Частина друга

П'р д Ардер пропустив цю шпильку повз вуха та все тим же слащавим голосом спитав:

– Мен частково вдом ваш пригоди на тому дивному остров... Не зрозумла тльки особистсть Безменного. Вн же ельф? Так?

– Хба Бернар не розповдав?
– нарешт я опанував себе та, поклавши руку на ефес фальшону, задер пдборддя.

Вартов посунулися вперед, але глава мс подав м сигнал йти геть, а сам доброзичливо посмхнувся.

– А не бажате, друз, трохи перепочити?
– запитав вн.
– Заодно ми б з вами поговорили... про те та про се... Як?

– Давайте спробумо, - мене явно до чогось змушували. Поки я ще не зрозумв гри ельфв, але прийдеться деякий час слдувати хнм правилам.

ми вс разом рушили в кнець зали. Пднялись сходами на другий поверх, там потопали широченьким коридором, поки не потрапили в напвтемне невеличке примщення. П'р д Ардер увйшов першим, плеснув у долон й високо пд стелею спалахнули кул повтряних лхтарв. Кмнату залило жовтуватим свтлом, вд чого вдразу здалося, наче зовн глибокий вечр.

Голова мс запропонував нам всм приссти на пухкеньк подушки, ледь ми те зробили, як незабаром в кмнату "впливли" ельфйськ двчата, як занесли кожному з нас невеличк столики, та розставили на них частування.

– Я вже говорив з Амандою д Дазр, з Данелем д Плю, - заговорив П'р, як тльки двчата вишли геть та зачинили стулки дверей.
– Та Бернар розповв свою сторю... Але в результат лише стало бльше питань, нж вдповдей.

– На жаль, я мало чого можу додати, а тим паче прояснити. Скажу лише одне: т пригоди, якщо х так можна назвати, були схож на стрмкий потк... ми вс в ньому опинилися маленькими глочками, яких несло бозна куди.

– Як ви поетично це описали!
– стримано посмхнувся голова мс. Здаться, вн очкував вд мене нших фраз.

Бернар, який сидв навпроти, витягнув люльку почав набивати ароматним тютюном. Його приклад тут же наслдував П'р д Ардер.

Ми ж з Першосвтом лише переглядались один з одним та очкували на продовження. Н я, н вн навть не торкнулися запропонованих частувань, аби не продемонструвати свою нечемнсть.

Стулки дверей знову розчинились вельми гарна ельфйка увйшла всередину та принесла тонку запалену паличку. Вона наблизилась до П'ра пдпалила йому тютюн, набитий в люльку. Потм теж саме зробила Бернару. Закнчив з тим, двчина взяла скляну посудину та розлила в келихи вина.

Треба було бачити обличчя Першосвта. Вн якось перелякано подивився на свй келих, потм кинув косий погляд у мй бк, буцмто питав дозволу випити.

– "Сутнковий ельф", - промовив П'р д Ардер, хитаючи головою на посудину з вином.
– Добра витримка.

Я перший потягнувся до свого келиху та зробив обережний ковток.

– Ну як?
– запитав голова мс.

Прийшлось збрехати, що нчого. А так - ну н в сраку не годне вино! Кислятина ще та!

Двчина вийшла з кмнати, знову зачинилися двер й тод П'р продовжив перервану розмову:

– А що ви, Боре, сам думате з цього приводу?

– З приводу чого?
– я зробив вигляд, буцмто не второпав.

– Я про Безменного.

– Овва! Мен думалось, що вас бльше цкавить напад на Клемента д Дазр, а не той старий маг... До реч, дивно, що той ельф був дйсно старий. По-мому, це у вас рдксне явище.

– Так... так, рдксне... бльше нчого дивного?

– Нчого.

– Цкаво.

А що тут цкавого, я все ж не зрозумв.

– Ну, друз, ваше здоров'я!
– посмхнувся П'р д Ардер. Вн пдняв келих трохи вдпив. Потм затягнувся та пустив клька клець диму.

– Цкава ситуаця, - продовжував муркотти ельф.
– Ви так не вважате?

– Скорш незрозумла.

– Так-так... Ви ось згадували Клемента... Що думате стосовно його вбивства? Банальна помста? Щось нше?

– Мен мало чого вдомо про вдносини мж вашими домами. А взагал в напад приймали участь люди, ельфи... Д Дюсери...

Я кинув погляд в бк Бернара. Той залишався незворушним. Курив люльку, пускав дим, дивлячись кудись вглиб себе.

– Так, д Дюсери, - погодився П'р.
– Дехто з них... Бернар мен розповдав... Ви, Боре, билися з одним з некромантв цього Дому. Як, мж ншим, з заколотниками... канйськими заколотниками...

– Сверськими, - додав Першосвт. Вн виршився та потягнувся до келиха, понюхав його вмст, а потм обережно пригубив.
– Брати Сверськ.

– Ця родина, як вам вдомо, вельми шанована в Кан, - промовив голова мс.
– Але ми поки не можемо з'днати водино цих заколотникв Дм д Дюсерв.

– Зв'язок повинний бути, - раптом прокоментував слова П'ра Бернар.

– Так, повинен, - погоджувався голова мс.
– Сподваюсь, що ви, Боре, нам в тому допоможете розбратися.

– Чим саме? Розповдями?
– хмикнув я.
– До реч, а ви чули про те, що коться в Горшку? Кажуть, наче його захопили... Я чому про те кажу? В судовому журнал мсце, де розповдаться про взит корабля до ц фортец.

Голова мс трохи оживився. Вн вдпив вина та якось розлого вдповв:

– Так, про Горшок нам дещо вдомо, хоча Канйська рада поки прихову цей нцидент вд нших народв Лги. Ми вже звертались с питаннями... навть до Айденуса. Наскльки вдомо, в фортец стався бунт... Причини його появи окутан туманом. верський, голова об'днаного лгйського вйська, користуючись свою владою, тамно стяга до Новограда канйськ загони...

– Я перепрошую, а хто такий верський?

П'р завмер. Здаться вн не второпав мого питання.

– верський? ван верський?
– голова мс подивився чомусь на паладина.

– На остров Бернар згадував про цю людину, - промовив я.
– Але, вибачаюсь, на нгос мен не доводилось про нього чути.

Слово взяв Бернар. Його обличчя натягнуло менторську маску вн беземоцйним голосом промовив:

– Це голова загонв Захисникв Лги... Як я розумю ти, Боре, уявлення не маш, хто вони так. Це так типово для вас, людей, не цкавитись ан власною сторю, ан полтичними подями. Тому, мабуть, так багато помилок створюте соб... та й ншим...

Я вже трохи звик до подбного бурчання Бернара, тому не почав огризатися. Лише кинув йому про те, що б вн (як завжди) провв урок та подлився власними знаннями.

– Ну як без них?
– посмхнувся наприкнц промови та пдморгнув Першосвту. Той оцнив "шпильку" та також посмхнувся.

– Псля Ноч астральних порталв, - занудно почав паладин, - стало зрозумло, що стара система вйськових дружин, яка опиралась лише на шляхту, не здатна протистояти новим викликам: ан битися з астральними демонами, ан з професйним хадаганським вйськом. Та взагал вашу стару армю не можна було назвати армю. Суцльне збговисько! Чини покупають...