям неприборкано ще сили.

Вони кохались до нестями мряли прожити в коханн разом все життя й померти в один день. Та не так сталося, як гадалося. Адже вони мали вже ось-ось закнчити навчання в школ, а дал...

Крм того, що Сергй мав продовжити свою художню освту, а Олена збиралася поступати в унверситет на гумантарний факультет, вони, захоплен любовним шалом мрями про вчне кохання, нчого не знали й не хотли знати. За них про хн майбутн думали хн батьки, точнше батьки Олени, бо на вдмну вд Сергя, що мав тльки маму, яка працювала на рядовй робот жила на зарплату, рахуючи копйки, в Олени були як батько так мати, причому батько займав не останн мсце в радянськй рарх - був одним з секретарв мськкому компарт, а це було не абищо, та й мати Олени була прилаштована незгрше, була в них Оленка - донька-одиначка. Так що думали вони про майбутню долю сво дино доньки, звсна рч, докладно й прискпливо.