7.00
рейтинг книги
у неділю по вечірні; починав Прот великий, окликавсь Ватопед. Далі зойкнув Есфігмену, загудів Ксеропотаму, там Зографу, далі Павлю, розгудівся Іверон. Покотилися по горах ті ридання металеві, окликаєсь кожда скеля, кождий яр і кождий скит. І вторують їм зітхання, і руді хрестяться руки, і несеться тихий шепіт: «Cо святими упокой!» Ті ридання металеві -
знак, що хтось розстався з світом,- тут нікого не тривожать: се щоденна новина. Чи то скитник…
8.45
рейтинг книги
Хати хліборобів перемінялися в великі гроби з мертвяками: їх довго нікому було хоронити, як і тих, що лежали надворі, – погребники з підводами не вправлялися вчасно звозити трупи до ям, куди спроваджувано також півживих. Знеможені з голоду, обмерзлі, люди сірими примарами, обкутаними в лахміття, тягнулися під пронизливим вітром, засніженими дорогами до міста, надіючися здобути чого-небудь їстівного. І не дістали нічого. Навіть і кусника хліба, ними виробленого і в них віднятого. Падали множинно…
8.94
рейтинг книги
Звали нашого дiда, як я вже потiм довiдавсь, Семеном. Вiн був високий i худий, i чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода бiла. I була в нього велика грижа ще з молодих чумацьких лiт. Пахнув дiд теплою землею i трохи млином. Вiн був письменний по-церковному i в недiлю любив урочисто читати псалтир. Нi дiд, нi ми не розумiли прочитаного, i це завжди хвилювало нас, як дивна таємниця, що надавала прочитаному особливого, небуденного смислу. Мати ненавидiла дiда i вважала його за…
8.42
рейтинг книги
Ольга Хвостова * * * Для щастя потрібні двоє. Так сказала мама Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає мені груди, серденько виймає… Леся Українка. Лісова пісня Я – Мавка! Я душа мами верби. Її кров та її серце. Чи житиме моя матуся, коли я її залишу? Ніколи про це не запитувала, та звідкись знаю, що житиме, бо навіть вона знає, що рано чи пізно я назавжди від неї піду. Не на одну ніч чи на день, щоб побавитися зі своїми сестрицями. А назавжди. З Мавками таке…
8.10
рейтинг книги
№ 2 От юних літ не знал я любові, Не ощущал возженія в крові; Как вдруг предстал Наталки вид ясний, Как райский крин, душистий, прекрасний; Утробу всю потряс; Кров взволновалась, Душа смішалась; Настал мой час! Настал мой час; і серце все стонеть; Как камень, дух в пучину зол тонеть. Безмірно, ах! люблю тя, дівицю, Как жадний волк младую ягницю. Твой предвіщаєть зрак Мні жизнь дражайшу, Для чувств сладчайшу, Как з медом мак. Противні мні Статут і розділи, Позви…
8.33
рейтинг книги
Важко передбачити, якими будуть наступні книжки Олени Печорної, яка тільки робить перші кроки в літературі. Їй доведеться ще опанувати мистецтво добору матеріалу, позбутися мелодраматичного пафосу, але нехай та відвага, із якою вона береться за надзвичайно гострі й важкі теми, залишається з нею. Її творчість може стати в майбутньому гідним викликом сучасній безсюжетній та егоцентричній прозі. Галина Пагутяк Вода має пам’ять, оскільки вбирає все, що зветься минулим. Вода не має серця,…
8.40
рейтинг книги
Серия:
Рандеву
Як же їй пережити цю переміну? Так, насправді її подруга від'їжджала від них лише на півмилі, але Емма усвідомлювала ту велику різницю, яка обов'язково виникне між місіс Вестон, що мешкатиме лише за півмилі від них, та міс Тейлор, що мешкала в їх будинку; попри всі її чесноти — природжені та набуті вдома — тепер над нею нависла велика загроза вимушеної інтелектуальної самотності. Вона ніжно любила свого батька, але він був їй не товариш. Він не годився їй у співрозмовники, якою б розмова не була…
6.60
рейтинг книги
От фабрика — то вже щось інше. Не страшна тобі ані посуха, ані дощі. Робота чиста, рівна. Прийде термін — бери гроші… І він тоді пив пиво… На готові. Чисте, золоте, холодне пиво… Тьфу! Аж слина котиться… Думка була: підросте Гафійка, найметься на фабрику. Де вона заробила б стільки?! І швидше віддалася б. Авжеж… Таже то гурт, — знайшовся б такий, щоб посватав. Апаратчик або й слюсар… Нехай стара не дурить голови ні собі, ні дівці, хазяйський син не візьме убогої — не такий світ тепер. Авжеж……
6.00
рейтинг книги
Опівнічні стежки ОПІВНІЧНІ СТЕЖКИ Роман Завдання Травневої ночі 1943 року з партизанського аеродрому піднявся літак і тепер летів на граничній висоті. Ірина причаїлася у кутку між першим ілюмінатором і кабіною пілота. Киснева маска неприємно стискала обличчя. Чи то від холоду, чи то від нервового збудження її злегка трясло. «Нерви розхиталися…» – подумала, розсердившись чомусь на себе.
