Вигнання в рай

То що ж й залишаться, якщо взяти до уваги, що вона самотня, абсолютно самотня в цьому двобо. А чому ж це вона така вже самотня? А як же вн сам, Сергй, якому ра вчора розповла все про сво горе, до якого вона звернулася з своми, можна навть сказати, передсмертними словами, бажаючи знайти бодай яку можливсть, нехай не порятунку, а хоч би можливсть чийогось спвчуття. вн зараз просто вдмахнеться вд усього, буде соб спокйнснько розмальовувати мсцевий храм, а в перервах мж роботою буде цкавитися, чи жива ще рина Федорчук, чи бува не знайшли десь отруною чи загиблою в результат нещасного випадку. "Що, не пдходить тоб такий варант?" - сам себе питав Сергй з усю очевиднстю бачив, що такий варант явно не пдходить. А який же варант ще можливий, зважаючи на те, що вс легальн виходи з ситуац, пов"язан з правоохоронними органами тому подбне, вдпадають повнстю? Що, хба вн сам особисто ма лквдувати Федорчука? Стоп!

"Стоп! Стоп!", - знову сам до себе подумки вигукнув Сергй. А як же Оксана, як же отець Михайло, як же село Веселе, як же, врешт решт, його мати Лдя Антонвна? Як його мр про подальш пошуки в його робот? Та й взагал, як його подальше життя?

А який нший варант - знову ж таки, спокйно споглядати збоку, як гине це невинне створння, що звернулося до нього за пдтримкою. як в такому раз, знову ж таки, бути з Оксаною: прихати псля всього цього до села Веселого й розповсти Оксан, як до нього за допомогою звернулася самотня, безсила, беззахисна двчинка, а вн у вдповдь лише вдвернувся вд не спокйнснько споглядав, як замочив власний дядечко. Або ж прихати й одружитися з Оксаною, жодним словом н перед ким не прохопившись про те, як до нього звернулося за допомогою це нещасне беззахисне створння, а вн, як останнй боягуз негдник, просто зробив вигляд, що нчого не зна спокйно споглядав, як ця нещасна жертва загинула - як же вн тод зможе жити з Оксаною, кожного дня, кожно мит караючись вд розумння того, за якого негдника вийшла замж Оксана, не здогадуючись про це; як вн дивитиметься в оч отцев Михайлов, як вн дивитиметься в оч свой матер?

То що ж тод робити? Який вихд? А вихд, власне, один. Вихд дино можливий - вн ма втрутитися. Вн ма стати на захист ц беззахисно двчинки. Але ж це означа власноруч розрахуватися з Федорчуком, не треба тут вживати оце соромливе "розрахуватися" - вн, власне, ма просто вбити Федорчука. Так, так, саме просто таки власноруч убити людину! Вн ма стати вбивцею! Але ж - це кнець! Кнець усьому, кнець життю. Втм, як це, кнець життю - адже життя не ма кнця, бо душа безсмертна. Чим же воно, це вчне життя, ма стати для вбивц?

Але ж вн стане тепер убивцею так, так: якщо вн уми руки й просто споглядатиме збоку, як уб"ють рину, то вн, звичайно, буде чистим перед "Кримнальним кодексом", але разом з Федорчуком стане справжнм убивцею перед самим собою, перед свою совстю, перед Богом вчним життям, врешт решт. Коли ж вн стане на захист ри уб" Федорчука, то стане вбивцею перед земними, придуманими людьми, законами, але не буде вбивцею перед самим собою, й отрима надю на вчне життя, яке зможе вимолити у Бога, як це сталося з убивцею, який висв на хрест поряд з сусом.

Але ж це, власне, й не буде просто звичайне вбивство. Одне те, що Федорчук не людина, а справжнснький монстр, хоча це й не да саме по соб права на самосуд його вбивство, якби не ситуаця з рою. Це не буде звичайне вбивство, це буде акт смертельного подинку, в якому Сергй буде на боц ображеного й приниженого, на боц того, кому загрожу смертельна небезпека, й вн вдверне цю небезпеку наймоврнше цною власного життя, адже навряд чи йому вдасться вийти з цього подинку живим-здоровим - навть, якщо йому вдасться уникнути миттво смерт прямо пд час акц, коли Федорчук буде вже мертвим, то все одно не вдасться уникнути розплати за це, рано чи пзно розплата таки прийде.

Вбити людину, ясна рч, не просто - ця проблема не вперше поставала перед Сергм, який свого часу пройшов Афганстан, де йому доводилося не раз вбивати, й де ц вбивства виправдовувалися, здавалося, сам собою, як невд"мний органчний акт вйни. Але й там, в Афганстан, на вйн, пд час бою, коли, якщо не вб"ш ти, то вб"ють тебе - навть там Сергя надзвичайно гнтило це питання, перше, що вн зробив, як тльки отримав таку можливсть, при зустрч з одним з священикв зврився цьому Божому слуз в свох сумнвах щодо правомрност вбивства, навть якщо це вбивство чиниться на вйн: чи пробачить Бог вбивство, якщо воно вчинене навть на вйн.

