Поэзия

X Мойсей відчув, як серце його переповнюється любов'ю до свого народу. Оскільки люди вирішили прогнати його, він піде сам «до межі Ханаану», а народ згодом піде за ним «як за мамою діти». І пішов у степ. XI Біля табору Мойсей зустрів купку єврейських дітей, які розказали йому про свої…

«Ти з'aвжди тримав при собі свою втому…» «Ти з'aвжди тримав при собі свою втому. Давай, зупиняйся і засинай». Вночі він виходив на берег з дому й дивився, як ніч пливе на Синай. Прострочений паспорт без фотографії. Іранські візи, мальтійські хрести. І небо рухалось звідкись з Аравії через…

Закони буття однакові для всіх – для тих, хто вдома чи на чужині, для юних і зрілих, для тих, хто на вершині або тимчасово в ямі. «Гастарбайтерки» Наталки Доляк нагадують ці непорушні рятівні правила-рухи. Коли все валиться з рук і летить чортам під хвіст – увімкни джайв. Коли опускаються руки і підкошуються…

ДО СІЯЧІВ Де ви, правди всенародної Та братерства сіячі? Де ви, мислі благородної Тверді духом діячі? Вийдіть купою, порайтеся, Гляньте: трупи та хрести; Всюди - бранці... не цурайтеся Їх великої мети. Розсівайте жменя жменею Чисто звіяне зерно: Вороги над Руссю-ненею…

Настана нощ. Ирена при леглото на немеца навела е челото и вслушва се в дъхът му. Ето той че се пробужда, впива взора свой в графинята с въздишка и мълви: – Госпожице, благодаря ти. Но, уви! Усещам, че ще умра! – Не, не тревожи се! Ти ще оздравееш, момко, не…

три робини на брегът, де под було черни очи като въглени горят. – Махай се, злодеец гнусен, продавач на людска плът! – викна графът и намусен даде заповед за път. III И керванът запътува тихо край пустинний бряг, а търговецът отплува с живата си стока пак. …

Чи може під поїзд потраплю, Та знайомий лютий фейс4, Забрав, сказав "додому". А я все пишу пісні: То по малому, А то й про дні. Ах, пройдуся повз хати, І побачу хай тебе. Та й серце потрібно мати, Щоб любити тебе. Пройдеш скажеш «привіт», Я всміхнуся. Та цей зламаний димохід -…

«У землю увійди — і так собі заплач…» У землю увійди — і так собі заплач, Як плакав немовлям, коли не стало лона. Хай котиться душа, немов ґумовий м'яч. Трава збагне печаль — і зробиться солона, Заплутає сліди земних твоїх ходінь Вкоріненим у ґрунт, просоченим у камінь. Тавро вросте…

СТАНОВИЙ Гнався пос­том засіда­тель На чи­юсь біду. Серед річки за­ла­мав­ся На тонкім льоду. Б’ються соцькі й роз­сильнії, Б’ються ри­ба­ки. Водять шну­ри край про­ло­му, Ості і га­ки. Але йде жи­док убо­гий, Пейсами пот­ряс. «Гирсти-гирсти, - став пи­та­ти, Що та­ке…

Герцель. І даремно лякаться не треба, бо переляканий чоловік завжди дурість зробе і в ополонку сам ускоче, як тілько крикнуть зопалу на нього. (Оглядається) . А що, ти не казав ще Бондарівні про те, що я тобі велів?.. Про моє кохання люте… Ой Мордохай!.. Коли б мені її добути, я душу чортові б віддав…

За нея робът твар е по-долна и от скота, когото пазят, милват, че той влече хомота; че мрем или живеем — за нея все едно, като че част не правим от нейното тело! И нашта борба люта със този род на злото, петно на нашто време и срам на обществото, в Европа не повдига ни скръб, ни жал, ни гнев…

Aнi платанiв розкiшних наметiв, Тiпьки стрiчалися нам земляки нaшi, бiлi берези, Явори й темнi дуби, до негоди та борвiю звиклi, Але її вони вже зостались далеко за нами, Тiльки терни, будяки та полинь товаришили нам у дорозi, Потiм не стало i їх. Крейда, пiсок, червонясте та сiре камiння…

Не всі хропли. Шість тисяч було вбито. Шість тисяч спали непробудним сном... Томиленко Ти щось сказав? Павлюк Ява страшна поразка! Шість тисяч під Кумейками лягло. Томиленко Якби нам зброя, нас би не розбили. А то ні яке в нас військо? Збіраниця. Із косами, із дрюччям, із ціпами — прийшли…

Из детства я еще помню три события, которые сильно запечатлелись в моей памяти и воспоминания о которых сопровождали меня очень долго, затем забылись, а понятны стали только недавно. Первое – это зеленые глаза, которые я видел, когда кашлял (я болел астмой, и кашель раздирал меня). Мне они очень напоминали…

Картошку едим, мелкий овощ, варенье, От партий не ждём ни добра, ни наград. Завалят газетами ящик почтовый, А лучше б картошку растили и хлеб. (На это они, верь, не очень готовы), Не могут оставить при жизни свой след! А в целом в деревне всегда всё спокойно, Здесь нет миллиардов и…

а она его любит и тщательно бережёт. чтобы вот от таких как ты потом не спасать. а она ему никогда-никогда не лжёт. у них идиллия доверие гармония, твою мать. а она ему сына готова родить или двух, хоть сейчас. а он её никогда не бросит и не уйдёт. а ты продолжай, возводи ему дальше иконостас,…

– Доченька, не бойся, это моя жена. Её зовут Зои, – мягко произносит Скот, пытаясь руками поймать что-то позади него. Опускаю взгляд и вижу тонкие ножки в чёрных колготках, ботинки слишком массивные для пятилетнего ребёнка. А в Саванне довольно-таки жарко даже для осени. Безуспешные попытки вытащить…

Неприятное жужжание где-то далеко резко проникло в моё сознание, вытесняя все мысли. Распахнула глаза и безынтересно наблюдала, как мой мобильный вибрирует, кружась по тумбочке. Не хотелось говорить ни с кем. Но всё же, рука зачем-то потянулась к телефону, и в глаза бросились тёмно-синие пятна на запястьях…

3 Разбирать стихи Кормильцева бессмысленно – они как раз довольно просты, в том и дело, что простые вещи приходят в голову немногим, не боящимся видеть, как устроен мир. Интересно, что эти стихи сами по себе не нуждаются в музыке, но музыка высвобождает нечто, в них имеющееся, но не самое очевидное.…

Порой бежал, «обиженный» на всех и всяк. Бежали люди все свободные, Не терпящие власти над собой, Бежал авантюрист и принц. Гонимые. Бежали все, кто недовольный был судьбой. Сюда бежали те, хотел кто грабить, Аль, что ещё хорошее «сыскать», А, может для того, чтоб тут возглавить, Свою…