Рассказ

Анатолий не боялся смерти. Всю жизнь он ходил под ней, и до сих пор эта малосимпатичная женщина с косой относилась к нему более-менее благосклонно. Вот и теперь он надеялся, что перейдёт линию фронта как обычно, без приключений. Тем более что Донбасс – это сильно пересечённая местность, изрытая глубокими…

Для придания большей романтики процессу у Светланы с собой было несколько дисков. Пока она копалась с мудреной техникой, чтобы включить музыку, Серёжка нервно бродил из угла в угол. Беспокоился, как все пройдет. – Давай так, – он решительно заглянул в глаза Светке и как на духу выпалил, – если не понравится,…

А иногда, мы просто сидели на полу, и смотрели в большое напольное зеркало, в котором было моё отражение и её. Внешность Деми напоминала нечто среднее между красивым и строгим. Её черты лица были бесподобны. Она была стройной, со средней длиной волос брюнеткой, а кончики были выкрашены в светлый цвет.…

- Конечно, не такая древняя, как у тебя – моей истории всего 80 лет, - добавил Леонид. - Ну-ну, интересно послушать. Мне последнее время эти вопросы весьма интересны…- снизошел Елисей. - Так вот, - начал Леонид. – Отца моего зовут Сергей Николаев, а его отца, моего деда, звали Леонид Николаев,…

Но порой ведь бывает и так, что даже слепая курица находит зернышко. Точно так оно- случилось и с Микко. В один прекрасный день он наткнулся на большой корунд, лежавший на отмели прямо на гальке. Великолепная Звезда Лапландии, величиной с кулак — крупнее тут не находили. Если, конечно, верить его рассказу.…

"Тук... Тук... Тук..." -цокотить годинник над великим дзеркалом. Воно-заручник цієї кімнати,її невільний і єдиний свідок. "Кап... Кап... Кап..." - капає кров із чисельних ран. Сп'янілий від алкоголю і наркотиків розум вже не розрізняє стоп-слово серед хвиль крику. "Чому вона кричить? Це ж не боляче?!…

У глибині душі Афанасій завжди був експериментатором, тому, шукаючи пана Зривка, він не просто тупо випивав кожного дня по пляшці горілки, а робив це системно, намагаючись творчо урізноманітнити досліди. У результаті строго наукових пошуків Афанасій відкрив і практично довів, що якщо самому випити не…

Двадцятихвилинна прогулянка під дрібним дощем не заспокоїла, навіть до певної міри більше пригнітила мій стан. Тому до закладу під назвою «Кафе» зайшов сумний, депресивний, від цього ще більш жалюгідний типчик, середній на зріст, із мокрою головою, у старенькій шкірянці з латками на ліктях. Взагалі-то…

Летимо на нічний Хрещатик - Як метелики на вогонь… Із циклу «Нічні метелики» Довший час було так: я бачила, але не розуміла. Це було як у «Ромео й Джульєтті» Ф. Дзефіреллі, в епізоді, де смертельно поранений Меркуціо розігрує свій фінальний монолог, ще по-буршівському «тримаючи марку» й через…

Юстина зупинилася перед дверима під’їзду. Поставила на землю важку торбу і натиснула на клямку. Двері були зачинені. Замерзлими пальцями вона набрала на домофоні код, але двері не відчинилися. – Код поміняли, падли, – почулося з-під купи ганчірок від смітника на протилежному боці вулиці. Це був їхній…

Жінка замовкла і втупила погляд у темне завіконня, де інколи пролітали вогники. Я нечутно ковтнула чаю і зітхнула, пригадавши й себе в ті часи. Дякувати Богу, базари нас оминули, але мені теж було що згадати… Сьогодні вже навіть не вірилося, що ми тоді ТАК жили. Все ж таки природа вмонтувала в людину…

А що тут думати?.. Думання залишилося там, у світі речей. Відчувати треба!.. — вихором увірвалося у душу одкровення і перекинуло її знову з голови на ноги. Слава Богу… Цієї ночі на цвинтарі було тихо, наче в могилі. Артур Твердолобий молився. Він просив пробачення у донечки за те, що мільйон разів…

Все життя водила до мене якихось своїх подружок, які мене виховували, тобі самій бракувало слів! Ти й зараз привела сюди свою стару панну, Настю Іванівну, оцю висушену непитущу воблу, яка, крім води з сиропом, нічого не вливала до своєї ротової порожнини, навіть чай нормальний заварити не може. Забирайтесь…

Любовен демон Край, напускам! Оправяйте се без мен от тук насетне! Бог на любовта им трябвал, как ли пък не?! Заради вашите криворазбрани очаквания, аз талия нормална не мога да видя, бре? Да съм бил с бузки, да са били розовки? Пухкави, сладки. Бррр-р-р-р, а задника, де си тежи…

Звезден прах Погледна я закачливо, прегърна я през раменете и с леко насмешлив тон й каза: - И сега, май иде време да ти свалям звезди от небето, за да те убедя, че ти си единствената жена за мен, тази която наистина обичам и за която съм готов на всичко? - А защо пък не, бъди кавалер! - през…

За вікном тихо падав сніг. Білі сніжинки кружляли та обережно спускалися долу. Було дуже спокійно. Я сиділа на дивані у своїй улюбленій позі – підібгавши під себе ноги та накрившись пледом. Люблю ці хвилини самотності. Просто уявляєш, що ти одна на всьому світі, можеш зробити все, що завгодно і ніхто…

<tab>— Элиза! — ворвётся громкий голос в «другую», запретную для него реальность. Мужчина, обросший щетиной, попытается прорваться, в надежде, что успеет, сумеет и остановит неминуемую гибель своей любимой!.. <tab>Дождь нещадно будет бить по ним. А когда он смолкнет, одна из…

2. Лидия училась в педагогическом. С бравым фронтовиком-победителем она познакомилась, когда тот впервые приехал покорять Москву. В военной форме, в начищенных до блеска сапогах, позвякивая боевыми наградами, он, наконец, увидел своими глазами Красную площадь, Мавзолей, Спасскую башню и Куранты, размеренный…