У літаку не світилася жодна…
6.00
рейтинг книги
— Не має права. Ми — інваліди! — так гаряче і страшно прохрипів Помазан, що в ближнім дворі сонно загарчав пес. Вони закурили і рушили далі, пускаючи по вітру іскри з цигарок. Уже три роки Олекса й Сергуня, рано (як інваліди) вийшовши на пенсію, сторожували ферми. Олекса — корівник і телятник, Сергуня — все інше: курей, гусей, свинарник і конюшню з чотирма конячинами. — То що сьогодні — граємо чи... оддихнем після вчорашнього? — спитав Помазан і догідливо присвітив ліхтариком під ноги Чабанові,…
7.71
рейтинг книги
Але з людьми вона не хоче говорити, бо тоді вони можуть дати їй конфету. Та що про це думати, як нема про що. Люди в селі часом роблять таке, що навіть Даруся хапається за голову, але їх дурними чомусь ніхто не називає, а про неї, що говорить з деревами і квітами, і живе собі, як хоче, хоч і шкоди не робить нікому, думають, як про дурну. А якщо вона таки дурна, хоч і не є видима каліка? …Федьо осідлав був свого барана і повіз на нім сина до школи, і ніхто не сказав, що Федьо дурний, хоч до сина…
5.75
рейтинг книги
Ж. Дельоз, Ф. Ґваттарі *** 14 вересня 1959 року о 0 год. 2 хв. 24 сек. за московським часом автоматична міжпланетна станція «Луна-2» разом з останнім ступенем ракети-носія досягли поверхні місяця на схід від Моря Ясности, поблизу кратерів Аристид, Архімед та Автолік. Енциклопедія космонавтики *** А старый растаман остается на полной измене: он же по ночам либо спит, либо зависает, ситуацию в общем не контролирует. А из-под шкафа вылазит характерной походкой зеленая мышь с красными…
6.57
рейтинг книги
— Який це йолоп сказав вам, що ви розумні? — питаю. — Я сама знаю. От з вами я, приміром, і кави за одним столом не пила б. — А я вас ніколи й не запросив би. — От вам і доказ,— зраділа вона,— доказ того, що ви дурний. Знаєте, чому я запросив її на каву? З чисто егоїстичних міркувань. Скапітулювавши в останню мить — тобто удавши раптом, що чашка кави в її товаристві стала моєю найзаповітнішою мрією,— я одержав «Пізнє середньовіччя». А що чергувала вона до закриття бібліотеки,…
6.67
рейтинг книги
Серия:
Популярні Книжки
Рідкісної краси була жінка... * Тоді я чи не вперше наважилася сісти перед люстром у своїй кімнаті. Хоч зазвичай я намагаюся не дивитись у нього. Відучила себе від цієї поганої звички, ледь мені перевалило за п’ятдесят. Та перед цим виник той огидний запах... Не допомагали жодні парфуми – а я на них добре знаюся. Мабуть, цей запах, котрий, гадаю, відчувала лише я, і зіпсував мою подальшу кар’єру. Адже ще можна було б грати й грати. Зі своєю зовнішністю я й зараз могла б зійти за жінку бальзаківського…
5.80
рейтинг книги
Місіс Толліс прочитала сім сторінок «Випробувань Арабелли» у себе в спальні, за туалетним столиком, а письменниця весь цей час стояла поруч, обіймаючи її за плечі. Брайоні вдивлялася в материне обличчя, шукаючи найменших відтінків зміни емоцій, і Емілі Толліс слухняно робила великі очі від переляку, потім весело хихотіла, а в самому кінці прихильно усміхнулася і схвально, з розумінням покивала головою. Вона обняла доньку, посадила собі на коліна — ах, це гаряче гладеньке тільце, яке вона пам’ятає…
