Частина друга

– Прамди?
– осяяло мене.

– Так, Теп та його помчники розпочали будвництво прамд. Нхто зараз не зна, скльки х взагал сну.
– Ельф на мить задумався, а потм додав: - Багато... багато...

– де ж вн наловив скор?

– Де?.. Знаш, Боре, в ход дослдв Теп виявив один цкавий факт: скри постарлих людей були малопридатн для пдтримання безсмертя, тому що занадто швидко згасали. тод вн, псля будвництва прамд, наслав на свй народ чуму. До реч, першими ж, хто туди потрапив, були саме помчники Тепа, адже вн не жадав длитися безсмертям. Сховища почали швидко заповнюватися скрами загиблих людей племен Зем. Дуже швидко... так що, як бачиш, той Теп досить падлюча натура.

– Так вн, виходить, винищив власний народ? Це ж яким треба бути покидьком... якою хворою людиною, щоб подбне утворити!

– Угу... Хкутц мж тим все ж зрозумли в чому справа вийшли на слд Тепа. Жменька зневрених хворих людей пшла в свй останнй бй. Це вдбувалося в однй з ггантських прамд. В ход ц битви Теп, який мг помирати та воскресати скльки завгодно разв, врешт-решт перемг свох одноплемнникв. Але... але вн заразився свою ж власною насланою хворобою, проти яко лкв не було, бо вн не подумав х створювати. Кажуть, що Теп, запертий в прамд, воскресав та помирав в страшних муках знову знову... Сотн рокв суцльних страждань...

Мен здалося, наче Бернар казав про те з якоюсь насолодою. Мовляв, перепало Тепу на горхи, так йому треба.

– Коли Катаклзм зруйнував Сарнаут, - продовжив паладин, - то вн також пошкодив клька прамд. Купа скор вирвалася на свободу та кинулася до свох справжнх вмстилищ, тобто до напвмеханчних тл людей племен Зем... Отак з'явилися т сам Повстал, про яких я тоб колись розповдав. А найцкавше, що хкутц все ж знайшли свого роду безсмертя: вони вдтепер не старють, а одн хньо скри вистача для пдтримки життя в уже мертвому тл на дуже дуже довгий термн.

– Щось мен така картина безсмертя не до душ. снувати в напвзотллому тл-механзм, нехай при повнй пам'ят та ясному розум, проте не вдчувати няких звичайних речей...

– Це яких?

– Яких? Наприклад ранкового втерця, який лоскоче обличчя... Таких, як гаряча жноча плоть, що пульсу пд твоми пальцями... Та багато чого! Хба зараз все пригадаш?

Паладин задумався. Мабуть все ж мо слова його чимось збентежили. Було помтно, що вн стриму хвилювання.

– А якщо б, припустимо, ти все це мг вдчувати, - почав ельф, - тод б погодився на подбне безсмертя?

– Нхаз його зна! Мабуть, що н... Н!
– вже бльш ршуче додав я.
– Не хочу бути залежним вд примарного безсмертя!

– Нхаз зна, - повторив паладин.
– А знаш, давн люди племен Зем врили в те, що псля смерт, хнми скрами керу бог Нх. Саме вн виршував, хто гдний бути повернутим в новому тл, а кому бути приреченим на вчн муки.

– Нх? Тобто Нхаз?

– Хтозна! Ця цивлзаця ма не менше загадок, нж т джуни, або дракони. До реч, зараз Повстал цлковит безбожники. Себе ж вони вважають вищою формою буття... Такий соб фнальний етап розвитку будь-яко стоти... розумно стоти... Нефер Ур, Великий Маг Повсталих навть колись написав так рядки: "Ми, що пройшли чуму, смерть, забуття, повстал з мертвих, що пдкорили астрал, ми - внець творння. Ми провсники нового, ншого стану свту... свту, в якому нема смерт, бо вн уже мертвий. А мертве не здатна померти"!

– Ну тут вн ма рацю, - погодився я з словами Нефера.
– Мертве не може померти.

Ельф питливо подивився мен в оч, очевидно намагаючись зрозумти наскльки я вдвертий.