У вдповдь тод йому священик сказав, що на вйн вон де в бй не для того, щоб когось вбити, а для того, щоб захистити й самого себе й тих мирних людей, як стоять за його спиною й не здатн сам себе захистити, а в бою ж невдомо хто кого вб": ти когось, чи хтось тебе - так що, йдучи в бй на вйн, вон, власне, йде вддати життя сво за ближнього свого, а про це навть в Ббл написано, що блаженний, хто вдда життя сво за ближнього свого. Сергй на все життя запам"ятав ц свят для нього слова - а зараз теж була, власне, така ж сама ситуаця, зараз вн теж, як тод, на вйн, йде в бй, щоб захистити того, хто не в змоз сам захистити себе, зараз вн теж де, аби вддати життя сво за ближнього свого.

Сергй не любив гучних слв, але хто б там що не говорив - це буде двобй добра з злом, в якому вн, Сергй, буде на боц добра. все. Крапка! Вн прийняв ршення. Та й някого ншого ршення, някого ншого виходу в Сергя в цй ситуац й не було - це дино можливе ршення для того, хто хотв би вийти з честю з ц ситуац й залишити за собою право молити Бога про милосердя.

А як же Оксана, отець Михайло? Що ж, Оксана все зрозум. Вн напише Оксан листа, в якому про все докладно розповсть. Оксана все зрозум. Оксан взагал нчого не загрожу на шляху спасння, адже земне життя - це лише частка, й то незначна, мзерна частка життя вчного. А що б Сергй мг дати й, якби обрав нший вихд з ц ситуац й, умивши руки, став фактичним спвучасником убивства невинно беззахисно двчинки, - вн просто став би для Оксани обтяжуючими веригами, кайданами в простуванн шляхом спасння, каменем, який щомит мг би потягти у глиб сумнвв в стинност Божих заповдей, коли б вона, вдчуваючи щомит митарства розтерзано душ Сергя, розривалася мж спвчуттям до свого коханого усвдомленням справедливост вдмови йому у спаснн його душ. Н, вн все правильно виршив. Оксана його прекрасно зрозум, вона зрозум, що шлях, яким пшов Сергй - дино можливий для його спасння шлях. Оксана його зрозум й буде молитися за спасння його душ. Отець Михайло теж зрозум Сергя й буде за нього молитися.

"Господи!", - подумки вигукнув Сергй, якого раптом блискавкою прошила згадка про те, що вн же ц ноч зрадив Оксану! скльки б вн не намагався виправдати сам себе тим, що це не була власне зрада, адже було це не тамуванням хт, а наслдком безмежного жалю й милосердя до ри - вс ц недолуг виправдання не були варт й ломаного гроша, вс ц виправдання, як сама зрада, були вигадками Сатани, аби затуманити, розмити, спотворити чтксть стинного стану речей, який полягав у тому, що зрада - зрада, якими б благими намрами хто не намагався виправдати. Вн переспав з ншою!

це псля того, як його другою половинкою - другою половинкою його тла, другою половинкою його душ погодилася стати така двчина, як Оксана: дина в свт двчина, з якою вони, об"днавшись, могли б стати одним цлим - зцлитися! вн все це зрадив! А тепер зайнявся вслякими розумуваннями на морально-етичн й релгйн теми, аналзуючи рзн варанти: що буде, коли вн поведеться так, чи накше, що буде, коли вн повернеться, чи не повернеться до Оксани - н, не повернеться, нколи, свою пдлою зрадою, вн раз назавжди вдтяв соб можливсть повернення до Оксани. Так, так саме навть всяке припущення можливост повернення треба раз назавжди вирвати з серця. Забути й бльше нколи не повертатися до ц думки. Все. Крапка.

Права значить була Оксана, коли говорила йому про те, що вн ще тльки виграв деяк битви на шляху до стинного просвтлення, а перемога у його вйн за спасння ще дуже далеко. Ось Сергй спробу свом заступництвом за ру виграти, можливо й не вйну, а дати ршучий бй у вйн за порятунок сво душ, та й Оксан вн дасть цим можливсть спокйно й щасливо пройти свй власний шлях до спасння й можливсть щиро молитися за Боже милосердя до нього - а таке заступництво навряд чи дасть його душ загинути. Отже, права була гуменя Параскева, слова яко пдтверджувалися самою Богородицею в сновидннях Сергя, слова попередження про вибр, який невдовз чека на Сергя, про важливсть не помилитися у цьому вибор. Отже, нарешт цей вибр перед Сергм постав. Власне, вибр вже зроблено. Як кажуть , назад дороги нема! Крапка!