Частина друга

– Якому святому ви прийшли помолитися?

– Ну... Святому Аргу... Слухайте, а можна це робити своми словами?

– Не бажано, звичайно, - посмхнулася ельфйка.
– А давайте вам допоможу.

– Стривайте, - я тут же простягнув служниц мру свчки.
– А ви можете помолитися замсть мене, а я почекаю зовн?

– Але...

– Прошу вас, зробть так.

Чесно кажучи, мен стало трошки няково. чому це мене смикнуло попертися до ц каплиц? Що тут забув?

– Як ваше м'я?
– тихо спитала ельфйка.

– Бор.

Двчина прийняла мру, поставила свчки та увйшла вглиб примщення. А я хутко вискочив та став чекати бля входу. Молитва зайняла менше чверт години.

– Я звернулась до Тенсеса та Святого Арга, попросила у них для вас благост!
– промовила ельфйка, вибравшись назовн.
– А можу у вас дещо запитати?
– не очкуючи вдповд, двчина промовила: - Чи проходили ви обряд Посвяти?

– Що?

– Знате, я не бачу Свтла в вашому серц. Таке бува, коли навмисно не приймаш його...

– Хммм! Обряд?.. Не пам'ятаю, якщо чесно... Напевно не проходив... А вн допомага?
– звсно питання було дурнуватим. Проте хба не таку людину я повинен зображати?

– Восвт говорить, що мало виконувати тльки ритуали, мало того, щоб пти просто купити мри й прочитати в "Молитвослов" потрбну молитву... А треба пустити Свтло всередину себе...

– Овва! А що ж зараз всередин мене? Невже птьма?

– Там суцльне безладдя...

– ви це бачите?
– здивувався я.

– Ви даремно ронзуте, Боре. На вашому мсц я б негайно вдвдала наш головний храм в Новоград... пройшла б обряд Посвяти! Покаялася, причастилася... омилася б святою водою...

Мен чомусь подумалось, що швидше за все цй бднй ельфйц не вистача сплкування. Адже каплиця бозна де! хто сюди заходить? Ведмед та вовки! А суть вчення нести треба, ось начебто шука "заблукалих". Насправд вона нчого не бачить в мому серц... Нчого!.. Хоча ззнаюсь, що на якусь мить я поврив словам... навть трохи перелякався...

– Дякую!
– перебив я ельфйку.
– От зараз пду в столицю... прямо до храму!

розвернувшись, швидким кроком потопав геть. Вийшло, звичайно, грубувато не тактовно, але так я б простояв до ранку, вислуховуючи проповд.

Повернувшись до трактиру, я пднявся до себе в комрку роздягнувшись впав на м'яке лжечко. Ледь примружив оч, як майже миттво провалився в сон.

Ось, Боре, пройшов твй перший день в Новоград. Що, цкаво, видасть тоб другий?..

2

...Прокинувся вд того, що пустотливий промнчик сонця свтив мен прямо в оч. Клька секунд намагався зрозумти, де знаходжуся, лише тонкий лоскотливий запах свжо здоби пояснив мой соннй свдомост, що я в трактир у Корчаково.

Пдводитись зовсм не хотлося, але голод того вимагав. Причому негайно. Зараз би вчорашнього гусачка... або якихось хлбцв, що так смачно пахнули в подклет.

Сьогодн кмнатка не здавалася мен вже такою маленькою. Цлком нормальна, тим паче, якщо треба тльки переночувати. Взагал, вдпочивати на лжку значно примнше, нж валятися пд кущем в лс. Хоча, ззнаюсь, все одно розслабитися не дуже виходить, бо няк не можеш подолати внутршн тривоги. А х - греблю гати!

То в голов рояться думки про помсту з боку родичв Сверських... а то раптом згадуш про зобов'язання перед ельфами... чи розмрковуш над тим, куди податися, чим зайнятися...

От нин, наприклад, я планував вдвдати столицю. Проте треба враховувати, що як ранше, мен доведеться грати роль простачка Ратмира, котрий прибув сюди з Темноводдя. Тому, по-перше, поки слд одягатися простше, някого ельфйського акетону та такого ншого. Тльки простецький наряд, який прикупив у матроса. А по-друге, зброю приховати поглибше в торбу. накше це буде трохи дивно виглядати, коли такий соб наймит, що прибув до столиц в пошуках пристойно роботи, раптом з'явиться перед людьми з двома мечами, сагайдаком та луком.

Накинувши штани, куртку, та взувшись, я спустився вниз, до велико кмнати. Бля сходв сидв хазяйський кт. Товстий, триколрний... з нахабними жовтими очима... Вн подивився на мене так, нби оцнював ступнь висоти, на яку здатний дострибнути. видно зрозумвши, що за подбн витвки йому можуть дати йому копняка, демонстративно вдвернувся.

Я пробрався до одного з вльних столв, присв та став чекати, поки хтось з двчат в ярких червоних сорочках зверне на мене увагу. А вони, судячи з усього, з ранку чесали язики, обговорюючи свою хазяйку. З розмови мен стало ясно, що у Корчаково з'явились аж три залицяльники. Один - керуючий лсопилкою. Людина поважна, заможна... Двчина, яка це розповдала, аж-но щоки надувала. А подруги в такт словам хитали головами, а в очах такий блиск грошей, що хай Сарн милу!

Другий залицяльник - якийсь медовар, що проживав в пвнчнй частин Свтолсся. Здаться, Корчакова мала з ним яксь длов справи. Згдно описам, цей чолов'яга колись вже був одружений. У нього був великий хутр, деклька помчникв... Правда недолки теж промайнули: вк та глухомань.

– Тот щйо отшльнк!
– додала одна з двчат.

Про третього сказали мало. Тльки те, що вн знатний мисливець, та непоганий собою. Якщо я правильно розчув, його прзвище ­- Вижлятников.

Вс тро намагалися посвататися до "тако багато наречено", а вона "все носом крутить", - казала друга двчина. робила те з таким виглядом, наче мала з того якийсь зиск.

Зрозумвши, що я уважно слухаю розмову, двоча зграйка миттво розбглася. Одна з базк рушила до мене.

– Чаво зволт?
– прощебетала вона. Паном назвати мене не зважилася. Аж надто просто я був одягнений.

– А що ?

– Ну.., - двчина знизала плечима, - ну... ватрушк з творогом... прог з ягодам...

Розумючи, що розповдь затягнеться надовго, я прямо спитав про смаженого гусака.

– Нма! сть курца!

– Ну, нехай... А ще узвару якогось, та цю... ватрушку з сиром.

– Всйо? Щас прнсу, - двчинка пурхнула, залишивши мене сам на сам.

Посндати варто було б досхочу. А то хто його зна, коли мен ще доведеться сьогодн пости.

Поки чекав та роздивлявся що до чого, на пороз трактиру нзвдки з'явилась кудлата фзономя якогось волоцюги. Вн перелякано озирнувся обережно увйшов всередину. Побачивши, що до нього не кинулися з кулаками, чолов'яга трохи осмлив та зробив ще пару крокв. Вн все ще м'ятися, очевидно вигадуючи куди б податися дал.

Тут з подклету вискочила двчина з розносом, на якому лежала пдсмажена курка, жваво побгла до мене.