Проза

— Кліпсбі! — сказаў Рычард. — Гонар мой не дазваляе слухаць такія прамовы. Сэр Дэніэл — мой добры пан і мой апякун. — Ну, калі так, — сказаў Кліпсбі, — я вам задам загадку. На чыім баку сэр Дэніэл? — Не ведаю, — адказаў Дзік і злёгку пачырванеў, таму што…

Я стаю струнко і рапортую: – Штаб фірми «Кроль і сини»! Стежимо за ворогом! Підозрілий рух частин у районі різника Вацека! – Ага, – киває Ґеорґ, – Ліза робить ранкову гімнастику. Вільно, єфрейторе Бодмер! Чому ви не носите в передобідню пору шори, як кінь литавриста кавалерійської капели, щоб зберегти…

Ксерокопії конспектів лекцій проф. Лобачевського (дуже цінні, треба повернути доцентові Козлику). Компас; люстерко; засохла живиця; воронячі пера; букові горішки; фотоапарат-«мильниця»; пляшечка прозора (наповнена в'язкою, пінистою від слини субстанцією, закручена білим корком) і пляшечка зелена…

– Не знаю я сього діла і ні в віщо не мішаюсь; про те сестра зна, – сказав йому на одвіт пан хорунженко. – А де ж йосиповна Олена? Може б, бува, її покликали, то ми з нею і скінчаємо діло, – казав Забрьоха. – Але! Сестра у полі: поїхали там трошки просця посіяти, так вона догляда, бо вже без неї…

(пауза) .: ( тихо ) Я відчуваю, що брешу, коли говорю про нього. (пауза) .: ( запитує і відповідає різними голосами )Чому я брешу, коли говорю іншим про тебе? – Тому що про мене ніхто не знає. – Ти хочеш відкритися? – Я стидаюся. – Кого ти стидаєшся? .: ( до V., тихо ) Йому здається,…

- Ремко, – вказав він на себе. - Анжела, – відповіла вона. Він подивився на спущені штори й обережно торкнувся її довгого прямого волосся. Вона роздратовано закинула розплетені коси за спину і здивовано подивилась на нього. Він простяг їй дві з половиною тисячі франків, вона одразу ж повернула…

Ю. Смолич активно і успішно починає опановувати водночас різні жанри прози: 1924 р. в Харкові виходить, за редакцією В. Еллана, оповідання «Кінець міста, за базаром», збірки «Неділі й понеділки» (1927), «П'ять оповідань» (1930). За соціально-побутовою проблематикою, творчою манерою ці твори середини…

Моймир . Достойно за Борислава. Какви чудеса направи той. Прослави се повече, отколкото в боя при Клокотница. Покри се с нови лаври… Вътре в шест месеца свърши войната с упоритите унгарци, разби ги, освободи Браничево и Белград, зароби предводителя графа Богомира и разпростря славата на Асеневото оръжие…

- Аді, в пазусі маю синю книжечку. Оце моя хата, і моє по­ле, і мої городи. Іду собі з нев на край світа! Книжечка від ці­саря, усюда маю двері втворені. Усюда. І по панах, і по жи­дах, і по всєкі вірі! ВИВОДИЛИ З СЕЛА Над заходом червона хмара закаменіла. Довкола неї заря обкинула…

і на политій кров'ю їх земли за їх слідом, за провіднов звіздою ідім туди, куди вони ішли; хоть прийшлий рік і нам такую ж долю зготовить, сміло йдім в війні за волю! *** В самоті, гризоті Давні сни золоті Розійшлись, розплились, Наче дим по лугах, І вже ти, як колись, Не являєшся…

Але за кілька днів зчинилися справжнє газетне сум’яття, різноголоса радіоверемія, повний різнобій пояснень, які суперечили одне одному і, власне, всі загалом нічогісінько не пояснювали. Передусім на газетні шпальти знову витягли осоружного «генерала Зиму», головного «винуватця» минулорічної поразки під…

Приоткрываю рот от удивления, не желая поддерживать эту беседу, она лишняя. Для меня, по крайней мере, но глаза Мёрл блестят от негодования. Наверное, как и у любой матери, которая желает счастья своим детям. – Это их право. А вы живёте тоже здесь? В замке? – Быстро перевожу тему, наслаждаясь терпким…

На следующем перекрестке она свернула налево, в квартал более разношерстной застройки из многоквартирных домов, кафешек и отданных под офисы зданий, и наконец добралась до очередного кирпичного особняка в колониальном стиле. Задний двор был поменьше, чем у дома семейства Баттиста, зато крытая галерея…

Буренков наглупил совсем немного. Он отказался от местных долбленых челноков и выписал килевые однопарные лодки. Эти лодки были нарядны и вместительны, но неудобны по местным условиям: они цепляли илистое дно, а весла путались в рясе. И в егеря он набрал, за редким исключением, всякий сброд: бездельников,…

Сейчас все по-другому: другая жизнь, одиночество. Полное, тотальное одиночество. При живых близких, при любимом вроде мужчине. «Вроде» – точно сказано. Самой стало смешно. Вся моя жизнь – вроде. Вроде как есть, а на самом деле… Дочь. Моя дочь Ника. Она тоже, слава богу, есть! Господи, что за фраза…

Терри разворачивается в кресле: – Куда. Бы. Вы. Хотели. Чтобы. Я. Вас. Отвез. Бизнес-панк понимает, что этот кудрявый таксист разговаривает с ним как с ребенком. Гребаный Мортимер, не может ни за чем уследить. Вот уж влип так влип. Он сжимает ремень безопасности. Напряженно сглатывает: – Отель…

– А ты пахнешь рыбой, – съязвила я. Он понурился, щеки, на которых красовались веснушки, вспыхнули: – Знаю, – тихо произнес мальчик. Я попыталась отыскать глазами маму. Она по-прежнему стояла в очереди к прилавку, и было незаметно, чтоб она жаждала моего общества. Я взяла Голубоглазого за руку.…

Имя Яна Костргуна (род. в 1942) появилось в чешской литературе в начале 70-х годов — как автора рассказов в периодической печати в альманахах, а затем как автора отдельных книг. В 1974 г. был опубликован его первый роман, «Черные овцы», в 1976 — сборник рассказов «Конь-качалка», в 1977 — роман «Браконьеры».…

– Не то, не то! – перебивают ребята. – Есть еще Сретенье, Крещение, Троицын день. – Ты давай про рабочий праздник! – кричат. – Про рабочий? – Старик задумался. Почесал затылок. Развел руками. Не слыхал он о таком празднике. Так ничего и не узнали приятели. А происходило в лесу деревни Емельяновки…

Немец . Kellner, bezahlen! Официант . Eine Krone echzig [3]. Немец расплачивается. Американец (приподнявшись со стула и вынув из кармана часы. Ласково). Вот что, приятель. Если к тому времени, как эта стрелка пробежит еще двадцать секунд, у меня на столе не появится яичница, в раю будет…