– Псля Великого Астрального Походу, - продовжив свою розповдь Бернар, - коли загинув Тенсес, захищаючи стару столицю Кватоха, його скра несподвано для всх потрапила в пастку Прамди Тепа. Саме вона стала запорукою безсмертя жителв Сарнаута, саме вона стала шансом на вдродження... Це його Дар нам всм... Тепер ти розумш, чому йде вйна на Святй Земл?

– Не зовсм, - ззнався я.

– Той, хто волод Прамдою - Храмом Тенсеса - отрима контроль над Святою магю. якщо захопимо ми - Лга, то жоден з мперцв не зможе воскреснути. Теж саме станеться, коли Хадаган заволод нею, жоден лгць нколи не повернеться в наш свт.

– Якась дурниця!
– кинув я.
– До реч, окрм Повсталих дйсно не сну няких воскреслих. Так що Дар Тенсеса поки лише примарна рч.

– Це спрне твердження, - не погодився паладин.

– Можливо, - мен не хотлось сперечатися.
– А скажи, друже, який зиск у всьому цьому для Повсталих? Вони ж безбожники! Так ти сказав! хн тла вже воскресли... тому особисто я не бачу причин, щоб вони так завзято билися з Лгою за Дар Тенсеса. Але ж Повстал разом з хадаганцями та орками воюють з нами на Святй Земл.

– Який сенс? Повстал стверджують, що обставини дарували м можливсть пднятися над буденним... що вони знайшли шанс привести наш свт до Абсолюту... це тльки початок хнього шляху. Природа скор не розкрита до кнця... На це вказують под, як пов'язан з Тенсесом Даром воскресння...

– Не розумю, на що вони вказують?

– На те, що снують так сили.., - Бернар раптом запнувся, озирнувся навкруги, наче шукав зайвих слухачв, а потм продовжив: - Так сили, що здатн манпулювати скрами на бльш тонкому рвн, нж це робив Теп. Взагал, серед Повсталих окрема група розумникв, котр проштовхують одну крамольну... навть ретичну дею про те, буцмто загиблий Теп насправд втлення бога смерт Нх... який дослухався х молитов таким чином дарував цьому народу безсмертя.

– Отаке!

– Цих Повсталих прозивають культистами Тепа... Вони поза законом, навть в мпер.

– А яка доля самого Тепа? Невже вн дос воскреса та помира в якйсь свой прамд?

– Хтозна, що з ним зараз! Чув, що деяк Повстал намагаються його вдшукати... Вони навть старанно вивчають його магчн технолог, проводять дослди... а також намагаються створити зовсм нший вид Повсталого.

– який?

– Без металевих механзмв, бо т все ж мають свй термн використання.

Я хотв перепитати, що це все означа, але тут нарешт до нас повернувся Першосвт. Вн голосно прокричав комусь, щоб принесли ще випити, та шльопнувся за стл.

Чому зараз пригадалася ця розмова?
– питаю себе при тому намагаюсь з'ясувати, що в нй мене насторожувало. Свята Земля? Повстал? Прамда? Псяче хутро - не можу няк второпати! якась невдома рч, котра раз-у-раз сплива в свдомост та теребить душу... Але яка? Чому з всх розповдей Бернара, оця перетворилась в скалку, що встромилась пд шкру?

Повстал... Повстал... Мабуть, справа саме в них... От чому в пам'ят перодично сплива тамнича фгура, яка стояла на мперському судн з мох снв? Чи то спогадв... марень... Це ж був Повсталий... Так, це був Повсталий, котрий вказував на мене свою механчною рукою.

Фух! Ну гидота! Кстлява суха рука, яка блищала в сутнковому свтл астрального моря... Псяче хутро! Йди воно все в болото!

Стежка вивела мене з лсу та попереду замаячив будиночок Сот. Бля нього я помтив деклька людських фгур, котр крутилися навколо куреня. За деклька секунд стало зрозумлим, що серед них знаходиться Першосвт, Стояна... Бернар... Очевидно, останнй врешт-решт, знайшов час для допомоги. нш ж четверо чоловкв, швидше за все, були з Розшукового приказу.

Вони вс помтили мене та згрудилися бля зароств бузини.