Современная проза

Конверт був заклеєний грубо і густо чимось, схожим на світлий сургуч, щоб не шукати неприємнішого порівняння. Шлойма мусив просто надірвати його по короткому краю. Вміст конверта — складений удвоє аркушик бурого канцелярського паперу ще й приліпився ізсередини. Шарпнувши сильно, але обережно, письменник…

– Ми прийшли з миром, – каже перший, себто непримиренний вояка Сеной, – і з миром підемо, як скажеш, не приховуючи, все. що нас цікавить. Я дозволяю собі глузливо гмукнути. Атож, хапайся за меча, Сеною. Дратуйся, злостися… Ага. Я тобі потрібен, не ти мені, аби оце коло мого вогнища гонор гнати! – Не…

Гурвіник (неприємно отигруючись).  Я одну тьолку когда-то знав. Така красіва тьолка. Но в неї, панімаєш, тільки тіло красівоє, і більше ніхуя нєту, мозги совсєм отсутствуют. Вона стрічалась з парнем. Такой хороший парніша. Він мічтав, шо він колись піде в армію, а вона його буде ждать. І от приходять…

Да Галi падышоў Анатоль, кiрпаты, сярэдняга росту хлопец, вузкi ў плячах, з акуратнай бародкай, якую заўсёды адрошчваў на зiму, "каб холадна не было", смяяўся на пытаннi дзяўчат, — гадоў на пяць старэйшы за Галю, з прыкметнаю ўжо лысiнкаю на галаве. Усмiхнуўся i выцягнуў з-за пазухi маленькую…

Но прапорщику оказалось достаточно того, что он уже успел увидеть. - Ты кто по специальности, сынок? - спросил он. - Инженер-строитель. - А где же твой билет военный? Шурик вытянул из кармана свой новенький военный билет и протянул краснорожему прапорщику. Прапорщик поковырялся в билете, пошебуршал…

— Офіцери України! — почав свою промову, звернену не стільки до випускників інституту, скільки до численних телевізійних камер, з розрахунку, що сьогоднішні новини дивиться сам Президент, міністр мілітарних справ, він же начальник Генерального штабу ВНУ чотиритризубний генерал Жовтовод-Водяник. Він говорив…

Тепер вони збиралися купити й встановити на балконі супутникову тарілку – це обійшлося б доларів у триста, але було того варте, бо Мілена сумлінно дивилася авторські програми майже всіх колеґ, проте українське телебачення її, певна річ, не могло задовольнити, та й російське було незгурт ліпше, на три…

Здається, тільки я помітила, як він здригнувся і говорив, заглядаючи просто мені в очі. (Для найкращого обзору викладача я сиділа якраз навпроти лекторської трибуни.) Та ні. Не тільки я. Оратор сам був не дурень. Пан Бішоп зупинився, із зусиллям відвів погляд, а потім обережно, з підозрою зиркнув в…

Я підібрала камінець і зі злістю жбурнула його в піняві води затоки Сент-Ендрюз. Якийсь джентльмен в капелюсі здивовано зиркнув на мене. Що вирячився? Іди, йди собі, дядьку! Не бачиш, насолоджуюсь пейзажем. А валізи? То що? Все своє ношу з собою. Косметичка там, несесер… Боже, як я хочу спати, їсти хочу,…

– Брукс Офскрін, – захриплим голосом повідомив я, гадаючи, що мені за це буде. – Так от, Бруксе, – знов включився бас, – оскільки в нас сьогодні піца, відзнач, тобі нічого не загрожує. Закуски вистачає, так що розслабся. – Угу, дуже втішно. – І по тім, розслабившись і озброївшись позитивним світоглядом,…

Як з’ясувалося, автобус зупинився посеред ніде. Таке ніде трапляється лише в снах над ранок, коли тканина сновидіння витончується і розумієш, що навколо – лише порожнеча, яка передує пробудженню… Дорогу і околиці заслала стіна густого сивого туману, і здавалося, лише крок – і можна пірнути в задушливий…

Напевно, усе це спустошення викликав вибух водневої бомби. Виходить, нарешті цю смертоносну зброю таки застосували. І як неминучий наслідок загинули люди і всі живі істоти. Настав кінець усьому — людській цивілізації, поступу, гуманності і миру. Не стало й дикої природи. Більше того, зупинився час. Не…

Апошпім дзесяцігоддзем настойліва і ў добрым ідэйна-эстэтычным суладдзі з лепшымі творамі так званай экалагічнай тэматыкі ў рускай прозе і прозе твораў нацыянальных прагучалі такія сацыяльна значныя творы, як «Цвіце на Палессі груша» і «Неруш» Б. Казько, «Паляванне на Апошняга Жураўля» А. Жука, «Пушча»…

Визит к врачу Акцент Письмо знакомой Подарок Подпорченный товар Прислуга? Поесть и лечь спать Просчет Тонкая натура Отдых души Анна Каренина в Америке Подстава Каприз Вляпался Будь проклят тот день! Джек. 1. Любовь за еду? Джек. 2. Три дня в психушке Джек. 3. Спонтанное…

2. Лидия училась в педагогическом. С бравым фронтовиком-победителем она познакомилась, когда тот впервые приехал покорять Москву. В военной форме, в начищенных до блеска сапогах, позвякивая боевыми наградами, он, наконец, увидел своими глазами Красную площадь, Мавзолей, Спасскую башню и Куранты, размеренный…

– Тебе просили передать, это ей больше не нужно, – довольно произнёс он, а я сжал губы от обиды. – Я не могу поверить, что ты так поступил, Гранд. В голове не укладывается, что она до последнего защищала тебя перед всеми, пока Хью орал. Как и Тео, а твоя мама была в предобморочном состоянии. Она повторяла…

Отчего так происходит? Жители и старейшины нашего города считают, что остальной мир теряет свою культуру и ценности. Забывает предков и не чтит память. Деградирует в животных, ставит на первое место материальные блага. У нас нет бедных и бездомных. Да, есть ранг жителей выше по статусу, но это несколько…

Теперь о рекламе и человечишках  Понятно, при капитализме не пиво делается для людей, а люди для пива. И появилось пиво "Нефильтрованное", то есть недоделанное. Честные продавцы его дешевле продают, а повсеместные жулики - дороже. И на рекламу ведь им не жалко! Кстати о рекламе. Совсем Светлаков …

– С тобой все в порядке? – тихо поинтересовался Стас. Яркие зеленые глаза затравленно смотрели на него из-под длинной челки. С носа струилась кровь, стекая, пачкая одежду, а на скуле стремительно наливался синяк. – Блядь… – выругался он, глядя на «узоры», оставленные другом. – Идти можешь? Где…