5.80
рейтинг книги
Раптово усе стихло, змовкло, застигло, і це було настільки несподівано, що в обидвох спостерігачів пробіг, мороз по спині — дівчина, що була причиною бійки, щось вигукнула. — Що вона сказала? — Не розчув… Те, що вона сказала, очевидно, прояснило ситуацію, бо хлопці миттю покинули молотити один одного і повернули потовчені обличчя у її бік. Їхні руки з затисненими п’ястуками звисали вздовж тіл. Вони дивилися на неї мовчазно і люто, у світлі ліхтаря виразно виднілись оці зловісні погляди,…
5.50
рейтинг книги
Стара Половчиха не зводила з них очей, її серце було з шаландою, на березi гомонiли рибалки з Мусiєвої артiлi, з селища бiгли дiти до моря. На березi вирiс натовп, осторонь стояла стара степовичка Половчиха, вона мужньо дивилася на боротьбу її чоловiка, туман кублився над морем, був лютий холод. «Гребуть, — сказав хтось, — та хiба допоможеш їм у такий шторм?» Молодшi рибалки кинулися до шаланд, їм заступили дорогу старшi, «не дурiй, хлопцi, шаланди загинуть, i вас краби поїдять, а артiль наша бiдна,…
5.60
рейтинг книги
-Ти вже прокинувся? – відволік мій погляд від вікна вже не дрімаючий співмешканець. -Вибач, я тебе розбудив? Я не хотів… -Еге ж, кого ж це буде хилити на сон, якщо в нього сьогодні залік з економ аналізу! – перебив він. Але на навчання мені було зовсім начхати. Я знав, що сьогодні цей осінній день стане для мене не таким, як завжди. Причиною цьому слугувала не банальна економіка. Коли я поглянув ще раз на старий дуб, нікого на ньому не помітив. Мені здалося, що через «манію величі» цього дня,…
4.83
рейтинг книги
Четверте місце в купе після Львова вільне — там зійшов підполковник у відставці, котрий до Чортополя не збирався — і слава Богу. Після нього на столику залишилися «Правда» і «Красная звезда», учора він пропонував усім грати в дурня два на два, але ти, Хомський, пішов до вагона-ресторану, де замовив обід і розглядав з вікна понуру російську рівнину. А тут, у нас, уже майже літо, Хомський, вишневий квіт осипається на молоді трави, гори чимраз вищають, з лісів пахне листям і джерельною водою, ревуть…
5.57
рейтинг книги
Серия:
П'єси
Четвертий голос. Та не пизди, дай послухать! Голос Альфреда Юхимовича. Тантра, на хуй! Голос Назара Сивухи. Я вас прошу, не отвлєкайтєсь, шановний Альфреде Юхимович. Голос Альфреда Юхимовича. Я акцентірую ваше вніманіє, господа, - женщіна прі цьому пріходіт в состояніє статевого збудження. Голос Назара Сивухи. Як ви сказали, Альфреде Юхимович? Повторіть. Альфред Юхимович. "Статевого збудження", пизда очката. І саме в цю мить, господа, ви вказівним і безімянним пальцями намацуєте…
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
5.00
рейтинг книги
Серия:
#7 Видящий смерть
