Прочие приключения

Части Красной Армии покидали город вечером. Усталые, запыленные колонны солдат прошли по улицам и, не задерживаясь на окраине, ушли в ночь. Протарахтели танки, солидно проехали тягачи с прицепленными пушками, пронеслись редкие мотоциклы вестовых. Всё это вызвало живейший интерес мальчишек, облепивших…

Раздав скотину и другую домашнюю живность, кроме пса Трезорки, соседям, Добрыня целыми днями ковырялся у себя в кузнице, не пуская туда посторонних. В селении жили ещё два кузнеца, и всех просителей с простыми и повседневными мелочами мастер отсылал к ним. Сам же он принимал лишь сложные заказы, когда…

Тож хотів я чи не хотів, а мусив «ввійти в права власника цегляного автомобільного гаража, а також механічного екіпажа, котрий є в ньому». Я подався до Кракова, поспішаючи скінчити з цим ділом, бо на початку липня мав виїхати на тривалий час. Один мій приятель попросив мене, щоб я спробував з'ясувати…

Самохід зупинився. — Палац нашого Мудрого Капітана, — сказав гостроносий. — Виходь! — смикнув за рукав Віктора вилицюватий. Вони провели його через довгі кручені скляні коридори, дзеркальну залу з басейном і квітами в просторий мармуровий кабінет, у якому за довгим столом сиділо кілька вже літніх…

— О! Ідея! — старий схопився на рівні ноги, немов почув щось надзвичайне. — Справді, це було б чудово! Чарлі кліпнув очима: — Ти що — здурів? А чи не краще, коли б захворів ти? — Мені не варто, — лицемірно зітхнув Майкл. — Ти — молодий, ставний, а я… Ось уяви: в маєтку професора Сатіапала з’являється…

Грейт посміхнувся, налив содової, але, подумавши, додав віскі. Завтра здасть справи і по тому вилетить додому. Він скучив за Штатами, і повернення на батьківщину до деякої міри компенсує його неприємності. Крім того, стане грошей, щоби відкрити майстерню по ремонту автомобілів чи придбати мотель. Грейт…

Під час цих мандрів у Лондона визріває тверде рішення: ніколи не повертатися до грубої роботи. Він знає напевно: окрім фізичної сили, він наділений неабияким інтелектом і силою уяви. Тепер у літературі він бачить своє покликання і єдиний свій шлях у житті. Повернувшись додому, він з усією серйозністю…

Кортец недружелюбно побіжно оглянув гостя. — Ні, — процідив він крізь зуби, — Ви не помиляєтесь… — Мене звуть Джейк Бєльський, — вкрадливо промовив гість і заморгав повіками, підфарбованими зеленкою, наче просигналив щось азбукою Морзе. Кортец здивовано витріщився на нього: —  Джейк? Та ще й Бєльський?..…

— Я справді від’їжджаю завтра вночі, — мовила Інгрід, — або, точніше, післязавтра вдосвіта. Може, ми зустрінемося в Стокгольмі? — Хіба що після перемоги. — Ви вірите в перемогу? — Я німецький офіцер. — А я, — засміялася дівчина, — шведська громадянка і маю право не вірити. Та ви, здається, знову…

Місто має тільки три красиві вулиці, решта ж не прямі й не дугоподібні, а звивисті на зразок лабіринту. Місто вважається розділеним на дві частини. Одна з них, де стоїть кафедральний собор, називається єпископським містом, друга, де стоять ще три католицькі храми і всі православні, названа магістратським…

— У п’ятдесят вісім років я важко занедужав, переніс операцію на серці. Коли маєш тридцять п’ять років, то є сили й надії, а які надії у мій вік? Щомісяця шість процентів заробітку на пенсію відкладав, тепер стільки ж провінційний уряд додає, то маю на життя. А ще невеличкий городець, вирощую сяку-таку…

Подписывайтесь заранее! ОТ КОНТОРЫ «СЛЕДОПЫТА» Для ускорения ответа на ваше письмо в изд-во, — каждый запрос (о высылке журналов, о книгах и по редакционным вопросам) пишите на ОТДЕЛЬНОМ листке. При высылке денег обязательно указывайте их назначение на отрезном купоне перевода. При возобновлении…

— Где будете выходить? — спросил жандарм обер-лейтенанта. — На Алекс [1] . — Там вам надо будет сделать отметку у коменданта. — Спасибо. — Счастливо добраться, — сказал жандарм, козырнув. — Где мы? — спросил лейтенант-танкист. То, что они уже в рейхе, не вызывало сомнений. Пейзаж резко…

Его недавние товарищи, заметив эту бодрую (чтобы не сказать — радостную) готовность подчиниться, смотрели на Билли с недоумением и безмолвным упреком. Шкипер торгового судна принадлежал к тем достойным смертным, каких можно встретить в любой, даже самой смиренной профессии, — к тем, кого называют «почтенными…

И натянуто улыбнулся. Хотя другие, даже расстроенный Тейлз, похихикали и поблагодарили девочку. Ехидна уплёл всё в один миг и вышел из-за стола. И был таков. – Наклз! А где твои благодарности? – хохотнул ему в след синий. Хранитель промолчал. Второй есть закончила Эми. Она решила дождаться своего…

– Но что общего имеет наше дело с преступной карьерой прежнего доктора Кварца? – с сомнением спросил начальник полиции. Ник Картер как-то нерешительно приподнял плечи и задумался. – Как бы вам это объяснить… – проговорил наконец Ник. – Если бы я был суеверен и если бы мой разум не препятствовал мне…

POV Максим Кожухов Я подошел к воротам кладбища. О нём часто ходили разные слухи. Охраны не было, сторожи боялись работать ночью. Через невысокий забор перебраться не составило проблем. Я продвигался вперёд всё дальше и дальше. Кладбище было всё грязное и неухоженное - его давно не посещали. А вот…

Она болтала, не замечая напряжённого молчания, возникшего за столом, поднять голову от тарелки с кашей её заставил легкий удар по щиколотке. Брат, сидящий справа от неё, толкнул ногой, подавая знак заткнуться. Кармель недоумённо посмотрела на мать. У неё был виновато-растерянный вид, в то время как лицо…

— Меня? — удивился повстанец. — Нет, вообще партизан. Отведите меня к командиру. Мне надо ему что-то сказать! — Какой ты прыткий! А что тебе надо сказать? — Вы же не командир! А я хочу сказать командиру! Может, у меня важное сообщение. — Вот как! Важное сообщение. А оружие у тебя есть? — спросил…

– Это как, не спорь? Я же не виноват, – сказал я тихо и поднял глаза. Лев почувствовал мою боль и на мгновение зажмурился. – А следак тебя слушает? – В том-то и дело, что вопросы не зависят от того, что я скажу. Орёт, злится, требует назвать сообщников. Не понимает, что я ни в чём не виноват, нет…