Когда Зубастик закрыл пасть, вокруг лежали лишь обгоревшие трупы. Что ж, он их убил, но не сожрал, так что навряд ли от такого регат станет кровожадным, как его дикие сородичи. Запахло жареным мясом… Я заглянул внутрь длинного фургона. Как Макар и сказал, никаких коробок с артефактами внутри не было. И вообще, этот автомобиль перевозил какую-то старую мебель… — Пойдём водилу допросим! Пока он не сбежал! — позади раздался голос призрака. — Куда он сбежит? К регатам в лес? — обернувшись, спросил…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#2 Планетарный десант
— А ты не торопился, барон, — честно говоря, я почему-то ожидал увидеть Панфилова, куратора нашего сектора, но сейчас на меня смотрел незнакомый мужчина в возрасте, причём в форме службы внутренней безопасности станции. И, судя по знакам отличия, не самой низкой должности, но и не самой большой. — Всего хорошего! — стоило только ему открыть рот, как я отключил связь. На консоли замигала лампочка вызова, и я нажал подтверждение. — Похоже, какой-то сбой… Вот заработало, — незнакомец, увидев,…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#6 Антикризисный Актив
Именно так, даже если считать информацией самые популярные темы в этих ваших интернетах! Ну, то есть, порно и котиков. Конечно, у кибернетической цивилизации вся информация упакована компактнее и экономичнее, чем у кожаных мешков с мясом и костями, но её — то бишь, информации — у неё всё равно куда больше. Много-много больше! Станция без названия — зато с числовым тридцатизначным кодом, который никому не нужен и неинтересен, потому что давно зашит где-то в маршрутизаторах и никогда не был конечным…
5.00
рейтинг книги
— Постарайтесь не забыть, — вполголоса проговорил я, когда Камбулат забрался на место водителя. — Я понимаю, что будет непросто, но… — Сделаем. Будет исполнено, ваша светлость, — отозвался Поплавский. На этот раз без тени улыбки на лице. Когда доходило до дела, он умел перевоплощаться моментально, разом превращаясь из весельчака и балагура в кого-то другого. Внимательного, собранного и взрослого. Уже не мальчишку, а настоящего дворянина и офицера, которому я мог доверить и свою тайну, и вещи…
6.67
рейтинг книги
— Держись крепче. Они сейчас кухню выбирают :-D — 0_0 какую? Зачем? — В дом. В котором они жить вместе планируют :-D — Даже не знаю, что сказать… как говорится, что сказать, если нечего говорить. Ёлки, а спать-то как хочется… — Мелкий, а вали-ка ты домой! Вспомни Буратино! — Кто это? — Мда, похоже кто-то рос сиротой :- Сказка детская. Это такой деревянный человечек. Его папа в школу послал, а он учебники продал и на вырученные деньги в театр пошёл. В итоге, стал хозяином своего кукольного…
5.40
рейтинг книги
Магия чистых душ Приехали! — Анна Сергеевна! Ну, теть Ань! — В сонные мысли ворвался голос Николая, моего водителя на нынешние сутки. При посторонних Коля никогда не позволял себе панибратство, но мы сейчас ехали одни, фельдшеров как всегда не хватало. Николай был сыном моей кузины, племянником, короче. И Николай звучало для него слишком пафосно, попроще его все звали Колян, а ещё мать звала его охламоном. И было ему от роду 23 года, имел за плечами три года Политеха, затем попала вожжа…
7.00
рейтинг книги
Серия:
#3 Архил...?
— Починить? — Спросил Архонт у Сергея, когда вылез из машины. — Попробуй. — Смотря на возможный источник питьевой воды, разрешил он. Волна изменений прокатилась по деревне. — Ёпть! — Не удержался один из водителей от восклицания. Шофёры уже привыкли к разным чудесам. Ночное зрение и живая вода были известны, похоже, всей стране. То, что техника за время всего пути ни разу не сломалась и не требовала дозаправки, их тоже не удивляло. За всем этим следил Архонт по поручению Сергея. Однако одномоментное…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#5 Фронтир
Я коротко кивнул, на корабле много осталось. При мне лазер Старших плюс три запасные ячейки, а также Магнетар и две наплечные пушки. У Бэна плазменная пушка плюс парочка пистолетов. Штурмовой скаф и Руми, хорошо я дроида в сервисе оставил, ждут на Оркусе. — Нужен корабль, запасные скафы, больше пушек. Часть денег потерял, да? — Ну… четыре ляма на кошельке оставлял, — Шериф вздохнул и покосился на меня, когда я застонал, схватившись за голову. — Муссон, блин. Только сейчас вспомнил про документы…
7.29
рейтинг книги
Серия:
#12 Сердце дракона
Глава 1035 Огромный тронный зал был пуст и чист. И это сочетание внушало одновременно и трепет перед его величием и тоску перед тем, как безлюдно оказалось место, где некогда звенели пиры и балы, прославившие дворец столицы Ласкана на все Семь Империй. Теперь же единственным, что звенело среди высоких стен, мраморных плит зеркально гладкого пола, колонн, фонтанов и даже маленьких садов в этом прекрасно зале, были шпоры капитана кавалерийского корпуса. В черных, покрытых сажей и копотью доспехах,…
6.80
рейтинг книги
Серия:
#1 Камень
Глава 1 - Что предлагаешь делать? – спросил высокопоставленный чиновник у своего приближенного. - Оставить всё как есть, мой господин, и постепенно подталкивать к нужным решениям. Молодой человек поступил в МИУ, сейчас нам его будет контролировать гораздо проще. – ровным голосом ответил внешне ничем не примечательный человек. - Хорошо, я согласен. Доклад каждую неделю. – хозяин кабинета давал понять, что аудиенция закончена. Помощник понял всё правильно, молча поклонился, и покинул роскошный…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#1 Сумеречный стрелок
Через минуту няня и Марк снова шли по площади. В сумочке у девушки лежал флакончин духов, а малыш крепко сжимал в руке пистолет. Они уносили с собой "любовь и "смелость", подаренные щедрой Ягг. Однако эти приятные сами по себе дары не гарантировали (к нашему огромному сожалению) им счатья до конца дней. Народ все прибывал и прибывал на ярмарочную площадь. Один за другим Грета внимала с полок свои подарки. Денег с покупателей она, как любая уважающая себя волшебница, не брала, чем вызывала у одних…
5.25
рейтинг книги
Серия:
#6 Гром над миром
Annotation Карты брошены на стол и враги решили нанести свой удар, открыто выступив на стороне Тьмы. Обычный отдых, превратился для юного бога, в очередную битву со злом, в которой для того, что бы победить, надо сделать ход, который может унести жизни его родных. И как поступит наш герой? Приключения Владислава Громова продолжаются. Тимур Машуков Пролог Глава 1 Глава 2 Глава 3 Глава 4 Глава 5 Глава 6
Глава 7 Глава 8 Глава 9 Глава 10 Глава 11 Глава 12 Глава…
7.62
рейтинг книги
Серия:
#1 Высшая Речь
Ох, если бы не ошейник и не эта тварь, что продала меня, вы все бы тут на коленях ползали и корчились в муках перед носителем Высшей речи. Хорошо хоть успел перерезать глотку этой суке, иначе для меня все закончилось бы еще раньше. Гадство! Разрази меня Бездна! Грёбаный ошейник! Грёбаный яд! Вот ведь шлюха дьявола! А я тоже хорош — подставился как пацан. Отец и мать, если вы наблюдаете за мной из необъятной пропасти, простите своего нерадивого сына. Вдруг захотелось резко остановиться и подчиниться,…
5.00
рейтинг книги
Annotation Нет, ну что за невезение! Меня отравили в моём мире, дав прожить совсем немного в любящей семье. Но и получив второй шанс на жизнь, меня и в этом мире пытаются убить. Ну, уж нет! Несмотря на то, что я получила в наследство слабое, неприспособленное для жизни тело, я смогу выжить и добиться успеха в новой жизни. Ведь я дочь Бориса Климова, а не босяка какого-нибудь! Вдова на выданье Глава 1 Глава 2 Глава 3 Глава 4
Глава 5 Глава 6 Глава 7 Глава 8 Глава 9 …